В Івано-Франківську відбулась довгоочікувана подія – місто нарешті отримало увіковіченого у бронзі Кобзаря. 22 травня з пам’ятника Тарасу Шевченку зняли біле покривало і представили на осуд публіки. А осуд був…
Крапка в дискусії
Встановлення пам’ятника величному українському письменнику і культурному діячу Тарасу Шевченку ставить крапку в 20-річних намаганнях вшанувати Кобзаря в Івано-Франківську. Влада міста, після трьохрічної тяганини і відмовок, таки зібрала всю силу в руки і встановила обіцяний пам’ятник в центральному парку культури і відпочинку ім.Тараса Шевченка в день перепоховання самого Шевченка – 22 травня.
Нагадаємо, що близько трьох років тому всесвітньовідомий канадський скульптор українського походження Лео Мол (Леонід Молодожанин – авт.) подарував скульптуру молодого Тараса Шевченка Івано-Франківську, адже місто донедавно було єдиним обласним центром, який не міг похвалитися пам’ятником Шевченку. Тепер може.
Шевченко розбрату
Пам’ятник отримали, але виявилося, що немає для нього місця. Поки скульптура Лео Мола валялася на комунальних складах, влада намагалася дійти консенсусу з громадськістю і визначити місце для Кобзаря. Намагалася, але так і не дійшла, бо скільки людей – стільки думок. Розглядалося 4 основні місця: Вічевий майдан, площа перед держадміністрацією, сквер позаду Медичного університету та центральний паркк імені Тараса Шевченка.
Після кількарічних суперечок міський голова Віктор Анушкевичус створив спеціальну робочу комісію, до якої увійшли скульптори, архітектори, митці, худодники, письменники, культурні діячі і міська інтелігенція. Саме ця комісія твердим вольовим рішенням визначила: Шевченку бути в центральному парку.
Проте тут проснулася інтелігентна опозиція. Івано-Франківський осередок Спілки письменників України який своїм колегіальним рішенням заявив, що місце для пам’ятника Шевченка «визначено вкрай недбало». Але заяви письменників до уваги не взялися, бо Спілка вирішила протестувати за кілька днів до відкриття самого пам’ятника.
Та й місцева інтелігенція висловилася проти такого рішення. Днями голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк отримав лист-звернення від представників обласного Клубу української інтелігенції ім. Б.Лепкого, де осудили рішення комісії встановити пам’ятник в парку. «Щирі шанувальники Тараса Шевченка довгі роки протестували проти намагань встановити пам’ятник національному пророку в міському парку, що рівнозначне з приниженням, бо в парках можна встановлювати тільки паркові скульптури, що мають хіба розважальний характер» - йдеться у зверненні.
Попри всі зауваження, компетентна комісія наполягла на своєму і пам’ятник таки встановили. «Час розсудить, правильно ми вчинили чи ні» - говорить міський голова Віктор Анушкевичус. Та й члени комісії вважають, що кращого місця годі й шукати.
У промовах чиновників і в безліччі партійних прапорів на урочистостях з нагоди відкриття пам’ятника загубилися ті люди, які стали сподвижниками та ініціаторами такої події. «Мені місце не було важливе. Мені, як представнику прогресивної молоді, це не суттєво. Кожне місце хороше» - говорить Віля Чупак – молодий митець, який був ініціатором дарування пам’ятника Івано-Франківську і який півроку стукав у кабінет міського голови для спиряння його справі. На думку Віталія Чупака, суперечки щодо місця встановлення Шевченка показує сучасні процеси в Україні – старшому поколінню, на відміну від молоді, важко досягнути порозуміння навіть у таких справах.
«Поскільки пам’ятник дарований, це правильно, що встановили. Де він мав стояти – це питання спірне. Головне, що він є – символ демократії і свободи, - вважає директор центрального парку ім. Тараса Шевченка Володимир Ротару. - Тепер буде місце, куди мешканці міста можуть піти і подумати. Для територіальної громади це дає багато духовності. Можна проводити свята і виховувати молодь».
Окрім духовності, пам’ятник приніс і покращення благоустрою на території парку – встановлено нову бруківку, лавочки та облагороджено прилеглу територію. На це все пішло 300 тисяч гривень, плюс кошти на благоустрій. Сума шокує, якщо брати до уваги, що пам’ятник дарований.
Недовшанований Шевченко
Як повідомив міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус, на встановленні cкульптури, яку подарував Лео Мол, влада не зупиниться. «Ми не ставимо крапку в шануванні Шевченку» - говорить він. Мер пообіцяв, що невдовзі перед будівлею облдержадміністрації виросте новий, більш величніший пам’ятник Шевченку. Це буде скульптура Володимира Довбенюка, яка виграла мистецький конкурс. Майбутній пам’ятник зображатиме Шевченка на фоні гігантської кованої кобзи. За приблизними підрахунками, на зведення такого пам’ятника потрібно 1,5 мільйонів гривень. Як запевнив Віктор Анушкевичус, фінансування відбудеться спільно з обласним бюджетом.
Щодо погруддя Шевченка, яке весь цей час стояло в центральному парку, то Анушкевичус планує перенести його деінде. Проте куди саме – знову визначатиме комісія…
Зрештою
Попри труднощі й суперечки, бронзовий Кобзар таки отримав своє місце і тішитиме око мешканців міста. Подобається це комусь, чи ні – крапка поставлена. Тепер місцева молодь навряд чи розпиватиме алкоголь і розкидуватиме сміття поряд з постаттю Тараса Шевченка, а старше покоління, сидячи в парку, зможе згадати кілька рядків поета і пишатися власним Шевченком.
