Люди, як зорі на небосхилі, народжуються і зникають. Та світло найяскравіших із них ми бачимо ще упродовж тисячоліть...
До дня спомину видатного українського науковця у галузі кібернетики та інформатики Павла Федорука відбувся вечір-спомин та презентація книги "Код Федорука", пише Фіртка.
Присутні поділилися власним досвідом спілкування з Павлом Федоруком та спогадами знайомства з молодим науковцем.
"Сьогодні в нас вечір пам'яті, смутку, але в той самий час - вечір надії, адже сьогодні ми говоримо про людину, яка встигла залишити за собою світлий спадок. П'ять років як немає з нами Павла Федорука. Він був людиною, яку знали не лише в Івано-Франківську, а в інших містах країни та світу. Павло був людиною дії та все своє життя спонукав тих, хто його оточували діяти та творити. Пам'ять про нього - це той скарб, який вимагає нас жити далі", - відмітив на початку зустрічі франківський письменник Володимир Єшкілєв.
За словами матері Павла Федорука, Зінаїди Федорук, про сумне їй говорити важко.
"Дуже тяжко коли втрачаєш дитину, в такі моменти просто хочеться вийти, як звір. Це правда. Але я думаю, що Павлик не позитивно би сприйняв такий мій настрій. Він був людиною позитивною і віруючою. Він вірив, що Бог не дає важчих випробувань людині, які б вона не могла винести", - поділилася спогадами про сина Зінаїда Федорук.
Зінаїда Федорук подякувала усім, хто долучився до впорядкування книги та додала, що син мав стрижень, який давав йому можливість багато зробити з того що встиг.
Ректор Прикарпатського університету Ігор Цепенда зазначив, що перебуває у стані роздумів та спогадів.
"Попри те, що він був молодою людиною, він був зрілим науковцем. Як інформатик, він розумів, те що сьогодні відбувається в світі в університеті вимірюється не роками, а місяцями. Тому що ми потрапили в епоху, яка вимірюється зовсім іншими одиницями часу. Він багато подорожував і після кожної подорожі у нього виникали нові цікаві думки та ідеї, які Павло хотів би впроваджувати в університеті. Він бачив і відчував ті виклики, які стоять перед університетом", - відмітив ректор. - Він пішов дійсно завчасно. Але ті темпи життя, які він впровадив були дійсно подвійні. Можемо з впевненістю говорити, що багато з того що було закладено ним в науковому середовищі залишилось. Я це бачу і дотепер. Він сформував свою наукову школу, яка є не тільки віддзеркаленням його наукових доробку, але і його пам'яттю ".
Також Ігор Цепенда відмітив, головне, що пам'ять про Павла Федорука не є формальною. Для багатьох з нас пам'ять про нього залишається поштовхом до дій.
Відкритість, людяність і бажання щиро допомагати людям - це про Павла Федорука. Він завжди міг розрадити та підтримати.
"Особливо вражало те, що він умів бачити і вмів організовувати. Те що його виокремлювало - це вміння гуртувати друзів не навколо себе, а навколо ідеї. Дружба з Павлом не закінчувалась в кабінеті. Знаючи Павла ніколи не помічав за ним якоїсь неправди за спиною. Він завжди намагався сприяти в чомусь. Достатньо мало давав оціночних характеристик будь кому, адже вважав, що не повинен оцінювати. Якимось чуттям він знав як треба поступити в тій чи іншій ситуації, як треба переконати. Все життя цієї людини було спрямоване на те, щоб утверджувати свою гідність та гідність тих, з ким він спілкувався", - пригадує колега, декан Інститут туризму Володимир Великочий.
Шкільний друг Павла Федорука, директор компанії "UTeam" Тарас Гурик розповів, що познайомилися вони майже 40 років тому, коли почали разом навчатися у 18-й школі.
"Він був дуже доброю, дружньою, розумною та старанною людиною. Завжди допомагав починаючи з 4 класу. Мав здібності до математики, фізики. За роки навчання він вивчив мене більше ніж я себе сам. Якщо перегорнути книжку - то навіть не знаючи Павла, можна побачити ціле його життя. Ті речі, які він напрацював, залишаються актуальними для нас", - розповів шкільний друг Павла Федорука Тарас Гурик.
Рідні науковця кажуть, Павло Федорук був людиною широких знань, поглядів та інтересів, ініціатором багатьох наукових, суспільних, меценатських і підприємницьких проектів. Його яскрава харизма надихатиме учнів і послідовників, зігріватиме теплими спогадами рідних, друзів і знайомих.
Довідково:
Павло Іванович Федорук народився 15 травня 1972 року в м. Львові. У 1994 році закінчив Прикарпатський університет імені Василя Стефаника за спеціальністю “Фізика та інформатика”.
Свою трудову діяльність розпочав у 1994 році на посаді інженера-програміста інформаційного відділу Прикарпатського університету.
З 1994 по 2002 рік був завідувачем інформаційним відділом ПНУ. З 2002 року очолив Центр інформаційних технологій Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. У 2002 році йому була присуджена науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю “Математичне і програмне забезпечення обчислювальних машин і систем“.
В наступному році присвоєно вчене звання доцента кафедри економічної кібернетики ПНУ. У 2010 р. Павло Іванович захистив докторську дисертацію за спеціальністю “Інформаційні технології“. В наступному році присвоєно вчене звання професора кафедри інформаційних технологій ПНУ.
З 2010 року очолював новостворену кафедру інформаційних технологій факультету математики та інформатики ПНУ.
У 2012 році був призначений на посаду проректора з наукової роботи університету.
