Колонія Галичина

 

 

Ми, галичани, востаннє були по-справжньому вільними, ще коли були Білими хорватами. Після того, як Рюриковичі поневолили наших предків, галицькі землі завжди були в статусі більш чи менш формальної колонії. Це тривало так довго, що у місцевого населення склалася особлива колоніальна ментальність.


Звісно ж, спочатку були спроби боротися проти такого стану, які здійснювали згадані у літописах «ворохобні галицькі бояри». Однак після того, як волинський князь Данило, нині не зовсім коректно званий Галицьким, винищив понад півтисячі боярських родів, більшість галичан обрали тактику пристосування замість боротьби. Так живемо і понині. І без істориків зрозуміло, що тактика пристосування до щораз іншого колоніста дала можливість нашим предкам вижити – і в екзотеричному, і в езотеричному розумінні цього слова. Та все ж ментальність зазнала безповоротних змін – набрала явних ознак колоніального способу мислення.



Одна з цих ознак – небажання приймати самостійні рішення щодо власної долі. Практично вся наша суспільна діяльність, особливо у виборчі періоди, зводиться до вимог, щоб за нас ці рішення приймав хтось інший, але так, щоб вони нам сподобались і щоб ми могли безболісно до них пристосуватись. Інша ознака – нетерпимість, або й ненависть до видатних людей свого ж роду. Ніхто з наших не має нами керувати, нам вказувати та й взагалі – виділятись. Ми всі повинні бути однаково сірі і безликі, адже ми – колонія. Ще інша – це бажання поводитися на «нашійбогомданійземлі» як наймана робоча сила, а не господар. Тобто щоб ми на ній працювали і отримували за це гроші від когось, але жодної відповідальності за цю землю не несли – нехай відповідає той «хтось». І четверте – невміння глянути на себе як на центр всесвіту, а на свою батьківщину – як на найважливіше наше місце під сонцем. Нам більше підходить самовизначення – задуп’я, окраїна, колонія. А справжній центр – це десь далеко, там, звідки нами правлять.



За двадцять років незалежності України галичани не раз мали нагоду зробити свій край суб’єктом, а не об’єктом новітньої української історії, але щоразу відмовлялися від цього на користь свого колоніального статусу щодо нової вже київської метрополії. Київ використовував свій новий статус спочатку несміливо, але з роками щораз впевненіше. А під час закріплення у київській метрополії донецького клану ознаки колоніального стану Галичини в українській державі стали більш ніж очевидними.



Взяти до прикладу хоча б «найреволюційнішу» Львівську область. За президентства Віктора Януковича вже тричі мінялися керівники обласної державної адміністрації, причому перші два були напряму «спущені» з Києва, а третій дістав зі столиці відповідний «ярлик». І жоден з них не відстоює інтересів місцевого населення. Новий президент вперше призначив львівських «силовиків» без погодження з його ж обласним представником. Головні міліціонери Львова були просто «десантовані» з Полтави: начальник ГУ МВС у Львівській області і два його заступники – голова ДАІ і кримінальної міліції. Ще один заступник – з питань ЧЄ-12 – прибув із Черкас. Прокурор Львівської області – з Сум, голова податкової – з Волині. Апеляційний суд Львівщини, як і Львівську митницю, очолили вихідці з Донеччини.



Схожа ситуація і на Тернопільщині. Може, менш помітна на Івано-Франківщині. Проблема навіть не в тому, що їм не знайомі і не цікаві місцеві реалії, а в тому, що вони отримують ці посади в нагороду за якісь заслуги перед метрополією і тому повинні з цього «поімєть». Тим більше, що до посади додається майже необмежений доступ до нашого ресурсу.



Окрема «пісня» - це так званий галицький бізнес. Нещодавно група ентузіастів з середовищ «русского мира» взялася розкручувати у соціальних мережах кампанію «Нє падавісь», в межах якої запропоновано гасло бойкотувати будь-які товари і продукти, пов’язані з «націоналістичною Галичиною». Але кампанія не повелася, бо дуже швидко виявилося, що чи не більшість знаних в усій Україні «галицьких» брендів належать зовсім не галичанам. Що галичани в цих фірмах – тільки персонал. Та й то не у всіх, бо один відомий у Львові ресторан навіть обслугу привозить вахтовим методом зі сходу країни.



Хоч це, звісно, дарма – у ролі прислуги ми, галичани, неперевершені. Ну, принаймні на теренах Європи. Цього нас довго вчили німці. За це нами завжди хотіли володіти поляки. За це нас цінували радянці. А от те, що за це нас намагаються зневажати наддніпрянці – чистої води непорозуміння і кричуща несправедливість. Адже їх – так званих хохлів – завжди легковажили й зневажали і німці, і поляки, і радянці. І тільки ми, галичани, їх завжди любили, хоч і не завжди розуміли – за що.



Отже, попри всю нашу схильність до колоніального статусу ми не можемо згодитися на такий статус щодо Києва.

По-перше, галичани вважають себе кращими українцями за наддніпрянців. А справжня колонія не може ставитися зверхньо до метрополії.

По-друге, Київ занадто близько розташований від Львова та інших міст Галичини. А справжня метрополія має бути настільки далекою від колонії, щоб їздити на мітинги туди було надто довго і дорого, а от для огляду колективів художньо-етнографічної самодіяльності – достатньо далеко і почесно.

По-третє, Київ через слабкість Української держави і примітивність української державної еліти реалізує грабіжницько-експлуататорський варіант колоніалізму щодо регіонів. А нам для збереження почуття власної гідності і забезпечення добробуту потрібен інвестиційно-цивілізаційний варіант колоніалізму.



Отут і виникає головне запитання нашої епохи: хто б нам міг забезпечити таку колонізацію? Ну власне – нині за хорошого колонізатора ще треба поборотися. І саме на це потрібно скерувати зусилля всім нашим політичним лідерам, громадським діячам, партійним осередкам, а не на уявну незалежність чи ефемерну свободу, які і так зовсім не пасують до нашого любого колоніального статусу.

 

 


01.09.2012 Володими Павлів 2202 6
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

759
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

2990
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

2906 5
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2399 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3151
17.05.2025
Лука Головенський

Фіртка поспілкувалася з Володимиром Війтовичем, отцем-адміністратором катедрального храму Української Греко-Католицької Церкви в Мюнхені про церковне життя, хвилі еміграції, історію українства в Мюнхені та ставлення німецького народу та влади до України та українців. 

2983 2

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

199

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

709

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1357

Забобони  або марновірство  — це ті  низинні вірування в певні сили чи предмети, які нібито мають здатність впливати на наше життя.  

1466
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

885
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

582
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

952
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

490
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43791
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3299
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1279
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35502 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

81
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

468
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

570
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

782