Коломиянка Анастасія Ткачук: Івано-Франківськ, можна сказати, просто відмовився від мене

 

/data/blog/102986/d513059ad1d0c13962424f2acfd89b4e.jpg

 

Івано-Франківщина через певні економічні обставини, на жаль, належить до тієї категорії областей, де не дуже добре живеться спортсменам.

Про це та інше йдеться в інтерв’ю Юрія Харченка в газеті «Запорізька Січ» під заголовком «Спортсменка і просто красуня Анастасія Ткачук. Досить молода і амбітна, щоб не потрапити в Ріо», яке ми передруковуємо з невеликими скороченнями, передає galychyna.if.ua.

 

Вона наразі на світанку своєї спортивної кар’єри, хоча ще п’ять років тому виконала норматив майстра спорту міжнародного класу. Щоправда, через зволікання у владних спорткомітетах Івано-Франківська (звідси і розпочався її шлях у великий спорт) звання їй дали лише тепер, і в Запоріжжі, де Настя вже три роки виступає за це місто. У бігу на 800 метрів вона давно заявила про себе. Скажімо, ще в 2011-му Анастасія стала чемпіонкою Європи серед юніорів, у цьому ж році була срібним призером на чемпіонаті Європи серед молоді й третьою — на командному чемпіонаті Європи серед дорослих. Вона володарка рекорду України в бігу на 800 м серед юнаків (до 18 років) і юніорів. Ще торік Ткачук заробила ліцензію на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро, але за путівку в Бразилію їй ще доведеться поборотися із співвітчизницями.

 

— Анастасіє, переможниця Олімпіади в Сеулі Тетяна Самоленко якось розповіла мені, що в селі, де вона росла, транспорт не ходив, і їй, щоб всюди встигнути, доводилося бігати. А ви як добігли до Олімпу?
Я з міста Коломиї, де є стадіон, там і почала бігати. Правда, бігове коло будівельники чомусь зробили не на стандартні 400 метрів, а на 360ѕ Мама залучила мене до спорту в 6-му класі, в 9-му я переїхала до івано-Франківська займатися уже в професійного тренера-легкоатлета і почала навчатися у фізкультурному коледжі. А потім так склалися обставини, що довелося щось змінювати в житті, та й, зрештою, і результатів хотілося вищих. До того ж я познайомилася із запорізьким тренером Костянтином Рураком, досить грамотним фахівцем. Він взагалі-то тренер зі спринту, але і 800 метрів — це вже, можна сказати, теж спринтерська дистанція. Згодом зателефонувала до Запоріжжя, ми щиро поспілкувалися, і я до Рурака напросилася в групу. Він приблизно через місяць відповів: «Приїжджай!».

 

— В Україні є ще два криті манежі, навіть географічно вам ближчі…
— Один — в Києві, другий — в Сумах, однак річ не в залах, а в тренері. Мені дуже подобався підхід до роботи Костянтина Михайловича. Я побачила, як він займається з Марією Ремінь і Лесею Повх. Я, власне, не та людина, з котрою можна працювати з криком. Знаєте, в спорті є метод батога і пряника, тож мені потрібний тільки пряник. За добре ставлення до себе я показуватиму хороші результати. Костянтин Михайлович це зрозумів і підібрав мені нову технологію бігу, фактично психологічно повернув у спорт. Я була не те щоб зламана, але після Дитячих олімпійських ігор, де зайняла лише четверте місце, у мене настав переломний момент у спортивній кар’єрі. Нічого не виходило, не зростали результати, а тренер допоміг.

 

— І як вам тут?
— Умови у вас справді набагато кращі — у манежі дуже зручно тренуватися. Звичайно, зі стадіоном «Локомотив», де ми займаємося в літній період, є проблеми, але в Україні тепер дуже мало стадіонів, які підходять для тренувань легкоатлетів. Незважаючи на це, для поїздки на Олімпіаду я виконала норматив ще торік, проте ліцензія в Ріо може бути і у десяти спортсменів, а поїдуть лише троє. Тож ці путівки розігруватимуть між претендентами в середині червня.

 

— У вас нині дуже щільний графік змагань: із чемпіонату Європи — відразу в Суми на український чемпіонат.
— У Сумах бігла не своєю коронною дистанцією, а 1 500 метрів, і була третьою на фініші. Амбіції в мене, звичайно, були, хотілося перемогти, але допустила тактичну помилку і пройшла дистанцію трохи неграмотно. А великою несподіванкою для команди Запорізької області було те, що ми виграли чемпіонат України в естафеті 4х400 метрів. Адже я і Олена Жушман долали її уже через годину після виснажливої дистанції в  1 500 метрів.

 

— Знаєте, я надішлю це інтерв’ю в центральну газету Івано-Франківської області, нехай і земляки за вас порадіють. Можете навіть передати їм привіт.
— Не треба цього робити, я розчарована земляками. Вони мене просто віддали сюди і нічим не допомагають. Єдина людина в облдержадміністрації, котра мною ще цікавиться, — це Назар Павлів. Він колишній спортсмен, постійно телефонує, питає про результати, завжди старається допомогти фінансово і чимось нагородити. Коли в Івано-Франківській області склали рейтинг легкоатлетів, то я зі своїми лишень 50 відсотками залікових очок, бо другу половину за всі змагання (чемпіонат України, Європи і т. д.) віддаю Запоріжжю, стала найкращою легкоатлеткою Прикарпаття. і за це все, за цілий рік роботи область дала мені 100 гривень і горнятко на додачу (сміється). Вважаю, що не так багато є спортсменів, котрим потрібна допомога. Взяти хоча б той випадок із моїм харчуванням у Запорізькій ШВСМ (школа вищої спортивної майстерності). Вони нічого не хотіли вирішувати, щоб мені чимось допомогти.

 

— А чим аргументували?
— Коли я зателефонувала до Івано-Франківська і сказала, що повинна отримати 50 відсотків, мені відповіли: «Ні, ти отримуєш в Запоріжжі». А наприклад, та ж Настя Бризгіна із Луганська, де тепер дуже нелегка ситуація, одержує звідти відразу і все. А Івано-Франківськ, можна сказати, просто відмовився від мене. Якби не Назар Павлів, там взагалі забули б про моє існування.

 

— Ну а про першого тренера спогади приємні?
— Безумовно! Перший тренер у мене був із Коломиї. Навіть два тренери — Світлана Дорундяк і Петро Лабич. Я постійно підтримую з ними зв’язок, вони завжди за мене вболівають. Навіть ті організаційні питання, які я не можу вирішити, завжди вирішують за мене. Однак тренери — це тренери, а не керівники від спорту, які можуть вирішувати щось суттєвіше…


29.03.2016 1629 0
Коментарі (0)

16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1604
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

919
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1386
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2612 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3706
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

3181 3

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

730

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

393

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

337

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

970
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5125
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10505 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8969
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7522
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

791
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

993
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1274
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15753
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

136
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1316
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1725
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1621