Коломиянка Анастасія Ткачук: Івано-Франківськ, можна сказати, просто відмовився від мене

 

/data/blog/102986/d513059ad1d0c13962424f2acfd89b4e.jpg

 

Івано-Франківщина через певні економічні обставини, на жаль, належить до тієї категорії областей, де не дуже добре живеться спортсменам.

Про це та інше йдеться в інтерв’ю Юрія Харченка в газеті «Запорізька Січ» під заголовком «Спортсменка і просто красуня Анастасія Ткачук. Досить молода і амбітна, щоб не потрапити в Ріо», яке ми передруковуємо з невеликими скороченнями, передає galychyna.if.ua.

 

Вона наразі на світанку своєї спортивної кар’єри, хоча ще п’ять років тому виконала норматив майстра спорту міжнародного класу. Щоправда, через зволікання у владних спорткомітетах Івано-Франківська (звідси і розпочався її шлях у великий спорт) звання їй дали лише тепер, і в Запоріжжі, де Настя вже три роки виступає за це місто. У бігу на 800 метрів вона давно заявила про себе. Скажімо, ще в 2011-му Анастасія стала чемпіонкою Європи серед юніорів, у цьому ж році була срібним призером на чемпіонаті Європи серед молоді й третьою — на командному чемпіонаті Європи серед дорослих. Вона володарка рекорду України в бігу на 800 м серед юнаків (до 18 років) і юніорів. Ще торік Ткачук заробила ліцензію на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро, але за путівку в Бразилію їй ще доведеться поборотися із співвітчизницями.

 

— Анастасіє, переможниця Олімпіади в Сеулі Тетяна Самоленко якось розповіла мені, що в селі, де вона росла, транспорт не ходив, і їй, щоб всюди встигнути, доводилося бігати. А ви як добігли до Олімпу?
Я з міста Коломиї, де є стадіон, там і почала бігати. Правда, бігове коло будівельники чомусь зробили не на стандартні 400 метрів, а на 360ѕ Мама залучила мене до спорту в 6-му класі, в 9-му я переїхала до івано-Франківська займатися уже в професійного тренера-легкоатлета і почала навчатися у фізкультурному коледжі. А потім так склалися обставини, що довелося щось змінювати в житті, та й, зрештою, і результатів хотілося вищих. До того ж я познайомилася із запорізьким тренером Костянтином Рураком, досить грамотним фахівцем. Він взагалі-то тренер зі спринту, але і 800 метрів — це вже, можна сказати, теж спринтерська дистанція. Згодом зателефонувала до Запоріжжя, ми щиро поспілкувалися, і я до Рурака напросилася в групу. Він приблизно через місяць відповів: «Приїжджай!».

 

— В Україні є ще два криті манежі, навіть географічно вам ближчі…
— Один — в Києві, другий — в Сумах, однак річ не в залах, а в тренері. Мені дуже подобався підхід до роботи Костянтина Михайловича. Я побачила, як він займається з Марією Ремінь і Лесею Повх. Я, власне, не та людина, з котрою можна працювати з криком. Знаєте, в спорті є метод батога і пряника, тож мені потрібний тільки пряник. За добре ставлення до себе я показуватиму хороші результати. Костянтин Михайлович це зрозумів і підібрав мені нову технологію бігу, фактично психологічно повернув у спорт. Я була не те щоб зламана, але після Дитячих олімпійських ігор, де зайняла лише четверте місце, у мене настав переломний момент у спортивній кар’єрі. Нічого не виходило, не зростали результати, а тренер допоміг.

 

— І як вам тут?
— Умови у вас справді набагато кращі — у манежі дуже зручно тренуватися. Звичайно, зі стадіоном «Локомотив», де ми займаємося в літній період, є проблеми, але в Україні тепер дуже мало стадіонів, які підходять для тренувань легкоатлетів. Незважаючи на це, для поїздки на Олімпіаду я виконала норматив ще торік, проте ліцензія в Ріо може бути і у десяти спортсменів, а поїдуть лише троє. Тож ці путівки розігруватимуть між претендентами в середині червня.

 

— У вас нині дуже щільний графік змагань: із чемпіонату Європи — відразу в Суми на український чемпіонат.
— У Сумах бігла не своєю коронною дистанцією, а 1 500 метрів, і була третьою на фініші. Амбіції в мене, звичайно, були, хотілося перемогти, але допустила тактичну помилку і пройшла дистанцію трохи неграмотно. А великою несподіванкою для команди Запорізької області було те, що ми виграли чемпіонат України в естафеті 4х400 метрів. Адже я і Олена Жушман долали її уже через годину після виснажливої дистанції в  1 500 метрів.

 

— Знаєте, я надішлю це інтерв’ю в центральну газету Івано-Франківської області, нехай і земляки за вас порадіють. Можете навіть передати їм привіт.
— Не треба цього робити, я розчарована земляками. Вони мене просто віддали сюди і нічим не допомагають. Єдина людина в облдержадміністрації, котра мною ще цікавиться, — це Назар Павлів. Він колишній спортсмен, постійно телефонує, питає про результати, завжди старається допомогти фінансово і чимось нагородити. Коли в Івано-Франківській області склали рейтинг легкоатлетів, то я зі своїми лишень 50 відсотками залікових очок, бо другу половину за всі змагання (чемпіонат України, Європи і т. д.) віддаю Запоріжжю, стала найкращою легкоатлеткою Прикарпаття. і за це все, за цілий рік роботи область дала мені 100 гривень і горнятко на додачу (сміється). Вважаю, що не так багато є спортсменів, котрим потрібна допомога. Взяти хоча б той випадок із моїм харчуванням у Запорізькій ШВСМ (школа вищої спортивної майстерності). Вони нічого не хотіли вирішувати, щоб мені чимось допомогти.

 

— А чим аргументували?
— Коли я зателефонувала до Івано-Франківська і сказала, що повинна отримати 50 відсотків, мені відповіли: «Ні, ти отримуєш в Запоріжжі». А наприклад, та ж Настя Бризгіна із Луганська, де тепер дуже нелегка ситуація, одержує звідти відразу і все. А Івано-Франківськ, можна сказати, просто відмовився від мене. Якби не Назар Павлів, там взагалі забули б про моє існування.

 

— Ну а про першого тренера спогади приємні?
— Безумовно! Перший тренер у мене був із Коломиї. Навіть два тренери — Світлана Дорундяк і Петро Лабич. Я постійно підтримую з ними зв’язок, вони завжди за мене вболівають. Навіть ті організаційні питання, які я не можу вирішити, завжди вирішують за мене. Однак тренери — це тренери, а не керівники від спорту, які можуть вирішувати щось суттєвіше…


29.03.2016 1483 0
Коментарі (0)

13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2532
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1182
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1462 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2342
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3831
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2762

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

872

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2612

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

978

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1416
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2517
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2587
27.02.2026

Люди часто звикли пов’язувати втому з недосипанням чи стресом, але не менш вагомим чинником є харчування. Те, що ми кладемо на тарілку, безпосередньо впливає на рівень енергії, концентрацію та працездатність.  

3163
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19965
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1502
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21488
27.02.2026

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

9296 1
10.03.2026

Письменник і журналіст Олег Криштопа став лауреатом Шевченківської премії. Також у номінації «Театральне мистецтво» нагороду отримала режисерка Оксана Дмітрієва.  

849
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

819
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1558
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1278
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1653