Івано-Франківськ - 350 років як одна мить (фото+відео)

 

Цьогоріч Івано-Франківську виповнюється 350. Місто-зірка, місто-сонце, засноване Андрієм  Потоцьким за концепцією «ідеального міста»  - гармонійного, компактного, доцільного і невразливого до нових методів військових дій, святкує свій ювілей.

 

Ювілей найрізноманітнішої історії, неодноразового перейменування міста, перебування у підпорядкуванні різних держав, протистояння воєнним діям, палання у вогні, промислового й транспортного розвитку, участі у важливих політичних подіях. У таких іпостасях поставав Івано-Франківськ, а нині обласний центр Прикарпаття, впродовж останніх декількох сотень і десятків літ, щоб вже на початку ХХІ ст. стати одним із найкомфортніших і найбезпечніших міст України, і попри значну модернізацію свого укладу, хоча б частково ,але таки зберегти колорит й дух тієї доби, про яку сьогодні пишуть книги.

 

Вже за декілька днів франківці поринуть у вир святкових подій, традиційного ковальського фестивалю, різноманітних мистецьких заходів й загалом атмосферу свята,  а тому зараз варто пригадати,  що цікавого й визначального сталося в місті за попередні роки.

 

Розставити акценти у минулому нам допоміг відомий івано-франківський історик і краєзнавець Михайло Головатий.

 

Ми вирішили виділити ряд подій, які на його  думку, є найважливішими в минулому міста.

 

Першою датою, яка й заклала початок відліку історії саме Івано-Франківська (тоді ще Станіславова) став 1662 рік. В цьому році місту було надано Магдебурзьке право, за яким воно отримало дозвіл на самоврядування.

Проте, - це не є день заснування міста, воно існувало і до того часу й виникло на основі двох сіл Заболоття і Княгинин.

 

Вже в 1670 році відбулося закладення першої Української Церкви Святого  Воскресіння. Вона була на місці нинішньої синагоги.  Саме поблизу цього місця 5 травня 2012 року в новооблаштованому сквері буде відкрито пам’ятний знак цій Церкві.

 

Через 14 років місто пройшло перше випробування, як оборонної фортеці. Йому з честю вдалося вистояти перед турецькою армією Ібрагіма Паши (тоді тривала польсько-турецька війна). І завдяки тому, що молода фортеця витримала атаку і штурм ворожих військ, король Польщі Ян Собеський зміг дати відсіч  чужинцям.

Як зазначає Михайло Головатий, заслуги міста було визнано й у вдячність позбавлено сплати податків, окрім королівських.

 

В 1735 році Юзеф Потоцький здобув титул Великого коронного гетьмана і став третьою за значенням постаттю в державі після короля Речіпосполитої і канцлера.

 

Наступною важливою подією в житті Станіславова стало встановлення в 1772 році австрійської влади. Попри зміну політичного укладу, місто отримало певні привілеї. Зокрема, Станіславів став окружним центром. До того часу він був просто магнатським гніздом і ніяких адміністративних функцій не мав.

 

Місто серйозно почалося розвиватися у 1820 – 1850 –х. рр. З того часу дослідники згадують двох гідних окружних старост – німців Франца Краттера і Каземира Мельбахера.

Франц Краттер заборонив будувати дерев’яні будинки в середмісті, впорядкував пожежну службу, були прокладені нові вулиці, зокрема теперішня вулиця Гординського. А вічевий Майдан, в частині, що нині прилягає до улиці Вітовського, став сквером ,який назвали «кратерівкою». Була проведена каналізація і освітлення вулиць.

Ну а Казимир Мелібахер збудував окружний шпиталь – нині старий корпус лікарні на вулиці Мазепи. Також проклав дорогу на Яремче, якою ми користуємося зараз.

 

«Весна народів» 1948 р. принесла в Станіславів відродження суспільно-політичного життя. З цього часу місто стає одним із центрів громадських рухів українців. Була створена філія Головної руської ради. Очолив її гімназійний вчитель Євстахій Прокопчиць. Пізніше він став депутатом Австрійського парламенту.

 

1868 р. – сталася катастрофічна пожежа в місті, коли вигоріла чверть його тодішньої території. З легкої руки Юрія Андруховича її тепер називають «мармулядовою», хоча, за словами Михайла Головатого, її варто називати «повидловою».

 

До 1801 року місто було приватним. Належало польським магнатам, але у зв’язку з тим, що останній власник – Потоцький вів необережні фінансові махінації й попав у скруту, то був змушений «відпропади» місто державі, тобто сплачувати доходи з міста у державну казну.

 

Не залишалося місто осторонь і промислового поступу. У 1866 році через нього пройшла залізниця.  Від Львова до Чернівців. Це була, фактично, друга залізниця на території України. Станіславів став залізничним вузлом, раніше, ніж Київ і Харків. І тоді ж були побудовані паровозоремонтні майстерні – перші підприємства нового капіталістичного типу, де працювали сотні людей.

 

Після 1867 року (до цього часу існувала окружна система) були впроваджені повіти. Станіславів стає повітовим центром в складі Королівства Галіції і Лодомерії.

