Листи з метрополії

 

Незважаючи на те, що німці й австрійці говорять однією мовою і взагалі є дуже подібними, між ними, водночас, є чимало суттєвих відмінностей. Які непогано можна побачити хоча б крізь призму «слов’янського питання».

 

Слов’янам ніколи не везло з німцями. Можна навіть сказати, що німці – це росіяни центрально-західної Європи (недарма російські стратеги так завжди переймалися тим, що інспіровані Британією геополітичні інтриги постійно розводили Німеччину та Росію по різні боки фронтів). Так само як і росіянам, німцям весь час щось було потрібно від сусідів. Яких вони в кращому випадку вважали неповноцінними німцями (як чехів), а в гіршому – просто неповноцінними (як поляків і далі на схід).

 

Інша справа австрійці. Мабуть з усіх історичних періодів, що їх пережив «тисячолітній український народ», австрійський є одним з найбільш ностальгічних. Марія-Терезія, сонцесяйний цісар, підтримка українства, ліберальні течії, інтелектуальна міграція із-за Збруча, архітектура Львова та Чернівців… Перераховувати цивілізаційний внесок австрійців у похмуре українське буття можна довго – попри те, що Королівство Галичини і Лодомерії було одним із найвідсталіших регіонів імперії. Можна навіть сказати, що Австрія і зберегла Україну – в тій її частині, яка згодом зможе відігравати роль якщо не «П’ємонту», то хоча б закваски.

 

Саме відтоді слова «шпацер» або «манліхер» звучать приємно для західноукраїнського вуха – відгомоном часів, за яких освічений галичанин розмовляв трьома європейськими мовами (серед яких не було навіть натяку на російську). Та і взагалі слов’яни становили найбільшу етнічну спільноту Австро-Угорщини. Що, до речі, дуже турбувало одного видатного уродженця країни, який згодом таки став лідером Німеччини і взявся за вирішення «слов’янського питання», увійшовши в історію під прізвищем Шикльгрубер.

 

Українцям треба віддати належне: коли дійшла справа до війни, вони не стали грати у «п’яті колони», а пішли виконувати свій імперський борг. І Січові стрільці, настільки ж героїчні, наскільки і невдалі (але, певно, то взагалі була доля тодішньої австрійської армії – Франц-Йосиф любив військових, але не любив війни) і сьогодні є однією з найцікавіших сторінок нашої історії.

 

Важко сказати, чому австрійці  несхожі на своїх німецьких «братів». Можливо гори зробили їх більш романтичними, а постійне життя в оточенні слов’ян та італійців додало певної життєвої легкості? Тому з цього боку Альп маємо Моцарта, оперу та віденський торт, а з того марші та капусту з сосисками?

 

Про гетьманство Павла Скоропадського (який спробував будувати свою державу з опорою на німців, а не на австріяків), переповідають таку легенду. Перше, що зробили німці, увійшовши у Київ – вичистили залізничний вокзал, загиджений місцевими рагулями, які і сьогодні становлять домінуючий відсоток української популяції. Через кілька днів вокзал прогнозовано був загиджений знову. Тоді німецькі війська оточили будівлю, схопили всіх автохтонів, що були усередині та всипали кожному якусь там кількість різок. Кажуть, що рівень чистоти, який вдалося досягнути цим нехитрим методом, наступного разу був відтворений лише наприкінці 1941-го року.

 

Метод виявився настільки ж дієвим, наскільки і хибним: примхлива суспільна підтримка полишила гетьмана, хоча за нього Київ став справжньою оазою у морі громадянської війни. Не можна сказати, що так сталося через цей випадок, але достатньо, щоб зрозуміти конфліктну зону менталітетів.

 

Австрійський порядок був позбавлений надмірної німецької жорсткості та зверхності, і мабуть через це нам переважно вдавалося знаходити спільну мову. Для Відня Галичина була такою ж частиною імперії, як і всі інші. І за трохи іншого сценарію Василь Вишиваний - Вільгельм Франц Габсбург-Лотарінгський - цілком міг би стати першим президентом України, замість вайлуватого Грушевського. Він і помер у 1948 році у Лук’янівському СІЗО, цей Габсбург, залишившись більше українцем, ніж більшість сьогоднішніх «свідомих».

 

Дунайську імперію можна назвати першою спробою Європейського союзу. А ще можна вважати це певним шансом для сучасної України, яка сьогодні в черговий раз вже майже програна автохтонами. На жаль, «рускій мірЪ» просувається на Захід інтенсивніше, ніж Україна рухається на Схід власної ж території.

 

Королівство Галичини і Лодомерії показує: іноді краще стати частинами, щоби зберегти ціле. Про перспективи «української реконкісти» поговоримо як-небудь наступного разу.

 

Дмитро Бушуєв, 

соціальний філософ,

Галицький кореспондент


16.01.2013 Дмитро Бушуєв 1109 6
Коментарі (6)

Е.Гросовська 2013.01.16, 12:21
Щось сепаратизмом попахує і Галицькою автономією. А ви пане не знаєте, як цісар приймав українські депутації чи того ж самого А.Шептицького? І що для нього були українці? Просто тодішній рівень політичної культури та історична пам'ять між німцями та австрійцями були різними.
Галина 2013.01.19, 17:02
Галицька автономія - це напевно і є наша лебедина пісня. Дуже скоро наші депутати-свободівці,надивившись в Києві на "чудеса" зросійщення нашої столиці,будуть такої ж думки,як і пан Дмитро Бушуєв.
магелан 2013.01.20, 11:21
Щоб остаточно не розчинитись в "руском мире" теперішньої донецької уркаїни - Галицька Автономія стає чи не єдиним нашим порятунком. Пора б уже збагнути, поки ще не пізно.
svoboda 2013.01.20, 17:50
Майбутнє України це федерація.
Galich 2013.01.21, 20:20
А ще австрійці побудували залізниці,які поєднали міста Галичини іЄвропи, а ще молодь мала можливість студії в університетах Відня та інших столицях Заходу,а ще у Галичині за Австрії були розвинуті кооперативи, які не оббирали селян, а давали непоганий заробіток.Заохочувалась підприємливість і працьовитість.
Galich 2013.01.21, 20:45
Часи Цісаря минули, зараз інший час і інші люди.А як з нами розмовлятимуть, залежить тільки від нас.За незалежність у федерації.
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1258
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1888 3
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1149
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3739
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3425 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2786 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

381

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

491

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1035

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1602
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1101
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1126
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

819
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6647
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

774
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44106
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3409
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35757 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

293
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

422
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

705
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

779