З початком військових дій на території України ми все частіше чуємо слово "капелан" або військовий священник.
Капелан - явище не нове і таке ж давнє як і війни, що ведуться цивілізованим світом. Військовий священик - це представник духовенства певної релігійної організації, який на постійній основі здійснює свою душпастирську місію серед військовослужбовців
Історія капеланства сягає часів його засновника і покровителя Святого Мартина Турського (IVст). Легенда розповідає, що святий Мартин був офіцером римської армії на території Галії (Франція), побачивши жебрака, який замерзає він розірвав надвоє свій військовий плащ - капу і віддав жебракові тим проявивши своє милосердя і турботу.
Цей жебрак явився Святому уві сні в образі Ісуса Христа. Згодом частина Капи стала реліквією і об'єктом побожного вшанування у французькій армії, для цього було споруджено похідний храм Капелла звідси походить назва «каплиця», а священника, який служив у капелі називали капелан (capellanus).
Військове духовенство було невід'ємною частиною будь-якого війська європейських держав. Король Франції Франциск I заснував службу капеланів в армії і на флоті. Військові священники закріплювалися за кожним полком із загоном.
Українське військо завжди було підсилене духівниками, і ця традиція сягала навіть часів Київської Русі, про що свідчить ряд літописів зокрема “Повість временних літ”.
Всім відома набожність запорозьких козаків з якими завжди перебував священник (храми на Січі, хоругви з Покровою Богородиці, ради старшин разом з священником біля церков, сповідь перед походом і тд.).
Духовна підтримка в українських воїнів не припинялися також і за Австро-Угорщини, і потім в часи УНР. В період Першої світової війни близько ста капеланів були українського походження так звані “польові духівники”.
В чому ж полягає роль капеланів? Це духовна, моральна психологічна підтримка воїна на полі бою, релігійно-освітнє виховання, духовно-патріотичне виховання, підтримка сімей і родин військовослужбовців, а також задоволення його релігійно-обрядових потреб (молитва, служба Божа, сповідь, причастя).
Капелан, який потрапляє у полон продовжує своє служіння серед полонених. Нерідко капелани гинуть разом зі своїми підопічними.
Духовна і психологічна підтримка українського війська - це шлях до перемоги. Адже психологічно стабільне і вмотивоване військо здатне краще воювати.
Недаремно навчальні матеріали, отримані американською розвідкою у 2006 році, показали, що повстанцям-снайперам, які воюють в Іраку, пропонували виділити та атакувати інженерів, медиків та капеланів, згідно теорії ці втрати деморалізують цілі ворожі підрозділи.
Знайдуться і критики, які мовляв “навіщо священники лізуть у військо, і що це може бути тільки в Україні”, але практика військового священства давно існує та працює також у країнах НАТО, де духовні служби представлені не тільки християнством, але й юдаїзмом та буддизмом.
Тільки в часи атеїстичного СРСР капеланство перестає існувати із зрозумілих причин - йому на противагу вводять посаду «замполіта», який по-суті є пропагандистом партійних ідей.
За часів незалежної України капеланство не мало систематичного характеру, але з початком війни у 2014 р. стало зрозуміло, що це потребує відновлення у лавах ЗСУ.
Так 22 січня 2021 року до Верховної Ради України внесений законопроєкт «Про військове капеланство».
Отож, ми бачимо, що українське військо не залишалося без душпастирської опіки.
Основна місія капелана щоб у нелюдських жорстоких умовах війни він зумів захистити і зберегти все людське, що є у військовослужбовців - Образ Божий у людині.
