Те, що дельфіни лікують, відомо давно, і коштує така процедура чималі гроші. А прикарпатці застосовують свою методику, аналогів якої поки що в Україні немає.
Минулого року в П’ядиках, на Івано-Франківщині у рамках українсько-чеського проекту Карітас» відкрито лікувально-анімаційну ферму під назвою «Ковчег».
Анімаційна – не від англійського «animal» (тварини), а від латинського «anima», тобто душа. П’ядики обрали не випадково – і до міста близько, і приміщення місцева громада погодилася надати безкоштовно. Ми вирішили завітати на ферму, щоб самим переконатися у лікувальних та заспокійливих властивостях тварин.
Іван Бойчук, який опікується фермою, каже, що прибутку така справа не приносить. Але для людей – одна радість і задоволення. Спочатку, коли ферму відкривали, то завезли з Лючі 25 овечок, трьох коней, а згодом і двох шиншил. Поряд у стійлах – троє коней: гуцулик, рисак і німець. І якщо двоє з них спокійні, то один з досить норовливим характером. Вони під наглядом фахівця катають діток з особливими потребами. Лікуватися за допомогою цих тварин приїжджають навіть з сусідніх областей.
Частенько тут буває і сільський голова Роман Сікорський, який, власне, і запропонував нам оглянути ферму. Овіотерапія й іпотерапія – методи лікування, засновані на взаємодії людини зі спеціально навченим конем чи овечкою. І якщо сприятливий вплив верхової їзди був визнаний ще у Середньовічі, то лікування вівцями – новинка.
Ми завітали якраз на маленьке свято: у «Ковчезі» народилася перша овечка. Маля настільки симпатичне, що не втримуюся і беру на руки. Проте мати починає хвилюватися, тому ставлю первістка назад за огорожу. Не побачивши решти овець, цікавлюся, де їх тримають. Пояснюють, що вони… пасуться. «Взимку?», – дивуюся. З’ясовується, овечки скубають траву, розгрібаючи сніг копитцями. І справді, неподалік від «Ковчега» помічаю пастуха.
Побачивши сторонню людину, тваринки відбігають трішки вбік. Мороз їм не шкодить, завдяки грубій густій шерсті вони витримують взимку високі температури. Іван Бойчук каже, що була можливість взяти породи, які народжують два рази на рік, але за такими вівцями потрібен особливий догляд. Тому зупинилися на невибагливих. Щоб хоч якось покрити всі витрати, планують закупити обладнання, за допомогою якого можна отримувати вовну. Проте коштує воно чимало, тому мрії поки що залишаються мріями. От що реальніше найближчим часом, то це виробництво сиру і бринзи. У планах «Карітасу» є й завезення інших тваринок.
Оксана Романенчук для "Фіртки"
