Останнє моє книжне придбання - «Мати чи бути?», - так називається книжка видатного американського філософа, психоаналітика, соціального психолога Еріха Фромма (1900-1980), написана автором в 1976 році. Вона вперше перекладена українською мовою і видана в 2010 році «Київським письменником». Рідко знахожу книгу, яка кардинально чогось додає. «Мати чи бути?» - така.
Парадоксальний дещо антагонізм. Висновок, до якого приходить Фромм – якщо ти «маєш» («прагнеш мати», «мотивований тим, щоб мати»), то ти «не є». Якщо ти хочеш «бути» - мусиш відмовитися навіть від «бажання мати». Не інакше. Подібні тези і висновки робили і раніше, зокрема неперевершений Рене Генон в концептуальному і теоретично-метафізичному «Царстві кількості та знаменнях часу»…
Здавалося б до «мати» - антонімічними парами можуть бути «не мати», «бідувати» і т.п. До чого тут буття-небуття?
Щодо «бути» значно складніше. Розуміння антагонізму до «буття» не вкладається в наш "матеріальний розум". Що таке «небуття»? Якщо «небуття» «є», то це вже зовсім не «небуття», якщо ж його «немає», то… про що взагалі мова?:))
Отже «Мати чи бути?»: «Альтернатива «мати» проти «бути» суперечить здоровому глузду. На перший погляд здається: щось мати – це нормальна функція нашого життя. Щоб жити ми повинні мати речі… У культурі, де головна мета – мати, і мати все більше та більше… схоже на те, що сама сутність «бути» і означає «мати»; і що коли хтось немає нічого, то він є «ніхто»…
«Буття існує лише поза часом - тут і тепер (hic et nunc). Володіння ж здійснюється в часі – минулому, теперішньому або майбутньому. При орієнтації на володіння ми прикуті до того, що нагромадили в минулому – це гроші, слава, соціальне становище, знання, діти, спогади… Ми є минулим і можемо сказати: «Я – це те, чим я був»… «Тут і тепер» є вічністю, або позачасовим виміром. Вічність не можна визначати як нескінченно тривалий час, хоча саме таке хибне уявлення є досить поширеним».
Ми живемо в реалі. Знов цитата: «З Євангельських часів світ додержується принципів Сатани. Ісус і Сатана виступають як уособлення двох протилежних принципів. Сатана представляє матеріальне споживання, владу над природою і людиною. Ісус – засади "буття", а до того ж ідею, що відмова від володіння – то передумова буття».
Ми не досконалі, ми прагнемо «мати», але варто хоча б усвідомлювати, що наш шлях – хибний…))
