КРАХ ІМПЕРІЇ

Червоні касарні. Коломия, вул.ДовбушаПодалі від людського ока на вулиці Довбуша в Коломиї, за двометровим парканом, розташувалося мілітарне містечко. Ще в 1880-их роках, тоді, на околиці міста, а тепер в приватному масиві, побудували казарми. Не штукатурені, з червоної цегли, вкриті червоною дахівкою коломийського виробництва. Про це свідчить напис «FABRYKA DACH?WEK w.KOLOMYI».

 

 

Їх називали «Червоними касарнями». В цих казармах квартирував австрійський підрозділ крайової оборони. Згодом, після розпаду Австро-Угорської імперії, в казармах стояв польський гарматний полк. За часи перебування поляків мілітарне містечко розширилося, збудували нові одноповерхові приміщення. Вже в совєтський період казарми перепрофілювали на сержантську школу. Відтак тут навчалися льотчики коломийського військового авіаполку. У 2004 році полк розформували і перевели до м. Староконстянтинова Хмельницької області.

 


Для «демократів» 2004 рік видався «благодатним» для поліпшення свого матеріального стану. Поки українці відстоювали громадську позицію на Майдані, дехто скуповував основні засоби Міноборони. Не оминуло це й Коломию: спортивний комплекс на вул.Січових Стрільців («манеж») нині супермаркет «555», казарми на вул. Чайковського, біля парку Трильовського, та казарми на вул. Довбуша. Попередня влада не дуже опиралася і попри громадське обурення передала, як будівлі, так і землі, в приватну власність.

 


Першим на черзі був «манеж». За копійчані обіцянки влада дала дозвіл на будівництво супермаркету з виділенням земельної ділянки. Австро-Угорська імперія почала зазнавати краху. За декілька місяців на місці історичної споруди виросла залізобетонна скляна «потвора». Наступним об єктом стала казарма на вул. Чайковського. Тривалий час цей об єкт був поза увагою, і навіть планували перенести сюди служби та відділи міськвиконкому.

 

 

Але думати і діяти це зовсім інші речі, і тому 2010 року казарму почали тихцем розбирати. Якщо подивитися на початковий варіант цієї земельної ділянки, де стоїть казарма, то видно, що її не планувалося розбирати. Але власників об єкту з 2004 року змінилося приблизно п ять, і в останнього плани на забудову ділянки вже інші. Тому казарма «гармонійно» не вписувалася в житлово-торговельний комплекс, оскільки порушувала будівельно-проектні норми.

 

 

Натепер казарму припинили розбирати. Міський голова та відповідні служби шукають вихід з доволі таки складної ситуації як зберегти історичну споруду і виконати умови власника казарми та орендатора цієї земельної ділянки, який, до речі, винен понад 1 млн. гривень бюджетові міста за цю земельну ділянку, але вимагає в обмін рівноцінну. А також як не втратити «своїх» коштів, адже на сесії міської ради прийнято рішення про заборону «роздавання» міських земель, а тільки продаж через аукціон.

 

 


Доки вся увага громадських діячів, місцевих політичних лідерів, журналістів, українських телеканалів була прикута до історичної споруди, доки інтелігенція України вимагає не допустити знесення історичної пам ятки Коломиї, інші «владники» кинули свої «трудові резерви» на розбирання казарм, які розташовані на вул. Довбуша.

 

 

Міська влада настільки «стурбована» збереженням історичної будівлі в парку Трильовського, що геть забула про інші, не менш вартісні історичні споруди «Червоні касарні». Влада міста прийняла правильне стратегічне рішення і, висловивши свою стурбованість руйнуванням казарм в парку Трильовського, відволікла увагу громадськості від казарм на вул. Довбуша, повважавши, що одного історичного об єкта для «порятунку» досить, бо дотепер не знає, звідки взяти гроші на реконструкцію.

 


Руйнація «Червоних касарень» на вул. Довбуша відбувається вже упродовж двох місяців. Тепер розбирають одноповерхову будівлю польських часів та одну австро-угорського періоду. Власник об'єкту стверджує, що демонтаж споруд економічно не вигідний, адже несе великі грошові затрати. Дивно, але будівлю не зносять екскаватором та бульдозерами, а акуратно розбирають. Черепицю, цеглу, дерев яні балки складають для подальшого продажу. Одна черепиця коштує приблизно 5 американських доларів.

 


Враховуючи «пошесть» (моду) на екологічно чистий товар, а саме цей будматеріал таким є, то довго він не затримається, а прибуток з демонтажу очевидний, як з продажу черепиці, так і цегли.

 


Найцікавіша з казарм, що на вул. Довбуша, є головна. Вона на три з половиною поверхи. Ця будівля палацового стилю, австрійського характеру: добротні тесані сходи, плитка, дубові поруччя, готичний стиль. Від часу побудови і до 1939 року ця споруда була адміністративним будинком, тут відбувалися урочистості, прийоми, бали, паради. За совєтів тут містився лазарет, тобто військовий шпиталь.

 


З 2004 року, оминувши всі договори з міською владою, казарми продали і вони перейшли в приватну власність.

 


Звичайно, що з 2004 року ніхто не ремонтував будівель і навіть не збирався це робити. Практика показує, що легше довести споруду до аварійного стану і, отримавши необхідні експертні висновки, демонструючи їх обуреній громаді, завалити будівлю. Час зробив своє, і натепер казарми на вул. Довбуша перебувають в аварійному стані, потребують капітального ремонту. Але попри все австрійці будувати вміли і казарми таки міцні: камінь, фундамент, цегла, метрові стіні, сходи з каменю скелястої породи.

