Депутати Калуша Івано-Франківської області ліквідували музичну школу №1 — одну з двох у місті. Городяни зібрали 6 тис. підписів проти.
— Депутати забули, хто їм дав роботу. Їм мало б бути соромно, бо 6 тисяч — це в десятки разів більше, ніж за кожного з них голосували, — каже Ігор Очкур, помічник народного депутата 51-річної Ольги Сікори, яка теж виступила проти. Калуш — за 30 км від Івано-Франківська. Там 67 тис. жителів. Дорога від обласного центру пролягає крізь приватний сектор передмістя. Його називають Царським селом. Двоповерхова музична школа №1 стоїть на підвищенні. Майже столітній будинок — пам'ятка архітектури, одна з кількох споруд, що вціліли після воєн. Школа працює 60 років. Тут є відділи фортепіано, гітари, сольного співу, духових та ударних інструментів.
— Ми сьогодні зайняли друге місце на обласному конкурсі, — зі школи вибігають підлітки з нотними зошитами — учасниці вокального ансамблю. До учительської заходить 43-річний Володимир Климентій, голова Координаційної ради політичних партій та громадських організацій району, і 49-річний Володимир Іваницький, голова спілки малого та середнього бізнесу "Альтернатива". Їх зустрічає голова шкільної профспілки Наталія Осташ. — Ми провели соціологічне опитування, — показує папери.
— На Стрітення у 20-градусний мороз стояли біля церкви, на вулиці, зустрічалися з працівниками магазинів, банків, лікарень. 93 відсотки городян проти реорганізації. Але депутати навіть не дали виступити. Хочуть об'єднати дві школи. Кажуть, для 67-тисячного Калуша два заклади забагато. Он сусідня Коломия менша, інфраструктура не розвинена, але там об'єднувати школи і не думають. До учительської заходять викладачі. — У проекті про реорганізацію шкіл ми маємо написати заяви на звільнення, — каже один. Почувши це, вчителі починають хвилюватися. Зарплата близько 2 тис. грн — єдине джерело їхніх прибутків. Люди переглядаються. — Друзі, 18 березня ми дали запит до Міністерства культури. Давайте дочекаємося відповіді, — говорить Володимир Іваницький.
— Це ж абсурдне жертвоприношення. — Всі наші викладачі — спеціалісти, — перегортає папери директор Ігор Зятик. — У грудні школа з відзнакою пройшла державну атестацію. Цього року 111 наших учнів взяли участь у різних конкурсах, привезли 44 призові місця та 12 грамот і дипломів. На утримання двох шкіл у рік іде 7,2 мільйона гривень: 6,9 мільйона — не зарплату й 300 тисяч — на утримання приміщень. Хіба це багато? — Навіть у 1990-ті, коли освітяни отримували по 30 гривень зарплати, школу зберегли, — продовжує Наталія Осташ.
— Скорочуючи школи, чиновники збирають гроші на себе, — каже Ігор Очкур. — У Калуші найбільший темп росту чиновників: за п'ять років — на 31 особу. У мера є п'ять заступників — більше, ніж у мера Івано-Франківська. Нещодавно всім їм надбавили премії.
Викладачі вважають, школу закривають, щоб здати приміщення в оренду. У загальноосвітніх закладах міста вже працюють стоматологічні кабінети і крамниці. Музична школа №2 — за 4 км, на неосвітленій вул. Зеленій. Батьки вихованців першої школи розповідають, що дітей туди не переводитимуть. За злиття шкіл проголосували 30 із 46 депутатів: "регіонали", члени Української партії та двоє "бютівців".
"За" і мер Ігор Насалик та секретар Олександр Челядин. — В одному місті не потрібні дві музичні школи, — пояснює 50-річний Ігор Насалик. — Недавно приїхав із Парижа. Там 2 мільйони людей, але Національна академія музичних мистецтв — одна. А в Калуші на 67 тисяч населення дві школи.
