Листи з метрополії

 

Незважаючи на те, що німці й австрійці говорять однією мовою і взагалі є дуже подібними, між ними, водночас, є чимало суттєвих відмінностей. Які непогано можна побачити хоча б крізь призму «слов’янського питання».

 

Слов’янам ніколи не везло з німцями. Можна навіть сказати, що німці – це росіяни центрально-західної Європи (недарма російські стратеги так завжди переймалися тим, що інспіровані Британією геополітичні інтриги постійно розводили Німеччину та Росію по різні боки фронтів). Так само як і росіянам, німцям весь час щось було потрібно від сусідів. Яких вони в кращому випадку вважали неповноцінними німцями (як чехів), а в гіршому – просто неповноцінними (як поляків і далі на схід).

 

Інша справа австрійці. Мабуть з усіх історичних періодів, що їх пережив «тисячолітній український народ», австрійський є одним з найбільш ностальгічних. Марія-Терезія, сонцесяйний цісар, підтримка українства, ліберальні течії, інтелектуальна міграція із-за Збруча, архітектура Львова та Чернівців… Перераховувати цивілізаційний внесок австрійців у похмуре українське буття можна довго – попри те, що Королівство Галичини і Лодомерії було одним із найвідсталіших регіонів імперії. Можна навіть сказати, що Австрія і зберегла Україну – в тій її частині, яка згодом зможе відігравати роль якщо не «П’ємонту», то хоча б закваски.

 

Саме відтоді слова «шпацер» або «манліхер» звучать приємно для західноукраїнського вуха – відгомоном часів, за яких освічений галичанин розмовляв трьома європейськими мовами (серед яких не було навіть натяку на російську). Та і взагалі слов’яни становили найбільшу етнічну спільноту Австро-Угорщини. Що, до речі, дуже турбувало одного видатного уродженця країни, який згодом таки став лідером Німеччини і взявся за вирішення «слов’янського питання», увійшовши в історію під прізвищем Шикльгрубер.

 

Українцям треба віддати належне: коли дійшла справа до війни, вони не стали грати у «п’яті колони», а пішли виконувати свій імперський борг. І Січові стрільці, настільки ж героїчні, наскільки і невдалі (але, певно, то взагалі була доля тодішньої австрійської армії – Франц-Йосиф любив військових, але не любив війни) і сьогодні є однією з найцікавіших сторінок нашої історії.

 

Важко сказати, чому австрійці  несхожі на своїх німецьких «братів». Можливо гори зробили їх більш романтичними, а постійне життя в оточенні слов’ян та італійців додало певної життєвої легкості? Тому з цього боку Альп маємо Моцарта, оперу та віденський торт, а з того марші та капусту з сосисками?

 

Про гетьманство Павла Скоропадського (який спробував будувати свою державу з опорою на німців, а не на австріяків), переповідають таку легенду. Перше, що зробили німці, увійшовши у Київ – вичистили залізничний вокзал, загиджений місцевими рагулями, які і сьогодні становлять домінуючий відсоток української популяції. Через кілька днів вокзал прогнозовано був загиджений знову. Тоді німецькі війська оточили будівлю, схопили всіх автохтонів, що були усередині та всипали кожному якусь там кількість різок. Кажуть, що рівень чистоти, який вдалося досягнути цим нехитрим методом, наступного разу був відтворений лише наприкінці 1941-го року.

 

Метод виявився настільки ж дієвим, наскільки і хибним: примхлива суспільна підтримка полишила гетьмана, хоча за нього Київ став справжньою оазою у морі громадянської війни. Не можна сказати, що так сталося через цей випадок, але достатньо, щоб зрозуміти конфліктну зону менталітетів.

 

Австрійський порядок був позбавлений надмірної німецької жорсткості та зверхності, і мабуть через це нам переважно вдавалося знаходити спільну мову. Для Відня Галичина була такою ж частиною імперії, як і всі інші. І за трохи іншого сценарію Василь Вишиваний - Вільгельм Франц Габсбург-Лотарінгський - цілком міг би стати першим президентом України, замість вайлуватого Грушевського. Він і помер у 1948 році у Лук’янівському СІЗО, цей Габсбург, залишившись більше українцем, ніж більшість сьогоднішніх «свідомих».