 

 

Будівлі можливо зберегти, відремонтувавши їх, але власникові це вкрай не вигідно, тому що на цій земельній ділянці економічно доцільніше побудувати багатоповерхівки. Не будуватимуть і спортивно-розважальний центр з тієї ж причини. Щодо міської влади, то їй байдуже. На цьому бали не заробиш, адже легше з «Леонтовича зробити «лялечку», «втопити» кошти в очищенні міського озера, відмити «лице» центральній частині нашого міста. Байдуже ставлення і до інших історичних архітектурних споруд, які занесені до реєстру пам яток місцевого значення і охороняються законом.

 


Ці об єкти пережили Австро-Угорську імперію, польську, навіть совєтську владу. Казарми не просто пережили, за ними завжди дбайливо доглядали, бо знали, що зруйнувати легше, ніж збудувати, тому і берегли. Не переживуть казарми лише нашу «демократичну українську імперію». Залишилося завалити два музеї, Народний дім, музичну школу і ратушу, а потім можна полегшено сказати: «Та тут Австрія нічого не зробила, її тут узагалі не було!»

 



19.03.2011 Євген Гапич 2363 3
05.02.2026

Ексклюзивні дані від гідрометцентру, екологічної інспекції та ОДА — спеціально для Фіртки.  

623
03.02.2026
Лука Головенський

Німецьке місто Ульм на березі Дунаю відоме своїм Собором, який довгий час вважався найвищим у світі. Поряд із Собором Ульма є велика площа, на яку сходяться міські вулички з багатьма кафе і ресторанами. Не виключено, що в одному з них бували в повоєнні роки український письменник і поет Іван Багряний, генерал армії УНР Андрій Вовк та багато інших українців, які мешкали в окрузі та про яких наша сьогоднішня розповідь.

1245
30.01.2026
Тетяна Ткаченко

Подружжя викладачів Юлія та Андрій Коцюбинські розповіли журналістці Фіртки про фронт і повернення до аудиторій, про студентів, які хочуть практики замість теорії, про професійне вигорання та потребу у внутрішній опорі.

9181 1
27.01.2026
Олександр Мізін

Електронні сигарети, або вейпи, набули значної популярності в Україні, особливо серед молоді. Багато споживачів сприймають їх як менш шкідливу альтернативу традиційним сигаретам, однак наукові дослідження свідчать про суттєві ризики для здоров’я.

1738
21.01.2026
Михайло Бойчук

Прокуратура знайшла лазівку: Фіртка розповідає, як через негаторні позови держава повертає ліси та заповідники, обходячи «закон про добросовісного набувача».

8382
17.01.2026
Вікторія Матіїв

«Я хочу, щоб його пам’ятали як Героя, як людину, яка не боялася. Він ішов з думкою, що війна закінчиться й він повернеться», — ділиться про полеглого військовослужбовця Василя Косовича його дружина, Марія Косович.

10671

У XXI столітті соціальні мережі стали не лише простором спілкування, розваг і самореалізації, але й новим середовищем для релігійного досвіду.

471

В той час, коли всі захоплюються виступами прем’єр-міністра Канади Марка Карні та Володимира Зеленського, насправді форум в Давосі зовсім не про це.

1024

Це світ, де століття інтелектуальної роботи пущені котам під хвости, де в центрах прийняття рішень волею глибиняк опиняються маразматики, психопати та безглузді популісти.

2039

І знову, як і щороку раніше, «журнал Ротшильдів» чи то передбачає, чи то кодує нас, конспірологічно-схвильовану публіку, своїм прогнозом на те, яким буде світ в 2026-му році. 

5206 6
03.02.2026

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

2763
28.01.2026

У грудні в області ціни на харчі та безалкогольні напої загалом знизилися на 0,1%. Найбільше подешевшали безалкогольні напої, м’ясо птиці, фрукти, свинина, кисломолочна продукція та рис — на 3,8–1,6%.

1798
25.01.2026

Протеїнові коктейлі не є найкращим джерелом білка: дієтологиня назвала 17 продуктів, які містять не менше білка, а інколи й більше.    

4166
02.02.2026

Другого лютого християни відзначають Стрітення Господнє — свято, яке в церковній традиції вважають завершенням різдвяного періоду.

1562
30.01.2026

На переконання священника, без відповідальності стосунки стають тимчасовими й можуть залишити відчуття використаності.

9322
26.01.2026

Нерідко молодь стверджує, що можна вірити в Бога, втім не ходити до храму.  

13916
23.01.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

5161
03.02.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

13173
31.01.2026

Мін’юст США опублікував на своєму сайті мільйони нових файлів у справі покійного фінансиста Джеффрі Епштейна, якого звинувачували в торгівлі людьми.

1495
27.01.2026

Парламентські вибори в Угорщині відбудуться за два з половиною місяці — 12 квітня поточного року.

1390
22.01.2026

Згідно з даними Google Trends, який аналізує популярність пошукових запитів у Google та YouTube, кількість запитів за темою Гренландії, зокрема запит «переїзд до Гренландії», досягла рекордного рівня у січні поточного 2026 року.   

1355
20.01.2026

Президент США Дональд Трамп запросив 49 держав і Єврокомісію до "Ради миру" щодо Гази, серед запрошених є Україна, однак відповіді від неї поки немає.

2012