«Маленькі, загнані звірята», — історія франківчанки, яка вдочерила сестричок

Впродовж п’яти років в Івано-Франківську усиновили 19 дітей. Проте, відвертих історій про це майже ніхто не розповідає.

Нам все ж вдалося розшукати жінку з Івано-Франківська, яка розповіла про власний досвід вдочеріння. Звісно, з етичних міркувань ми не називатимемо реальних імен та прізвищ.

Про те, яким був шлях до батьківства, з якими викликами стикаються люди, які вирішили усиновити дитину та як адаптуються до нормального життя мешканці дитбудинків — далі у розмові з журналісткою Фіртки.

«Заради цікавості я почала гортати сайт»

Жінка розповідає, що вперше про усиновлення замислилася після народження першої дитини. Згодом у сім'ї народилось друге дитя. Тоді питання про усиновлення відійшло на останній план. 

«Якось після народження дочки, я сказала, що можливо, колись усиновлю дитину. Ну знаєте – сказала та й сказала. Потім в нас народився син. Вирішила, що одного хлопця аж забагато. Ми не планували більше дітей, а про всиновлення навіть не думалося. Я не була готова до цього.»

Проте, одного разу подружжя таки зайшло на портал з історіями дітей-сиріт. Заради цікавості гортали сайт, дивилися і … шкодували їх.

«Ось, власне, ми гортали сайт і бачили, що там багато дітей старшого віку. А потім в один момент з'явилося багато історій маленьких дітей. Ми розуміли, що підлітки можуть дати собі раду, а малюки... Їхні очі, після життя в дитячому будинку, стають однаковими. Спустошені такі…Тоді починаєш по-іншому дивитися на дитину. Мені було їх дуже шкода. Приїхати у дитячий будинок, допомогти чи обдарувати дитину – для мене це не вихід. Це спонсорство не в те русло. »

«Чоловік був проти»

Згодом жінка наважилася та вирішила усиновити двох дівчаток-сестричок. Поговорила з чоловіком. Після розмови зрозуміла – про ніяке усиновлення не може бути мови.

«Я відповіла чоловіку, що може участі в цьому процесів не брати і я зроблю все сама. Попередила його, що йому так чи інакше доведеться підписувати різні документи. Через деякий чоловік погодився - сказав, що готовий бути повноправним усиновителем.»

Двоє дорослих дітей подружжя від початку зраділи новині, що матимуть двох сестричок. Але знайшлися й ті, кому рішення щодо вдочеріння не сподобалося.

«Наші біологічні діти зразу прийняли дівчаток. Моментів «не сприйняття» не було. На жаль, одній бабусі така ідея не дуже сподобалася, а інша навпаки – тішиться!»

«Шлях не легкий, обдумувати все - дуже важливо»

Рішення про усиновлення варто приймати самостійно. Радитися, каже жінка, слід лише з чоловіком\дружиною та дітьми. Решта родини – табу.

«Якщо ви вирішили всиновлювати дітей, не треба назагал це обговорювати з родиною. Є дружина, чоловік, діти – з ними варто радитися. А от на сімейних радах зі старшими членами родини ви не матимете власної думки. На вас будуть тиснути. Рішення маєте приймати лише ви.»

Порадившись одне з одним, подружжя почало збирати документи. На щастя, всі процедури пройшли дуже швидко.

«З документами не було проблем. На початку березня ми стали на облік, а у квітні ми вже могли забирати дітей. Та і грошей зайвих не платили. Все чітко у рамках закону та вимог.»

«Ці діти не знають іншого життя поза дитбудинком»

Серед міфів про усиновлення є те, що діти радісно йдуть з дитячого будинку. Насправді, вони цього бояться, адже, не знають, що їх чекає за межами закладу. Варто бути готовим до того, що дитина не захоче йти з батьками.

«Нам довелося докласти зусиль, щоб посадити дитину у машину. З меншою дівчинкою було просто, дитина у півтора роки ще мало, що розуміє. А от зі старшою, їй було два з половиною роки, було складно. Вона старалася вирватися, втекти. Ледь вдалося її посадити у машину. Заманювання цукерками, ляльками - не допомогало. Цілу дорогу ми говорили, що вже виходимо, ось-ось і дім. Ми були готові до всього... Вона не хотіла нічого - дитина боялася.»

«Як маленьке загнане звірятко»

Після того, як дівчат привезли додому вони були схожі радше на маленьких загнаних звірят. По приїзді старша дівчинка залишилася стояти у кутку будинку – такі діти звідусіль чекають небезпеки.

«Проблемно було виходити гуляти. Вона не розуміла, що може вийти на вулицю і просто так бігати. То було літо, двері нашого будинку постійно відчинені, але вона не наважувалася переступити поріг. Я бачила цей страх з самого початку. Лише через три дні вона вийшла з дому і дивувалася, що навколо на подвір’ї є квіти, травичка, газон. Пізніше я їй запропонувала вийти за межі подвір’я. Вона відмовилася. А ми і не тягнули її. Коли вперше прогулялися вулицею, то вона чимдуж бігла додому.»

