Мабуть, немає для батьків страшнішого предмета в школі як християнська етика. Немає місця в дитячій голівці для понять “добра” і “зла”, для вивчення земного життя Ісуса Христа, як засновника християнства.
Деяким батькам погано стає від однієї думки, що дітям покажуть Біблію, будуть читати з неї уривки та 45 хв будуть їх обговорювати. А якщо урок проводить священник, то все - викликайте швидку!
Приблизно так батьки реагують на перспективу відвідування їхніми чадами уроків християнської етики та кожного року підіймається одне і теж Шекспірівське “Бути чи не бути?” предмету в шкільній програмі.
Спробуємо розібратися, чому такі пристрасті відбуваються довкола цього предмету?
Звісно, кожен з батьків відповідає за виховання та духовне збагачення свого чада, але останні роки і доступ дітей до соцмереж показують, що цим зайнялись тіктокери-інстаблогери зі смартфонів, яких батьки проконтролювати не можуть.
Дитина попадає під вплив вищезгаданих осіб, її ”виховують” “інфлюенсери” із сумнівним світосприйняттям, у яких поняття моралі доволі сумнівне явище, їхня мета заробити гроші та зробити контент, чомусь чим примітивніший, тим краще.
Християнська етика - це цілком світський предмет. До порівняння, в сусідніх країнах Євросоюзу також викладаються такі предмети. У Польщі це називається “Релігія” і цим займаються католицькі священники, єпархія укладає договір зі школою. Також в Румунії викладається “Релігія”, але з православним поглибленням, оскільки більшість країни сповідує цю конфесію.
Отож, ми бачимо, що розвинуті європейські держави приділяють увагу релігійному вихованню та духовності зі шкільної парти, а ми “посинілими пальцями”вчепилися комуністичного - “Церква відділена від держави”.
Етика - це наука про мораль. Виходячи з того, що Україна є частиною європейської християнської цивілізації, а також християнство - найпоширеніша релігія в Україні. Тому і вивчаємо те, що ближче до нашого світогляду.
Вивчаємо мораль християнську. Помилково вважати, що на уроках християнської етики дітей “вчать як правильно вірити в Бога чи молитися” - це справа виключно батьків (хоча в Румунії, до прикладу, діти на уроках співають псалми).
Міністерство Освіти України видало підручники, які охоплює 1-11 класи, де на прикладі біблійних історій пояснюються дітям поняття віри любові, милосердя, доброти, співстраждання, жертовності, мудрості, смирення.
В старших класах учні можуть вивчати поліконфесійність релігійної строкатості України з їхніми культурними особливостями (носіння хіджабу мусульманськими жінками) та ін.
Таке викладання потребує кваліфікованих вчителів з відповідною освітою, а не прослуханими катехитичними курсами при семінарії, як це іноді буває і по суті перетворює предмет на катехизацію у недільній школі. Звичайно, з огляду на завантаженість дитини шкільною програмою з обов'язковими предметами дитина додому ледь тепла приходить, батьки протестують.
Та в порівнянні з іншими предметами, християнська етика - це просто прогулянка весняним парком і нехай краще дитя прочитає перший раз Біблію в школі, ніж прочитає її у в'язниці.
