Кілька десятків медичних працівників з Коломиї працювали добровольцями на Майдані у Києві. Більшість з них лікує мітингувальників навіть у гарячих точках на вул. Грушевського. «Люди у білих халатах» кажуть, що не роблять нічого неймовірного. Вони просто дотримуються клятви Гіппократа.
Нам вдалося поспілкуватися з трьома медиками з Коломиї. Кожен з них розповів свою історію перебування на столичному Майдані.
«Нагодувати, напоїти, вилікувати та добрим словом підтримати»
До Києва коломийська медсестра Марія Боднарук їхала двічі. Жінка відчула поклик серця та велику потребу бути на Майдані. Запевняє, що вдома всидіти неможливо, коли в Україні відбуваються такі жахливі події. Вперше вирушила до Києва 10 грудня, саме під час другого розгону Євромайдану.
«В ту ніч мене розбудили крики тривоги. Я відчула велику небезпеку, адже на власні очі бачила, як «Беркут» атакував. Пригадую, три священики зі сцени всю ніч відправляли молебні, а в Михайлівському соборі не переставали дзвонити у дзвони. Господня сила допомогла, і ми втрималися», – розповідає пані Марія.
Вдруге в Києві медсестра опинилася 21 січня. Тоді постала велика потреба у медиках. Приїхавши до столиці, коломиянка разом з іншими лікарями організували хірургічний блок в Українському домі. Жінка також пригадує травми майданівців, які були нанесені силовиками. «Найбільше мене шокувало поранення вихідними кулями, в такому випадку куля проходить наскрізь. Також, пам’ятаю, зашивали глибоку рану, яка була спричинена стрільбою. Були й ґумові кулі. Все було», – розповідає жінка.
На Грушевського пані Марія теж встигла побувати. Там доводилося швидко діяти, бо поранених було сотні.
У Києві Марія Боднарук мешкала в коломийському секторі. Там і ночувала, і харчувалася. Жінка впевнена, що на Майдан необхідно їхати й жінкам. Адже, за її словами, жінка там – наче повітря. «Треба наших солдатів нагодувати, напоїти, вилікувати та добрим словом підтримати», – резюмує пані Марія.
«Лікували усіх без винятку»
Коломийський хірург Любомир Харук теж вирішив приєднатися до майданівської спільноти. Каже, як тільки почув прохання активістів їхати до Києва, відразу зібрав речі і вирушив у дорогу. Чоловік разом з групою коломийських лікарів зареєструвалися у Штабі національного спротиву, звідки й виїхали автобусом до столиці.
На Майдані одразу записалися у число волонтерів. Харчувалися коломийські лікарі в наметових містечках, а ночували вдома у киянки, яка люб’язно запропонувала свою допомогу.
Чоловік зізнається, що за час його перебування в Києві особливих подій не відбулося. Люди, зазвичай, застуджувалися, але лікували усіх, без винятку.
«Для справжнього медика не важливо, якого людина віросповідання чи політичних поглядів. Людина, яка просить допомоги, повинна її отримати», – впевнений пан Любомир.
«Бути на Майдані – наш обов’язок»
Травматолог Ігор Нижник побував на столичному Майдані п’ять разів. Чоловік брав активну участь у медичній допомозі на Грушевського.
Вперше подався до Києва 30 листопада, каже, побачив відеозвернення активістів до лікарів з проханням їхати до столиці.
«Коли ми зрозуміли, що йде конфронтація, що ситуація загострюється, що мирні демонстрації переростуть у щось серйозніше, то самоорганізувалися і спільними зусиллями створили медичну бригаду, до якої увійшло шестеро медиків з Коломиї. Серед них хірург, кардіолог, а також реаніматолог, медсестра та, власне, я – терапевт», – розповідає пан Ігор.
Травматолог і хірург надавали допомогу людям, в яких були поранення, а кардіолог займалася терапевтикою.
На очі Ігореві Нижнику потрапляло різне – від звичайних ран до загострених, від хронічних захворювань суглобів до ускладнених простудних тощо. Як зазначає лікар, найбільше роботи було у терапевтів, адже люди масово хворіли на серцеві та простудні захворювання.
«Медики з Коломиї активно долучалися до Майдану. А як інакше? Це наш обов’язок», – констатує пан Ігор, пишуть КВ.
