Івано-Франківськ - 350 років як одна мить (фото+відео)

 

Цьогоріч Івано-Франківську виповнюється 350. Місто-зірка, місто-сонце, засноване Андрієм  Потоцьким за концепцією «ідеального міста»  - гармонійного, компактного, доцільного і невразливого до нових методів військових дій, святкує свій ювілей.

 

Ювілей найрізноманітнішої історії, неодноразового перейменування міста, перебування у підпорядкуванні різних держав, протистояння воєнним діям, палання у вогні, промислового й транспортного розвитку, участі у важливих політичних подіях. У таких іпостасях поставав Івано-Франківськ, а нині обласний центр Прикарпаття, впродовж останніх декількох сотень і десятків літ, щоб вже на початку ХХІ ст. стати одним із найкомфортніших і найбезпечніших міст України, і попри значну модернізацію свого укладу, хоча б частково ,але таки зберегти колорит й дух тієї доби, про яку сьогодні пишуть книги.

 

Вже за декілька днів франківці поринуть у вир святкових подій, традиційного ковальського фестивалю, різноманітних мистецьких заходів й загалом атмосферу свята,  а тому зараз варто пригадати,  що цікавого й визначального сталося в місті за попередні роки.

 

Розставити акценти у минулому нам допоміг відомий івано-франківський історик і краєзнавець Михайло Головатий.

 

Ми вирішили виділити ряд подій, які на його  думку, є найважливішими в минулому міста.

 

Першою датою, яка й заклала початок відліку історії саме Івано-Франківська (тоді ще Станіславова) став 1662 рік. В цьому році місту було надано Магдебурзьке право, за яким воно отримало дозвіл на самоврядування.

Проте, - це не є день заснування міста, воно існувало і до того часу й виникло на основі двох сіл Заболоття і Княгинин.

 

Вже в 1670 році відбулося закладення першої Української Церкви Святого  Воскресіння. Вона була на місці нинішньої синагоги.  Саме поблизу цього місця 5 травня 2012 року в новооблаштованому сквері буде відкрито пам’ятний знак цій Церкві.

 

Через 14 років місто пройшло перше випробування, як оборонної фортеці. Йому з честю вдалося вистояти перед турецькою армією Ібрагіма Паши (тоді тривала польсько-турецька війна). І завдяки тому, що молода фортеця витримала атаку і штурм ворожих військ, король Польщі Ян Собеський зміг дати відсіч  чужинцям.

Як зазначає Михайло Головатий, заслуги міста було визнано й у вдячність позбавлено сплати податків, окрім королівських.

 

В 1735 році Юзеф Потоцький здобув титул Великого коронного гетьмана і став третьою за значенням постаттю в державі після короля Речіпосполитої і канцлера.

 

Наступною важливою подією в житті Станіславова стало встановлення в 1772 році австрійської влади. Попри зміну політичного укладу, місто отримало певні привілеї. Зокрема, Станіславів став окружним центром. До того часу він був просто магнатським гніздом і ніяких адміністративних функцій не мав.

 

Місто серйозно почалося розвиватися у 1820 – 1850 –х. рр. З того часу дослідники згадують двох гідних окружних старост – німців Франца Краттера і Каземира Мельбахера.

Франц Краттер заборонив будувати дерев’яні будинки в середмісті, впорядкував пожежну службу, були прокладені нові вулиці, зокрема теперішня вулиця Гординського. А вічевий Майдан, в частині, що нині прилягає до улиці Вітовського, став сквером ,який назвали «кратерівкою». Була проведена каналізація і освітлення вулиць.

Ну а Казимир Мелібахер збудував окружний шпиталь – нині старий корпус лікарні на вулиці Мазепи. Також проклав дорогу на Яремче, якою ми користуємося зараз.

 

«Весна народів» 1948 р. принесла в Станіславів відродження суспільно-політичного життя. З цього часу місто стає одним із центрів громадських рухів українців. Була створена філія Головної руської ради. Очолив її гімназійний вчитель Євстахій Прокопчиць. Пізніше він став депутатом Австрійського парламенту.

 

1868 р. – сталася катастрофічна пожежа в місті, коли вигоріла чверть його тодішньої території. З легкої руки Юрія Андруховича її тепер називають «мармулядовою», хоча, за словами Михайла Головатого, її варто називати «повидловою».

 

До 1801 року місто було приватним. Належало польським магнатам, але у зв’язку з тим, що останній власник – Потоцький вів необережні фінансові махінації й попав у скруту, то був змушений «відпропади» місто державі, тобто сплачувати доходи з міста у державну казну.

 

Не залишалося місто осторонь і промислового поступу. У 1866 році через нього пройшла залізниця.  Від Львова до Чернівців. Це була, фактично, друга залізниця на території України. Станіславів став залізничним вузлом, раніше, ніж Київ і Харків. І тоді ж були побудовані паровозоремонтні майстерні – перші підприємства нового капіталістичного типу, де працювали сотні людей.

