Інгаляційна терапія давно стала одним з основних методів лікування захворювань дихальної системи, зокрема бронхіту. Цей метод заснований на доставленні лікарських речовин прямо в дихальні шляхи, що дає змогу швидко зняти симптоми та прискорити процес одужання. Однак навіть у такого типу лікування є протипоказання, що необхідно враховувати.
Користь інгаляційної терапії
Інгаляції при бронхіті сприяють розширенню дихальних шляхів, активному розрідженню мокротиння та полегшенню його відходження, тому рекомендуються пацієнтам із такими формами захворювання:
- Гострий бронхіт — інгаляції допомагають знизити інтенсивність кашлю, впоратися із задишкою, завдяки чому сприяють швидкому одужанню.
- Хронічний — у цьому разі таке лікування може використовуватися в комплексній терапії для запобігання загострень захворювання та поліпшення якості життя.
- Обструктивний — інгаляції допомагають зняти бронхоспазм та полегшити дихання.
Коли людина вдихає лікарські речовини, вони потрапляють безпосередньо в дихальні шляхи. Плюси цього методу очевидні:
- У зону запалення (у бронхи) потрапляє максимальна концентрація лікарських речовин, тому вплив на осередок відбувається активніше.
- Минаючи шлунково-кишковий тракт та систему кровообігу, препарат починає дію практично миттєво та чинить мінімальний вплив на інші групи органів.
- Інгаляційні пристрої (небулайзери та дозовані інгалятори) дають змогу точно контролювати кількість введених ліків. Це особливо важливо для пацієнтів із хронічними захворюваннями, яким потрібна тривала терапія.
Під час лікування бронхіту в дорослих в домашніх умовах лікарі рекомендують використовувати бронходилататори (для зняття спазму), муколітики (для розрідження мокротиння), кортикостероїди (для зняття запалення в бронхах), антибіотики (для лікування бактеріальних інфекцій з можливістю зняти з організму додаткове навантаження та вплинути на інфекцію локально).
Недоліки та ризики інгаляцій
Однак, як і будь-який метод лікування, інгаляційна терапія має побічні ефекти:
- Алергія. Через те, що ліки під час інгаляції потрапляють у легені у високій концентрації, алергічна реакція на їхні компоненти може бути швидкою та інтенсивною.
- Розвиток залежності від інгаляторів. Тривале використання деяких бронходилататорів іноді призводить до розвитку ситуації, коли пацієнт починає відчувати необхідність у частому використанні інгалятора навіть за відсутності гострої потреби.
- Помилки у використанні пристроїв. Більшість препаратів спрацьовує тільки в тому разі, коли пацієнт вдихає їх досить глибоко, але контролювати процес дихання під час хвороби може вийти не у всіх. Часто в людей похилого віку або дітей спостерігається недостатнє вдихання, а це стає причиною безрезультатної терапії. При оральному прийомі лікарських засобів такої проблеми не спостерігається.
Інгаляції протипоказані людям з індивідуальною непереносимістю лікарських засобів та тим, хто страждає на тяжкі форми серцево-судинних захворювань, а також при гострих інфекційних захворюваннях порожнини рота та горла. Таким чином, консультація з лікарем перед початком лікування є обов'язковою для підбору оптимального методу терапії.
Джерела:
Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease. Global Strategy for the Diagnosis, Management, and Prevention of Chronic Obstructive Pulmonary Disease. 2017.
Itoh H., Nishino M., Hatabu H. Architecture of the lung: morphology and function. Journal of Thoracic Imaging. 2004;19(4):221–227. doi: 10.1097/01.rti.0000142835.06988.b0.
Wright J., Brocklebank D., Ram F. Inhaler devices for the treatment of asthma and chronic obstructive airways disease (COPD) Quality and Safety in Health Care. 2002;11(4):376–382. doi: 10.1136/qhc.11.4.376.
Реклама
