В інтерв’ю народний депутат України п’яти скликань, виходець з Прикарпаття Лілія Григорович про українську православну церкву, про Віктора Ющенка та про кращі часи.
«… В тому органі, де я працюю, в так званому українському парламенті, коли я дивлюсь на запопадливе православіє антиукраїнських комуністів, я їм не вірю. Бо в мене перед очима картини, коли падають бані, ламаються церкви, топчуться ікони і так далі.
Тому, коли я бачу таку запопадливість… От пішов шеф, і ми слідом за ним. Сьогодні шеф пішов в ту церкву, і ми за ним. Завтра шеф не піде до жодної церкви, і ми не будемо ходити. Я це бачу просто як погану моду. Тому що на вірування моди не має бути, це має бути внутрішня потреба.
Я особисто маю навіть вчену ступінь. Я є кандидат філософії, і моя наукова робота у сфері гуманітарної і національної безпеки. Називається вона «Помісна православна церква як чинник становлення та розвитку української нації». Тому помісна УПЦ є чинником становлення і розвитку української нації. Всім іншим церквам в Україні – честь і повага. Але якщо Ватикан – це структура міжнародна, то московська патріархія – це та структура, яка вважає всі землі, всі території інших держав, інших народів своєю канонічною територією. Наша незалежність буде неповною, якщо ми тіло зібрали докупи, а душу віддали колись комусь в оренду.
Тому, шануючи право людини на віросповідання кожного, я вважаю, що преференції або така позірна, пільгова увага до тієї чи іншої церкви, особливо церкви, яка має юрисдикцію в іншій країні, яка до певної міри має амбіції на душі, території на цій землі, є не на користь національним інтересам. Зрештою, риторичне питання, чи це є добрий християнський промисел», пише Радіо Свобода.
Григорович: За часом президента Ющенка сьогодні жалкує екс-прем’єр Тимошенко.
«Якщо б ви хотіли, щоб я сказала щось про Віктора Ющенка, я можу сказати тільки одне: це український президент. Що б хто не казав, я дуже вдячна йому за правду про Голодомор, я дуже вдячна йому за ті кроки, які він робив для того, щоб українська православна церква отримала свій статус. Хоч ми й не довершили ці кроки, але він робив їх…. Ви знаєте, як я оцінюю тих чи інших політиків? Я дуже співчуваю Юлії Володимирівні, бо все в житті відбувається за правилом бумеранга. Колись вона казала, що лежачих не б’ють. Я сьогодні по лежачих просто серцем плачу. Бо знаю, хто найбільше може сьогодні жалкувати за цими 5 роками можливостей…. Але які були чудові 5 років. Можна було кожен день їхати на засідання уряду, їздити Україною, світом, підписувати угоди, хіхікати з чужими прем’єрами, ввечері давати гарні прес-конференції. Це були золоті часи. Я думаю, що найбільше за часом Президента Ющенка сьогодні жалкує екс-прем’єр Тимошенко».
14
