На початку ХХ століття міська влада Станиславова вирішила започаткувати цивілізований спосіб життя, який полягав у створенні загальноміської каналізаційної системи.
З цією метою в одному з віденських банків взяли кредит на загальну суму близько 4 млн. крон. Як це не дивно, та за більш ніж 100 років ситуація повторилася — монополіст на ринку послуг водопостачання та водовідведення КП «Івано-Франківськводоекотехпром» залучає кошти Світового банку на модернізацію мереж.
Західні кредитори вирішили поцікавитись, чи знають жителі міста тарифи і зобов’язали керівництво підприємства провести громадські слухання в рамках проекту «Покращення підзвітності у секторі водопостачання у місті Івано-Франківську», пише газета "Галичина".
Не гірші, але й не кращі
Як показали громадські слухання, іванофранківці не особливо переймаються цією темою, а ще менше розуміють, звідки беруть тарифи на водопостачання та каналізацію. Скористаємося аналітикою Міністерства регіонального розвитку та будівництва. З неї випливає, що в івано-Франківську тариф на водопостачання для населення становить 2,74 грн. за кубічний метр. Найнижчий тариф у Вінниці — 1,66 грн., найвищий в Луганську — 5,58 грн. Наш обласний центр займає 12-те місце з-поміж 27 міст, тобто в 11 містах тарифи нижчі, ніж у нас. В Івано-Франківську тариф на водовідведення становить 1,79 грн. за кубометр. Найнижчий тариф у Сімферополі — 0,79 грн., найвищий у Білій Церкві — 4,04 грн. Івано-Франківськ посідає восьме місце за цим показником. Заради справедливості зазначимо, що в усіх міст різні стартові умови: якщо у Львові немає річок, то собівартість послуг водопостачання у цьому місті буде неминуче більшою, ніж у нас. В цьому сенсі Івано-Франківську пощастило, адже джерелом водопостачання міста є поверхневі води двох гірських річок — Бистриці Солотвинської і Бистриці Надвірнянської — потужністю 90 тис. кубометрів за добу, на яких розташовано два водозабори. Очищення питної води проводять на Черніївському комплексі водоочисних споруд.
Іванофранківці економлять воду
Як повідомив генеральний директор КП «Івано-Франківськводоекотехпром» Олександр Чеповий, в 2012 році жителі Івано-Франківська використали 10,25 млн. кубометрів води. З 2006 року споживання води зменшилось на чверть. Нескладні арифметичні обчислення показують, що в середньому житель івано-Франківська споживає 41 кубометр води на рік. В цьому сенсі іванофранківці можуть себе вважати справжніми європейцями, адже наші західні сусіди споживають близько 50 кубометрів на рік. Разом з тим чинними в Україні нормативами закріплено місячне споживання на рівні 9,5 кубометра на людину. Ці розрахунки використовують у тому разі, якщо немає лічильника. Очевидно, що відсутність приладу обліку змушує таких громадян платити втроє дорожче за тих, у кого є квартирний лічильник. Основним споживачем води в Івано-Франківську є населення (72,1%), на бюджетні установи припадає 10,8%, інші організації — 7,1%.
Вода «тікає» в пісок
Стан водопровідного та каналізаційного обладнання викликає тривогу: 17% мереж, 26% водогонів, 31% колекторів є застарілими і потребують модернізації. Зношені та аварійні мережі провокують великі втрати води, які в Івано-Франківську становлять 43%. Це втрати як технологічні, так і через неврегульованість стосунків зі споживачами. Наприклад, ДКП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» компенсувало водоканалові втрати, які ставалися при транспортуванні води системами теплопостачання. Після того, як місто позбулося котельні на індустріальній вулиці, 34 і на ринок вийшла «Станіславська енергетична компанія», втрати покривати було нікому, адже дитя ПАТ «Прикарпаттяобленерго» відмовляється це робити. Є неврегульовані ситуації і на побутовому рівні, адже незрозуміло, хто заплатить за воду, яка витекла в підвалі будинку і не пройшла через лічильники споживачів.
Як звести дебет з кредитом?
В Івано-Франківську тарифи на водопостачання покривають затрати на 74%, на водовідведення — на 77%. Як констатує О. Чеповий, собівартість водопостачання — 3,66 грн., а середній тариф дозволяє вторгувати лише 2,87 грн. Подібна до цього ситуація і щодо водовідведення: при собівартості 2,25 грн. водоканал отримує 1,94 грн. Згідно із законодавством, у разі невідповідності тарифів собівартості послуг різницю повинна компенсувати держава. Однак на практиці держава ці кошти не виділяє. З 2002 року Державний бюджет заборгував підприємству 35,4 млн. гривень. У читачів може виникнути запитання: як підприємство може працювати, маючи таку дебіторську заборгованість? Відповідь проста: в структурі тарифу закладено кошти на модернізацію мереж, але підприємство вимушене спрямовувати їх на фінансування поточної діяльності, тобто виплату зарплати, оплату електроенергії, закупівлю реагентів тощо. Очевидно, що така ситуація довго тривати не може і з часом мережі, які не ремонтують, будуть виходити з ладу.
Субвенція — лише для своїх
В модернізації застарілих водогонів могла б посприяти і держава. В бюджеті України на нинішній рік передбачено субвенцію у розмірі 440 млн. гривень на капітальний ремонт систем централізованого водопостачання та водовідведення. Однак на водоканали Івано-Франківської області з цих коштів не передбачили жодної копійки. 200 мільйонів отримає Донецька область, 130 мільйонів — Луганська, 50 — Запорізька, 40 — Дніпропетровська, по 10 — Херсонська та Миколаївська області. Схожа ситуація і з цільовою програмою «Питна вода України», коли з передбачених у Держбюджеті 83,3 млн. гривень на Донецьку область спрямували 42,5 млн. (51%).
Кредитори допоможуть
Нинішнього року «Івано-Франківськводоекотехпром» планує реалізувати низку заходів щодо використання коштів Світового банку. Зокрема, 6,7 млн. доларів витратять на реконструкцію каналізаційно-очисної станції. Крім того, розробляється техніко-економічне обррунтування та тендерна документація на будівництво лінії обробки мулу з використанням біогазу (вартістю 303 тис. доларів). Кредити Світового банку є достатньо вигідними через низькі ставки, які неможливо отримати в комерційних банках. Важливим аспектом є й те, що технічний нагляд та контроль за використанням коштів здійснюють авторитетні європейські компанії. Попри очевидні переваги все ж є побоювання, чи не стануть кредити непомірним тягарем для комунального підприємства. Поки що для хвилювання немає підстав, адже в структурі вартості одного кубометра води на повернення кредитів передбачено 11 копійок.
Прогнози — річ невдячна
Безперечно, що ключовим питанням для пересічних іванофранківців залишається розмір тарифів і те, чи передбачається їх підвищення. В Україні тарифи на водопостачання та водовідведення визначає Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. «Івано-Франківськводоекотехпром» разом з іншими водоканалами країни звернувся в комісію з проханням підвищити тарифи до економічно обррунтованого рівня. Комісія вивчає ці документи і в будь-який час може ухвалити відповідне рішення. Однак питання тарифів в Україні є політичним і без відповідної вказівки згори ніхто не ризикне його вирішити. До речі, в рамках телепроекту «Діалог з країною» Президент Віктор Янукович пообіцяв, що підвищення тарифів не буде.