Щоб діти могли адаптуватися і звикнути до батьків, родина часто та багато подорожувала.

«Ми не ходили по гостях – ми їздили в гори, на річку. Багато часу були разом і довкола нас не було «чужих» людей, які могли б їх сполохати. В такі моменти діти постійно розкривалися. Таким чином ми і вийшли з цього «переляканого» стану.»

«Вони кидаються на їжу»

Діти з дитячих будинків зазвичай «кидаються» на їжу. У старшої дівчинки досі залишився страх відсутності їжі.

«Старша важко проходила адаптацію. Навіть, коли вона вже наїлася, то все рівно просить ще. А потім каже, що не хоче. Питаю, навіщо ж просила, каже – не знаю. Я їй пояснюю, що ти доросла дівчинка, ти маєш себе контролювати. Є ще у неї такий страх відсутності їжі. А менша у пів року сама собі тримала пляшечку. Мені важко уявити, щоб мої діти навіть у рік тримали самі собі пляшечку.»

«Не треба змушувати себе до ніжності»

Заставляти себе обіймати, цілувати дитину – не треба. Це все приходить само собою. Дитина відчуває «неприродність». А всі ніжні почуття, за словами жінки, приходять з часом.

«Старша сама підбігала цілувати, їй байдуже куди – обличчя, руки. На запитання чому вона це робить казала, що не знає. Мабуть, так заслуговувала до себе увагу. Дівчинка старалася у всьому догодити, аж занадто. Хочеться, щоб дитина тебе сприймала як маму, а не як якогось божка.»

Менша дівчинка ж навпаки - не звертала на себе уваги.

«Вона старалася зайвий раз не нагадувати про себе: не плакала, могла скривитися і відразу ж з’являвся погляд загнаної тваринки. Я розуміла, що дитина травмована, навіть така маленька, вона не реагувала на емоції, ласку.»

«Ми вчимося граючись»

За словами жінки, не можна тиснути на дітей. Вони до цього готові, але така практика не дасть результату. Стриманості й поміркованості дівчаток вчать іграми.

«Ось, вона три кроки біжить і зупиняється. Кажу «стоп» і дитина тепер знає, що має зупинитися і не бігти далі. Спочатку у 2.5 роки у мене був для неї кіндер-повідок. Коли йшли гуляти, то я боялася «загубити» дитину у натовпі: менша була у візочку, а старша бігала довкола.»

«Не можна бити сестричку»

Категорично не можна бити дітей. Це у родині табу. І сестричок навчають не ображати одна одну.

«Молодша не дуже до цього дослухається. Їй приділялося більше уваги, бо в неї слабший імунітет. Вона зрозуміла, що їй часом більше дозволялося і зараз вміло цим користується. Попри заборону, вона може підійти - вщипнути, потягнути за косичку сестричку чи резинку у неї стягнути.»

«Наші дівчатка сестрички, але вони не схожі»

Хоч дівчата і сестри, проте, не схожі, каже жінка. Ні зовні, ні характерами.

«Старша – активна, лідер, ведуча. Молодша спокійніша. Вона копіює старшу у всьому. Ми навіть стараємося, щоб вони були більше часу окремо. Бо тоді в нас не буде молодшої – буде дві старші доньки.»

«Ці діти балувані більше»

Обом дівчатам дозволяється більше, ніж біологічним дітям. Вони навіть нарікають, що мама їм не дозволяла того, що зараз можна сестрам.

«Раніше одна з дівчаток була у захопленні від старшого сина. Зараз йому 27 років, а їй вісім. Вона постійно біля нього поруч і щось його повчає! Він вже навіть каже, що вона йому набридла. Постійно дістає його: «Ти не правильно це зробив, ти не там поставив. А ти не зробив так, як мама…». Так, дівчинці у вісім років можна робити зауваження дорослому чоловіку (сміється жінка)

«Я все контролюю»

Не оминуло уваги вдочеріння і сторонніх людей. Сусіди розпитували жінку, що це за діти, звідки.

«На це у мене є одна відповідь: «Ви дорослі люди, не знаєте звідки діти беруться?» І більше питань не ставлять. Поки що мені вдається все контролювати. Я завжди намагаюся пильнувати особисті кордони, свою територію, мені важливо знати, що дітям ніхто не зашкодить і не травмує.»

Люся Грибик


10.08.2020 Люся Грибик 16314 1
Коментарі (1)

Наталя 2020.08.15, 12:41

Дуже добру справу зробили. Ощасливили дітей. Молодці!

07.12.2021
Тетяна Дармограй

Враховуючи нові виклики, зумовлені пандемією COVID-19, актуальним запитанням наразі є стан та перспективи туристичної індустрії. Щоб отримати відповідь, Фіртка вирішила підбити підсумки туристичної галузі на Івано-Франківщині та проаналізувати напрямки, які матимуть попит у 2022 році.

172
06.12.2021
Уляна Мокринчук

Магія залаштунків сцени, актор - професія чи захоплення, а може діагноз? Хто вони молоді "служителі театру", які вони в повсякденному житті. Фіртка зазирнула у світ мистецтва та спробувала знайти відповіді на ці питання.

