Бійці, особливо ті, які були поранені чи пройшли через пекло полону, можуть віднайти духовну рівновагу чи відновити свій стан, поживши кілька днів у монастирях Української Греко-Католицької Церкви.
Монахи пропонують воїнам духовну реабілітацію у тиші і молитві, пише Радіо Свобода.
Духовна віднова – це триденне навчання, молитва, роздуми над Святим Письмом. Такі реколекції відбуватимуться у монастирях поблизу Львова, а також у Гошівському монастирі, що на Івано-Франківщині. У монастирі – тиша і молитва, це те, що нині найбільше потребують бійці, вважають монахи.
Адже багатьом воїнам важко подолати стрес, нічні жахіття. Вони намагаються пояснити собі, чому їм довелось взяти до рук зброю і переживають, що вбивають ворогів, які у них могли відібрати життя. Переважно більшість воїнів виявились не готовими до війни.
«Їм довелось у цій війни робити те, що у мирний час вони ніколи б не робили. Війна це завжди агресія, спосіб і шляхи як її зупинити людство використовує те, щоб вбити агресора, який хотів вбити тебе. Ми повинні, як Церква, допомогти їм разом пережити цей стан, дати їм зрозуміти, що вбивство, так як вчить Церква, з метою захисту якоюсь мірою є оправданим. На жаль, агресія так глибоко сидить в людині, що результатом агресії може бути ще більша агресія, може вбити багато мирних людей. І ми є свідками агресії, яка вбиває більше і більше людей. Наші бійці захищають Україну на своїй території, щоб ворог не вбив нас усіх. Для нас важливо молитись, щоб цей гіркий досвід ми правильно пережили», – говорить військовий капелан, настоятель гарнізонного храму святих Петра і Павла у Львові Степан Сус, який активно займається допомогою армії.
Минулого року отці цієї церкви зібрали величезні пожертви для воїнів АТО, а це понад п’ять мільйонів гривень, понад шістдесят п’ять тисяч євро, сто сімнадцять тисяч доларів, понад три тисячі польських злотих і навіть понад тридцять три тисячі російських рублів. За ці кошти куплено речі для бійців.
Якщо боєць матиме бажання стати священиком, то двері семінарії для нього будуть відчинені.
Військовий капелан УГКЦ Андрій Хомишин у зоні бойових дій познайомився з бійцем, якому давніше не вдалося вступити у духовну семінарію. Нині цей чоловік воює і щоранку о 6 годині – на Службі.
«Його образ дотепер у мене в голові. Він вночі виконував завдання, а зранку молився з нами у храмі. Дай Бог кожному мати таку глибоку віру, така віра не дає нам перетворитись у тварину. На фронті немає невіруючих людей», – каже отець.
Військовим капеланам доводиться чути від поранених, що вони хотіли б піти у монастир. Хтось з воїнів, відчувши своє монаше покликання, стане ченцем.
За словами військових капеланів, попри трагічну ситуацію, численні загибелі і поранення українських бійців, вони викликають подив. Багато з них переоцінили свої стосунки з дружиною,дітьми, розуміють цінність спілкування з рідними, відповідальність за гріх. Тому дуже важливо, щоб воїни вже вдома не замикались у собі, особливо ті, у кого важке поранення чине дають собі раду з емоціями після пережитого в полоні, кажуть капелани. Духовна віднова у монастирі для бійців допоможе їм у реабілітації загалом.