 

Після 1867 року (до цього часу існувала окружна система) були впроваджені повіти. Станіславів стає повітовим центром в складі Королівства Галіції і Лодомерії.

 

У 1880 році вперше в місті побував Іван Франко – його переводили під конвоєм  з Коломиї до Нагуєвич.

 

У 1884 році сталась подія, ваги якої, на думку краєзнавця, ми досі недооцінюємо. Наталя Кобринська провела в будинку на вулиці Ринок,6 установчий з’їзд товариства руських жінок. І цим вона поклала, взагалі, початок організованому жіночому руху в Україні. Тепер це товариство існує у формі «Союзу українок».

 

Подія, яка сприяла об’єднанню й самоорганізації українського населення, яке тоді становило меншість у місті (15-18%), відбулася у 1885 році. Було створено Станіславівську Єпархію УГКЦ. Номінально вона існувала від 1849р., але постійно не вистачало фінансів на її утвердження.

 

Ще одна мить із життя тодішнього міста, яку не можливо оминути і яка залишила вагомий слід у культурному й освітньому житті краю – створення у 1877 році філії Української Просвіти. Керівником був обраний Євген Желихівський.

 

В 1905 році було створено Українську гімназію. Від 1908 р. вона розміщувалася на вулиці Шевченка,44.

 

З 1 січня до 25 травня 1919 року Станіславів став центром творення політики ЗУНР. У цей період у місто був евакуйований уряд ЗУНР й  воно отримало статус столиці цієї української республіки.

 

1921 р. після відновлення польської влади місто стає воєводським центром.

 

З 1925 року розпочинається зростання чисельності населення й території міста за рахунок приєднання Княгининів – Княгинин-село, Княгинин-гірка, Княгинин-колонія. Населення збільшилось більш, ніж 1,5 рази і становило вже 53 тис. осіб. Тоді Станіславів вперше випередив за кількістю населення Тернопіль і Коломию.

 

З 1939 року в школах була впроваджена українська мова. Створено педагогічний інститут, театр, краєзнавчий музей, бібліотеку. Відбувалося гоніння на представників української інтелігенції.

 

В 1955 році відбулося відкриття «станіславського моря» (міського озера). Ставки, які були споруджені там за радянських часів й з’єднувалися із Бистрицею-Солотвинською шлюзами заповнили водою, через що й утворилося озеро.  

 

1962 року з нагоди 300 річчя Станіславова його було перейменовано на Івано-Франківськ в честь видатного українського письменника й громадсько-політичного діяча Івана Франка.

 

Загалом же у міста, свого часу, було три назви. За часів врядування на цих землях Польщі – «Станіславів», за часів Австро-Угорщини й СРСР – «Станіслав», а з 1962 року – «Івано-Франківськ».

 

Згодом, факт перейменування ще неодноразово викликав дискусії в фаховому середовищі істориків і краєзнавців. Й до сьогоднішніх днів немає згоди стосовно того, чиїм йменням має величатися обласний центр Прикарпаття.

Історики й політики відстоюють тезу, що місто має жити новим життям. Саме з назвою «Івано-Франківськ» вже асоціюється ціле покоління людей й попередню назву потрібно залишити минулому. Також перейменування засвідчило не тільки шану видатному українцю Івану Франку, але й початок вже нової історії нинішнього Івано-Франківська.

Є й теза, за якою «Станіславовом» варто назвати історичну частину міста – нинішнє середмістя.

Більшість же громадських діячів наголошують, що попередню назву міста таки варто повернути. Адже у ній закладено якусь символічну духовну міць й самобутність міста.


До речі, про дух міста. Як стверджують дослідники, він закодований в ансамблі його архітектурних форм.

Від самого початку місто-фортеця споруджувалося у формі восьмикутника  з додатковими бастіонами, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станіславів дві потужні в'їзні брами: кам'яні Галицька та Тисменицька брами.

 

 

Основні оборонні споруди і кам’яниці в плані утворювали схему Дерева Десяти Сефірот (Дерева Життя).  А класична трьохповерхова архітектура центральної частини тодішнього Станіславова відображала кадрову символіку духовного шляху людини. Усе разом символізувало собою схему висхідного духовного шляху повернення людини від тілесного світу через вдосконалення і просвітлення аж до Творця.

 

В цьому ж контексті, образ міста історично асоціювався з теорією В. Скамоцці «Ідеального міста» (міста-зірки, міста-сонця) - гармонійного, компактного, доцільного і невразливого до нових методів військових дій.

 

В засадах містопланування немає характерного для середньовічних міст конфесійного «пресингу». Архітектура міста характеризує образ рівноправної громади, виражений в домінуванні ринково-ратушної площі, яку оточували правильним колом храми різних конфесій і релігій, що відповідало духу вільного міста. Костели, церкви, синагоги - католицькі, греко-католицькі, вірменські, гебрейські - все це впродовж сотень років культивувало віротерпимість, а також вироблення у жителів міста розуміння пріоритетності громадянських цінностей.


Щодо відзначення своїх річниць, то попередні ювілеї місто не могло святкувати.

