Листи з метрополії

 

Незважаючи на те, що німці й австрійці говорять однією мовою і взагалі є дуже подібними, між ними, водночас, є чимало суттєвих відмінностей. Які непогано можна побачити хоча б крізь призму «слов’янського питання».

 

Слов’янам ніколи не везло з німцями. Можна навіть сказати, що німці – це росіяни центрально-західної Європи (недарма російські стратеги так завжди переймалися тим, що інспіровані Британією геополітичні інтриги постійно розводили Німеччину та Росію по різні боки фронтів). Так само як і росіянам, німцям весь час щось було потрібно від сусідів. Яких вони в кращому випадку вважали неповноцінними німцями (як чехів), а в гіршому – просто неповноцінними (як поляків і далі на схід).

 

Інша справа австрійці. Мабуть з усіх історичних періодів, що їх пережив «тисячолітній український народ», австрійський є одним з найбільш ностальгічних. Марія-Терезія, сонцесяйний цісар, підтримка українства, ліберальні течії, інтелектуальна міграція із-за Збруча, архітектура Львова та Чернівців… Перераховувати цивілізаційний внесок австрійців у похмуре українське буття можна довго – попри те, що Королівство Галичини і Лодомерії було одним із найвідсталіших регіонів імперії. Можна навіть сказати, що Австрія і зберегла Україну – в тій її частині, яка згодом зможе відігравати роль якщо не «П’ємонту», то хоча б закваски.

 

Саме відтоді слова «шпацер» або «манліхер» звучать приємно для західноукраїнського вуха – відгомоном часів, за яких освічений галичанин розмовляв трьома європейськими мовами (серед яких не було навіть натяку на російську). Та і взагалі слов’яни становили найбільшу етнічну спільноту Австро-Угорщини. Що, до речі, дуже турбувало одного видатного уродженця країни, який згодом таки став лідером Німеччини і взявся за вирішення «слов’янського питання», увійшовши в історію під прізвищем Шикльгрубер.

 

Українцям треба віддати належне: коли дійшла справа до війни, вони не стали грати у «п’яті колони», а пішли виконувати свій імперський борг. І Січові стрільці, настільки ж героїчні, наскільки і невдалі (але, певно, то взагалі була доля тодішньої австрійської армії – Франц-Йосиф любив військових, але не любив війни) і сьогодні є однією з найцікавіших сторінок нашої історії.

 

Важко сказати, чому австрійці  несхожі на своїх німецьких «братів». Можливо гори зробили їх більш романтичними, а постійне життя в оточенні слов’ян та італійців додало певної життєвої легкості? Тому з цього боку Альп маємо Моцарта, оперу та віденський торт, а з того марші та капусту з сосисками?

 

Про гетьманство Павла Скоропадського (який спробував будувати свою державу з опорою на німців, а не на австріяків), переповідають таку легенду. Перше, що зробили німці, увійшовши у Київ – вичистили залізничний вокзал, загиджений місцевими рагулями, які і сьогодні становлять домінуючий відсоток української популяції. Через кілька днів вокзал прогнозовано був загиджений знову. Тоді німецькі війська оточили будівлю, схопили всіх автохтонів, що були усередині та всипали кожному якусь там кількість різок. Кажуть, що рівень чистоти, який вдалося досягнути цим нехитрим методом, наступного разу був відтворений лише наприкінці 1941-го року.

 

Метод виявився настільки ж дієвим, наскільки і хибним: примхлива суспільна підтримка полишила гетьмана, хоча за нього Київ став справжньою оазою у морі громадянської війни. Не можна сказати, що так сталося через цей випадок, але достатньо, щоб зрозуміти конфліктну зону менталітетів.

 

Австрійський порядок був позбавлений надмірної німецької жорсткості та зверхності, і мабуть через це нам переважно вдавалося знаходити спільну мову. Для Відня Галичина була такою ж частиною імперії, як і всі інші. І за трохи іншого сценарію Василь Вишиваний - Вільгельм Франц Габсбург-Лотарінгський - цілком міг би стати першим президентом України, замість вайлуватого Грушевського. Він і помер у 1948 році у Лук’янівському СІЗО, цей Габсбург, залишившись більше українцем, ніж більшість сьогоднішніх «свідомих».

 

Дунайську імперію можна назвати першою спробою Європейського союзу. А ще можна вважати це певним шансом для сучасної України, яка сьогодні в черговий раз вже майже програна автохтонами. На жаль, «рускій мірЪ» просувається на Захід інтенсивніше, ніж Україна рухається на Схід власної ж території.

 

Королівство Галичини і Лодомерії показує: іноді краще стати частинами, щоби зберегти ціле. Про перспективи «української реконкісти» поговоримо як-небудь наступного разу.

 

Дмитро Бушуєв, 

соціальний філософ,

Галицький кореспондент


16.01.2013 Дмитро Бушуєв 1133 6
Коментарі (6)

Е.Гросовська 2013.01.16, 12:21
Щось сепаратизмом попахує і Галицькою автономією. А ви пане не знаєте, як цісар приймав українські депутації чи того ж самого А.Шептицького? І що для нього були українці? Просто тодішній рівень політичної культури та історична пам'ять між німцями та австрійцями були різними.
Галина 2013.01.19, 17:02
Галицька автономія - це напевно і є наша лебедина пісня. Дуже скоро наші депутати-свободівці,надивившись в Києві на "чудеса" зросійщення нашої столиці,будуть такої ж думки,як і пан Дмитро Бушуєв.
магелан 2013.01.20, 11:21
Щоб остаточно не розчинитись в "руском мире" теперішньої донецької уркаїни - Галицька Автономія стає чи не єдиним нашим порятунком. Пора б уже збагнути, поки ще не пізно.
svoboda 2013.01.20, 17:50
Майбутнє України це федерація.
Galich 2013.01.21, 20:20
А ще австрійці побудували залізниці,які поєднали міста Галичини іЄвропи, а ще молодь мала можливість студії в університетах Відня та інших столицях Заходу,а ще у Галичині за Австрії були розвинуті кооперативи, які не оббирали селян, а давали непоганий заробіток.Заохочувалась підприємливість і працьовитість.
Galich 2013.01.21, 20:45
Часи Цісаря минули, зараз інший час і інші люди.А як з нами розмовлятимуть, залежить тільки від нас.За незалежність у федерації.
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2234
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

875
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

928
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

928 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2812 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1481

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

521

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

668

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

348

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1022
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2096
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1086
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

810
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

336
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14993
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7307
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

743
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

298
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

210
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

302
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

586
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1040