 

У 1880 році вперше в місті побував Іван Франко – його переводили під конвоєм  з Коломиї до Нагуєвич.

 

У 1884 році сталась подія, ваги якої, на думку краєзнавця, ми досі недооцінюємо. Наталя Кобринська провела в будинку на вулиці Ринок,6 установчий з’їзд товариства руських жінок. І цим вона поклала, взагалі, початок організованому жіночому руху в Україні. Тепер це товариство існує у формі «Союзу українок».

 

Подія, яка сприяла об’єднанню й самоорганізації українського населення, яке тоді становило меншість у місті (15-18%), відбулася у 1885 році. Було створено Станіславівську Єпархію УГКЦ. Номінально вона існувала від 1849р., але постійно не вистачало фінансів на її утвердження.

 

Ще одна мить із життя тодішнього міста, яку не можливо оминути і яка залишила вагомий слід у культурному й освітньому житті краю – створення у 1877 році філії Української Просвіти. Керівником був обраний Євген Желихівський.

 

В 1905 році було створено Українську гімназію. Від 1908 р. вона розміщувалася на вулиці Шевченка,44.

 

З 1 січня до 25 травня 1919 року Станіславів став центром творення політики ЗУНР. У цей період у місто був евакуйований уряд ЗУНР й  воно отримало статус столиці цієї української республіки.

 

1921 р. після відновлення польської влади місто стає воєводським центром.

 

З 1925 року розпочинається зростання чисельності населення й території міста за рахунок приєднання Княгининів – Княгинин-село, Княгинин-гірка, Княгинин-колонія. Населення збільшилось більш, ніж 1,5 рази і становило вже 53 тис. осіб. Тоді Станіславів вперше випередив за кількістю населення Тернопіль і Коломию.

 

З 1939 року в школах була впроваджена українська мова. Створено педагогічний інститут, театр, краєзнавчий музей, бібліотеку. Відбувалося гоніння на представників української інтелігенції.

 

В 1955 році відбулося відкриття «станіславського моря» (міського озера). Ставки, які були споруджені там за радянських часів й з’єднувалися із Бистрицею-Солотвинською шлюзами заповнили водою, через що й утворилося озеро.  

 

1962 року з нагоди 300 річчя Станіславова його було перейменовано на Івано-Франківськ в честь видатного українського письменника й громадсько-політичного діяча Івана Франка.

 

Загалом же у міста, свого часу, було три назви. За часів врядування на цих землях Польщі – «Станіславів», за часів Австро-Угорщини й СРСР – «Станіслав», а з 1962 року – «Івано-Франківськ».

 

Згодом, факт перейменування ще неодноразово викликав дискусії в фаховому середовищі істориків і краєзнавців. Й до сьогоднішніх днів немає згоди стосовно того, чиїм йменням має величатися обласний центр Прикарпаття.

Історики й політики відстоюють тезу, що місто має жити новим життям. Саме з назвою «Івано-Франківськ» вже асоціюється ціле покоління людей й попередню назву потрібно залишити минулому. Також перейменування засвідчило не тільки шану видатному українцю Івану Франку, але й початок вже нової історії нинішнього Івано-Франківська.

Є й теза, за якою «Станіславовом» варто назвати історичну частину міста – нинішнє середмістя.

Більшість же громадських діячів наголошують, що попередню назву міста таки варто повернути. Адже у ній закладено якусь символічну духовну міць й самобутність міста.


До речі, про дух міста. Як стверджують дослідники, він закодований в ансамблі його архітектурних форм.

Від самого початку місто-фортеця споруджувалося у формі восьмикутника  з додатковими бастіонами, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станіславів дві потужні в'їзні брами: кам'яні Галицька та Тисменицька брами.

 

 

Основні оборонні споруди і кам’яниці в плані утворювали схему Дерева Десяти Сефірот (Дерева Життя).  А класична трьохповерхова архітектура центральної частини тодішнього Станіславова відображала кадрову символіку духовного шляху людини. Усе разом символізувало собою схему висхідного духовного шляху повернення людини від тілесного світу через вдосконалення і просвітлення аж до Творця.

 

В цьому ж контексті, образ міста історично асоціювався з теорією В. Скамоцці «Ідеального міста» (міста-зірки, міста-сонця) - гармонійного, компактного, доцільного і невразливого до нових методів військових дій.

 

В засадах містопланування немає характерного для середньовічних міст конфесійного «пресингу». Архітектура міста характеризує образ рівноправної громади, виражений в домінуванні ринково-ратушної площі, яку оточували правильним колом храми різних конфесій і релігій, що відповідало духу вільного міста. Костели, церкви, синагоги - католицькі, греко-католицькі, вірменські, гебрейські - все це впродовж сотень років культивувало віротерпимість, а також вироблення у жителів міста розуміння пріоритетності громадянських цінностей.


Щодо відзначення своїх річниць, то попередні ювілеї місто не могло святкувати.

 

Це було пов’язано з перманентними військовими подіями. Лише в 1862 р. були невеликі святкування. Навіть в 1912 р. до 250-тиріччя ніяких заходів не було, хоч і військових дій на той час не велося.