 

Дунайську імперію можна назвати першою спробою Європейського союзу. А ще можна вважати це певним шансом для сучасної України, яка сьогодні в черговий раз вже майже програна автохтонами. На жаль, «рускій мірЪ» просувається на Захід інтенсивніше, ніж Україна рухається на Схід власної ж території.

 

Королівство Галичини і Лодомерії показує: іноді краще стати частинами, щоби зберегти ціле. Про перспективи «української реконкісти» поговоримо як-небудь наступного разу.

 

Дмитро Бушуєв, 

соціальний філософ,

Галицький кореспондент


16.01.2013 Дмитро Бушуєв 1158 6
Коментарі (6)

Е.Гросовська 2013.01.16, 12:21
Щось сепаратизмом попахує і Галицькою автономією. А ви пане не знаєте, як цісар приймав українські депутації чи того ж самого А.Шептицького? І що для нього були українці? Просто тодішній рівень політичної культури та історична пам'ять між німцями та австрійцями були різними.
Галина 2013.01.19, 17:02
Галицька автономія - це напевно і є наша лебедина пісня. Дуже скоро наші депутати-свободівці,надивившись в Києві на "чудеса" зросійщення нашої столиці,будуть такої ж думки,як і пан Дмитро Бушуєв.
магелан 2013.01.20, 11:21
Щоб остаточно не розчинитись в "руском мире" теперішньої донецької уркаїни - Галицька Автономія стає чи не єдиним нашим порятунком. Пора б уже збагнути, поки ще не пізно.
svoboda 2013.01.20, 17:50
Майбутнє України це федерація.
Galich 2013.01.21, 20:20
А ще австрійці побудували залізниці,які поєднали міста Галичини іЄвропи, а ще молодь мала можливість студії в університетах Відня та інших столицях Заходу,а ще у Галичині за Австрії були розвинуті кооперативи, які не оббирали селян, а давали непоганий заробіток.Заохочувалась підприємливість і працьовитість.
Galich 2013.01.21, 20:45
Часи Цісаря минули, зараз інший час і інші люди.А як з нами розмовлятимуть, залежить тільки від нас.За незалежність у федерації.
31.07.2025
Павло Мінка

Фіртка неодноразово викривала проблему булінгу в школах Івано-Франківської області. У продовження теми ми поспілкувалися із нальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Сергієм Безпалько та дитячими психологами.    

402
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

1716 4
28.07.2025
Павло Мінка

Фіртка розповідає, як незаконні заправки та контрафактне виробництво пального загрожують економіці й безпеці регіону.  

1820
22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

829
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

3502
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21501

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

727 1

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

404

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

1040

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2405
25.07.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

2179
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

422
16.07.2025

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

12067
01.08.2025

На вихідних, 2-3 серпня, відбудеться XIII Всеукраїнська Патріарша проща до Крилоса.  

160
28.07.2025

У селищі Делятин на Івано-Франківщині відбулася знакова для громади подія — освячення храму Всіх Святих Українського Народу.  

701
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

378
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

1025
23.07.2025

Програма промоції читання «Текстура» спільно з «Видавництвом Старого Лева» запрошують на розмову довкола абетки-енциклопедії «Антонич від А до Я» — книжки, що розповідає про поета, закоханого у світ, сонце й слово.  

295
25.07.2025

263 народні депутати підтримали законопроєкт, зокрема — дев’ятеро з Івано-Франківщини. Хто і як голосував, і якою була їхня реакція згодом — розповідає Фіртка.

1864 1
22.07.2025

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є ініціатором нових санкцій проти Росії, заявив, що президент США Дональд Трамп «надере зад» Володимиру Путіну, підписавши законопроєкт про вторинні санкції для країн-покупців російської нафти.  

621
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

1644 7
10.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2432 4