До того часу, поки в кожній хаті не буде двох книг – Біблії і Кобзаря, доти ми не будемо в «хаті новій, вольній». Доти ми ніколи не будемо в тій Україні, про яку мріяв Шевченко.
Відомі люди Івано-Франківська прокоментували доцільність встановлення пам'ятника Шевченку в центральному парку ім.Шевченка.
Ігор Панчишин, начальник відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківського міськвиконкому:
Фактично в Франківську нема спецального місця для пам’ятника, немає спеціальної площі. При закладанні міста не було враховано площі під памятники. Коли ставили Івана Франка біля облмуздрамтеатру, знесли цілий квартал. Так само знесли цілий квартал коли ставили пам’ятник перед облдержадміністрацією. А спецального місця для памятників ніхто не передбачав.
Щодо самого Шевченка, громада міста весь час хотіла пам’ятник в центрі. Але не враховувати архітектуру і закони містобудування - так теж не буває. Хотіти пам’ятник тільки в центрі – так питання не сталять. Одне діло громадське слухання, а інше – враховувати фізичні речі: вітер, сонце. А парк Шевченка і був для пам’ятника. Там був освячений камінь під встановлення пам’ятника, але люди не задумувались як він там стане. А коли прийшли до встановлення, то вирішили встановити там, де він зараз стоїть. Це було єдине місце, де можна було поставити саме цей пам’ятник. Ми врахували багато чинників. Ми зберегли і пам’ятник, подарований місту, і зберегли ім’я міста (донедавна Івано-Франківськ був єдиним обласним центром без пам’ятника Кобзарю), зберегли архітектуру парку і тим самим вшанували Шевченка. Це найліпший вихід в цій ситуації. Найоптимальніший вихід з положення.
Тарас Прохасько, український письменник, журналіст, один із видатних діячів станіславського феномену:
Я вважаю, що цей пам’ятник є нормальний, добрий і вважаю, що він є у доброму місці. Те, що його встановлено є також тенденцією тому, що такі пам’ятники варто встановлювати з більшою легкістю ніж це у нас робиться. Не надавати їм такого аж сакрального значення. Пам’ятник є для нагадування. Це не є якись храм. Часто наша пороблема в тому, що ми не можемо встановити памятника, бо ми хворі на нерішучість. Ми хочемо, щоб це був пам’ятник із памятників. В кінці-кінців найкращими пам’ятниками стали памятні знаки про те, що тут буде ствановлено памятник. І це слугує найкращим памятником.
Цьому не треба надавати всесвітньо історичного значений: який і де стїть пам’ятник. Добре, що він є. Він не поганий і в гарному місці.
Володимир Євшкілєв, прозаїк, поет, есеїст:
Памятник взагальному добрий. Єдина притензія – не відповідність постаменту і розміру памятника. Постанент занадто високий і пам’ятник губиться. А місце більш-менш вдале.
З тумбою не вгалади, вона занадто висока. Скульптор напевне планував пам’ятник поставати на меншому постаментиі, більш людському. Нариклад, на майданчику - це було б більш доречно. Бо така вертикальна тумба для монументів іншого типу. В загальному - нормальний памятник, і, в загальному, далеко не гірший інших скульптур.
Степан Пушик письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, лауреат державної премії ім. Т. Шевченка:
Як тільки міська рада проігнорувала освячене місце під памятник і почали навпроти громадського туалету в парку готувати площу під постамент, Івано-Франківська обласна організація Спілки письменників провела свої позачергові збори прямо коло цієї площі, де висловила свій протест з приводу того, що ігнорується думка громадськості, що ставлять пам’ятник не на тому місці де стоїть освячений камінь і не в центрі Івано-Франківська.
Проте я говорив на міжнародній науковій конференції в Прикарпатському національному університеті і всі учасники, а було кількасот викладачів, гостей з різних країн, з різних областей і студенти, одноголосно опротестували встановлення цієї явно невдалої скульптури та щей на тлі громадського туалету. Міська влада це теж проігнорувала.
Відбувся круглий стіл творчої інтелігенції та духовенства на телебаченні Галичина, де теж осуджувалися дії міської ради і його голови. Закликали прислухатися до думки громади, але все пішло нанівець. Спілка письменників і художників дала заключення, що ця четверта за рахунком копія скульптури Кобзаря мистецької вартості немає і не може вважатися твором мистецьким. Але з цим теж влада не порахувалася.
Памятники ставлять не для того, щоб ними лякати дюдей, вони повинні мати історичну і есететичну вартість. Мене як лауретата Шевченківської премії, кандидата філологічних наук, письменника агітували взяти участь у відкритті цієї сумнівної вартості скільптури. І всі письменники, художники і взагалі творча та, вбільшості, наукова інтелігенція проігнорувала відкритя, бо це наруга над іменем великого Тараса.
Конкур по встановленню пам’ятника має бути продовжено і дійсно місто Франкове гідне вартісного памятника. На Прикарпатті виник конфлік через памятник Шевченку і дії влади, який може закінчитися тільки тоді, коли Шевченко стоятиме в центрі Івано-Франківська.
Скульптура Лео мола на думку спілки художника мистецької вартості немає. Поставлео очевидно невдалу скульптуру Леом Мола, вже четвертий варіант. Де Шевченко у кущах навпроти туалетів ивглядає скоріше охоронцем парку а не генієм.