 

Як згадує Михайло Головатий, перше, проведене із розмахом, святкування, відбулося в 1987 році, коли місто відзначало 325-ліття. Тоді заходи відбувалися в масштабах всього міста, виступали творчі колективи, на різних вулицях були концертні майданчики. Також з цієї нагоди видавався ювілейний поштовий конверт і було затверджено, нарешті, герб, звичайно, ще із радянською символікою.

 

Дата відзначення Дня міста була змінною.

 

Так, у 1962 році святкували у листопаді після появи указу Президії ВР про перейменування міста. У 1987 році – святкували 30 травня. А надалі звернули увагу саме на дату 7 травня, коли місто, власне, й було засновано.  У 1994 – 1997 рр. – відзначали на день народження Івана Франка.

 

Варто також додати, що вже з наступного року влада Івано-Франківська має намір зробити цю дату сталою. Й відзначати День міста щороку в один час – в першу суботу-неділю травня. Такий крок зумовлений бажанням залучити ширші кола мешканців до святкувань. Адже не завжди пересічний франківець у робочий день має змогу долучитися до культурно-розважальної програми.

 

Ось таким насиченим видалось минуле Івано-Франківська, який сьогодні є обласним центром туристичного регіону України із чверть мільйонним населенням, новими багатоповерхівками, вищими начальними закладами й мистецькими осередками, новою культурною й бізнесовою елітою.

 

Звичайно, не все так ідеально. Й численні нарікання на стан житлово-комунального господарства, руйнування пам’яток архітектури, стан доріг доріг, недолугість управління містом, заполітизованість громадськості є  тому підтвердженням.

 

Проте, кожен із нас творить модерну історію ідеального Івано-Франківська, яке по  праву можна назвати оплотом українства, що  ще зберігає традиції й культуру попередніх поколінь. А тому тільки від нас залежить рівень розвитку й якість життя Івано-Франківська, його майбутнє і сучасність. І, можливо, після 350 років складної й суперечливої історії ми нарешті зрозуміємо, що варто пріоритет віддавати інтересам громади, а не своїм, що потрібно зберігати те, в чому наша суть як українців, як галичан, як франківців.

 

/data/blog/20240/06c558b89f5d1756ea467bec80f9db4b.jpg

 

/data/blog/20240/79e5e567c56299994fa19d5f368181df.jpg

 

/data/blog/20240/313b9498ea63b8f0c7fb724ce322bf03.jpg

 

/data/blog/20240/cd4f69863910bf5a00b246a12f0d77c7.jpg

 

/data/blog/20240/123d45bce51292b2444d396b8f9e803e.jpg

 

/data/blog/20240/9b9c2b5d7664b1f1e58db5abdc885404.jpg

 

 

/data/blog/20240/27173d671235b0bf20aee8b389166846.jpg

 

/data/blog/20240/7b845e5d2bfddf04ba886a465ec1059e.jpg

 

/data/blog/20240/b7ac2b6cb0c4e7f55332c33071dbe56a.jpg

 

/data/blog/20240/d09b2007198b4f5ecf5128b85d16d239.jpg

 

/data/blog/20240/0dc6de90aa1cc253da78621e785d68a3.jpg

 

/data/blog/20240/0fdafa136e4eb48fedf2eb720069629b.jpg

 

/data/blog/20240/af15e71fad5b16c54981154b0591c3c7.jpg

 

/data/blog/20240/06183ba74bf8502beb6abdf1220de15c.jpg

 

/data/blog/20240/d2828bf87e96dc85d13d5b4ebc5b4c26.jpg

 

/data/blog/20240/883a05fb066f606888749097003c7400.jpg

 

 

використано фото ivfrankivsk.if.ua


Коментарі (5)

plaksa 2012.05.03, 23:02
Дякую автору за матеріал.Дуже цікаво і пізнавально.
василь 2012.05.07, 09:40
Після свякування дня міста 85% школярів 8-11 класів із-за вживання слабоадкогольних напоїв не були на заняттях. Антиалкогольна пропоганда в місті свободи не ведеться,нищим разом з мером націю.
кому школяр? 2012.05.07, 16:51
Забава вдалася,голота напилася-виграли торгаші,які поїли дурнів,таким пойлом,що школи одпочили,а учні балдіють ще до нині.Най буде,всі так тішаться,що і про кризу забули.Гуляєм братва,аж ся голова крутить.БАЛДЬОЖ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Оптиміст 2012.05.09, 13:14
Забава забавою (порося болото знайде), а місто якщо не найкраще,то найрідніше і це факт!.
Щукар 2012.05.09, 13:14
Кожний гуляє в міру свого розвитку
18.09.2025
Діана Струк

Чому ми хворіємо з настанням осені та чи є ефективними народні методи профілактики хвороб, журналістці Фіртки розповіла імунологиня, доцентка ІФНМУ Галина Курилів.

92
16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

419
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1664
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1406
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1355 1
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1239

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

437

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

524

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

761

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1806
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

179
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1237
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

732
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

183
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1415
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

997
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1551 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

370
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

506
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1204
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1505
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

1012