1505
01.12.2021
Сергій Білий

В міру глобального потепління зими в нашому регіоні все менше радують снігопадами та морозами. Тепла безсніжна зима – колись прикрий виняток – сьогодні поступово перетворюється радше на загальне правило. І якщо, скажімо, для міських комунальних служб такі метаморфози – в радість, то для туристів – це справжній жах... Фіртка знає, що робити пересічному туристу, якщо зима є не лише безсніжною, але й теплою.

974
26.11.2021
Ігор Марковський

Окрім партійних тем Фіртка також обговорила скандал навколо зриву операції по захопленню вагнерівців, як впливає ситуація на білорусько-польському кордоні на Україну та чого очікувати місцевим громадам від бюджету 2022 року.

1793
22.11.2021
Уляна Мокринчук

Фіртка підготувала ТОП-10 місць, де можна не лише поплавати в басейні, чи спуститись на лижах, а ще й помилуватися водоспадом, напитись справжньої мінеральної води, а також створити керамічний виріб своїми руками.  

2460
19.11.2021
Сергій Білий

Україна – яка вона? Таке питання поставив собі Іван Марк – хлопець з нині окупованого українського селища Чорнухине, що на Луганщині.  Для того, щоб дізнатися відповідь, чоловік пройшов пішки всю нашу країну від крайньої точки на сході до її кордонів на заході. Заходив і до Івано-Франківська, де з ним вдалося поспілкуватись кореспонденту Фіртки.

4453

Є страви просто смачні. Їх можна їсти щодня, але вони залишаться просто смачними. А є страви, які у своїй смачності несуть затишок. На світі є три основних види страв - буденні, святкові та родинні.

153

Для тих, хто з якихось причин не може наважитись на спорт, боїться почати чи лише почав, хочу сказати, що ніколи не пізно бути на старті!  

693

Доля фільму «Дім Gucci» така ж карколомна, як його сюжет. Він відображає життя своїх головних героїв, які не завжди знали, чи вони у цей момент на верхів’ї ними ж майстерно створеної хвилі, чи їх випадково винесло на гребіть цунамі? Ясність наставала у процесі падіння. Але, як би низько ці люди не падали, вони рефлексивно підводилися і знову дряпалися на гору.

1826

Як показує жорстока реальність, жодна будівля не гарантована від знесення під новітню забудову чи руйнівної радикальної «реконструкції». Тому як тільки почув, що будівля за адресою Чорновола, 122 загрожена потенційною новобудовою, одразу ж вирішив описати її «поки не пізно».

15800 2
23.11.2021

Для хорошої роботи мозку потрібно правильно харчуватися, а саме – регулярно вживати продукти, які живлять мозок всіма необхідними речовинами. 

1928
11.10.2021

Напередодні зими чимало господинь заморожують сезонні овочі та фрукти, щоб завжди мати під рукою необхідні інгредієнти для приготування страв, а особливо десертів. І якщо деякі продукти та після заморозки не втрачають свій звичний смак і вітаміни, як, наприклад, малина або полуниця, то інші, навпаки, стають непридатними до вживання. 

7597
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини та ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці та коморі.

16530
03.12.2021

Релігійні діячі звернули увагу Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля на потребу розробки державної сімейної політики та затвердження відповідної державної програми з необхідним бюджетним фінансуванням.

689
19.10.2021

Понад 200 учасників із 12 парафій Івано-Франківської Архієпархії відвідали обласний з'їзд спільнот "Українська Молодь - Христові", який відбувся у суботу 16 жовтня, на парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що в с. Боднарів Боднарівського деканату. Цьогоріч подія присвячена 88-річниці від дня заснування спільноти.

6185
17.10.2021

Церква у Новій Липівці – це реставрована дерев’яна німецька кірха, яку збудували у 1904 році. До 1939 року тут жили німці у тодішньому присілку Сітауеріка.  

7677 1
04.10.2021

Розпочалася зустріч із Божественної Літургії, яку очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні ректора семінарії прот. Олексія Данилюка та численного духовенства.    

7985
10.11.2021

Палац культури імені Гната Хоткевича у Львові, як і район, у якому він розташований, переживає період змін і оновлення. З 2018 року тут почалась ревіталізація та пошук нової концепції культурного центру.  Палац, що побудували спільнокоштом майже 100

3496
03.12.2021

У Берліні, на подвір'ї Міноборони ФРН, пройшла традиційна військова церемонія Großen Zapfenstreich – з посади канцлерки Німеччини після 16 років роботи йде Ангела Меркель. 

588
02.12.2021

Відповідний законопроєкт вніс на розгляд Верховної Ради Володимир Зеленський, про що він повідомив сьогодні у щорічному посланні до депутатів та українського народу.

730
16.11.2021

Відповідне рішення ухвалив 15 листопада з’їзд політсили.

2756
11.11.2021

Кабінет Міністрів України затвердив склад Комісії з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.  

3368