 

Це було пов’язано з перманентними військовими подіями. Лише в 1862 р. були невеликі святкування. Навіть в 1912 р. до 250-тиріччя ніяких заходів не було, хоч і військових дій на той час не велося.

 

Як згадує Михайло Головатий, перше, проведене із розмахом, святкування, відбулося в 1987 році, коли місто відзначало 325-ліття. Тоді заходи відбувалися в масштабах всього міста, виступали творчі колективи, на різних вулицях були концертні майданчики. Також з цієї нагоди видавався ювілейний поштовий конверт і було затверджено, нарешті, герб, звичайно, ще із радянською символікою.

 

Дата відзначення Дня міста була змінною.

 

Так, у 1962 році святкували у листопаді після появи указу Президії ВР про перейменування міста. У 1987 році – святкували 30 травня. А надалі звернули увагу саме на дату 7 травня, коли місто, власне, й було засновано.  У 1994 – 1997 рр. – відзначали на день народження Івана Франка.

 

Варто також додати, що вже з наступного року влада Івано-Франківська має намір зробити цю дату сталою. Й відзначати День міста щороку в один час – в першу суботу-неділю травня. Такий крок зумовлений бажанням залучити ширші кола мешканців до святкувань. Адже не завжди пересічний франківець у робочий день має змогу долучитися до культурно-розважальної програми.

 

Ось таким насиченим видалось минуле Івано-Франківська, який сьогодні є обласним центром туристичного регіону України із чверть мільйонним населенням, новими багатоповерхівками, вищими начальними закладами й мистецькими осередками, новою культурною й бізнесовою елітою.

 

Звичайно, не все так ідеально. Й численні нарікання на стан житлово-комунального господарства, руйнування пам’яток архітектури, стан доріг доріг, недолугість управління містом, заполітизованість громадськості є  тому підтвердженням.

 

Проте, кожен із нас творить модерну історію ідеального Івано-Франківська, яке по  праву можна назвати оплотом українства, що  ще зберігає традиції й культуру попередніх поколінь. А тому тільки від нас залежить рівень розвитку й якість життя Івано-Франківська, його майбутнє і сучасність. І, можливо, після 350 років складної й суперечливої історії ми нарешті зрозуміємо, що варто пріоритет віддавати інтересам громади, а не своїм, що потрібно зберігати те, в чому наша суть як українців, як галичан, як франківців.

 

/data/blog/20240/06c558b89f5d1756ea467bec80f9db4b.jpg

 

/data/blog/20240/79e5e567c56299994fa19d5f368181df.jpg

 

/data/blog/20240/313b9498ea63b8f0c7fb724ce322bf03.jpg

 

/data/blog/20240/cd4f69863910bf5a00b246a12f0d77c7.jpg

 

/data/blog/20240/123d45bce51292b2444d396b8f9e803e.jpg

 

/data/blog/20240/9b9c2b5d7664b1f1e58db5abdc885404.jpg

 

 

/data/blog/20240/27173d671235b0bf20aee8b389166846.jpg

 

/data/blog/20240/7b845e5d2bfddf04ba886a465ec1059e.jpg

 

/data/blog/20240/b7ac2b6cb0c4e7f55332c33071dbe56a.jpg

 

/data/blog/20240/d09b2007198b4f5ecf5128b85d16d239.jpg

 

/data/blog/20240/0dc6de90aa1cc253da78621e785d68a3.jpg

 

/data/blog/20240/0fdafa136e4eb48fedf2eb720069629b.jpg

 

/data/blog/20240/af15e71fad5b16c54981154b0591c3c7.jpg

 

/data/blog/20240/06183ba74bf8502beb6abdf1220de15c.jpg

 

/data/blog/20240/d2828bf87e96dc85d13d5b4ebc5b4c26.jpg

 

/data/blog/20240/883a05fb066f606888749097003c7400.jpg

 

 

використано фото ivfrankivsk.if.ua


Коментарі (5)

plaksa 2012.05.03, 23:02
Дякую автору за матеріал.Дуже цікаво і пізнавально.
василь 2012.05.07, 09:40
Після свякування дня міста 85% школярів 8-11 класів із-за вживання слабоадкогольних напоїв не були на заняттях. Антиалкогольна пропоганда в місті свободи не ведеться,нищим разом з мером націю.
кому школяр? 2012.05.07, 16:51
Забава вдалася,голота напилася-виграли торгаші,які поїли дурнів,таким пойлом,що школи одпочили,а учні балдіють ще до нині.Най буде,всі так тішаться,що і про кризу забули.Гуляєм братва,аж ся голова крутить.БАЛДЬОЖ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Оптиміст 2012.05.09, 13:14
Забава забавою (порося болото знайде), а місто якщо не найкраще,то найрідніше і це факт!.
Щукар 2012.05.09, 13:14
Кожний гуляє в міру свого розвитку
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1091
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1721 2
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1102
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3652
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3389 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2735 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

331

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

455

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

986

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1564
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1062
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1092
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

783
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6550
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

724
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44052
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3396
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35718 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

391
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

666
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

746
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

957