Іван Малкович про дитинство, чому зараз вважає себе киянином та що стимулювало взятись за переклад «Гаррі Поттера»

 

 

Іван Малкович – поет, видавець, директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», також лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Сьогодні Малкович живе та працює у Києві, але із любов’ю згадує юнацькі роки проведені на Франківщині.

 

Видавець розповів, як будучи уродженцем села Нижній Березів, що на Косівщині, почав навчатися в музичному училищі та жити в Івано-Франківську.

 

Іван Малкович згадав, як познайомився з франківським письменником та поетом Тарасом Мельничуком, чому зараз більше себе вважає киянином, та що стимулювало взятись за переклад «Гаррі Поттера».

 

– Іване Антоновичу, що для вас сьогодні рідна Франківщина?

– Я народився в Нижньому Березові, там провів своє дитинство та навчався до 8 класу. Згодом я вступив до Івано-Франківського музичного училища імені Дениса Січинського, де навчався грати на скрипці. Для мене Франківськ – це такий перехідний момент: відриву від батьків, оскільки з дому я поїхав у 14 років, – та вступу в самостійне життя. Пам’ятаю свої вірші того часу… Всі вони про домашнє, я всім серцем був там. У своїх віршах я називаю Франківськ містом юності. В мені була внутрішня боротьба: потрібно вчитися грі на скрипці, але я хотів писати.

 

– Далі був Київ…

Вже у Києві я жив у квартирі свого дядька Петра Арсенича, славного краєзнавця, історика, археолога. Саме йому я завдячую багатьма моментами свого життя. Він перший з нашого роду проклав шлях до Києва. Дядько Петро навчався в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Саме у його квартирі я зустрічався з відомими письменниками, наприклад з Тарасом Мельничуком. Я можу сміливо назвати його своїм учителем. Це спілкування неможливо передати словами, для мене це був величезний досвід. Він навчив мене метафори в поезії! Я навіть на таке й не сподівався. Він відкривав мені поетичні двері, відкрив світ, про який я й не підозрював.

 

– Чи продовжуєте ви грати на скрипці сьогодні?
 
– Скрипка дала мені дуже багато, це відкриття нового світу. На зустрічі зі студентами я часто розповідаю про моменти якогось музичного катарсису. Це час відкриття потаємних казкових мистецьких творів, про які я й не підозрював. Пригадаю, коли ми вивчали творчість Чайковського, котрий диригував навіть за 10 днів до своєї смерті, тоді моя викладачка розповіла нам, що це немов прощання з життям. Він ніби і не підозрював, але в музиці про все сказав. Тоді у групі нас було 18: 17 дівчат і я – один хлопець. Коли музика почала звучати, я відчув, що вона мене «розриває», що я зараз осоромлюсь перед дівчатами, бо розридаюсь. Тоді я просто підняв руку, я не міг нічого сказати, просто вибіг з класу… Я біг коридором, сховався в гардеробній, там присів і почав ридати. Це був юнацький музичний катарсис.

 

– Ким більше себе відчуваєте: франківцем, чи киянином?

– Я жив у Франківську до 18-ти років, зараз мені 55. Фактично вже дві третини життя я живу в Києві. Колись читав теорію одного російського вченого, котрий писав про те, що з наступом Батия на Київ, кияни розуміли, що його не спинити, і вони тікали в гори. Цей академік доводив цю теорію. Пригадую, раніше, коли я у Києві розмовляв українською у громадському транспорті, мене часто запитували звідки я, на що я відповідав: «Я давній киянин». Робив так, щоб не починати суперечку.

 

Київ – це місто де ти при бажанні можеш сховатися, і при великому бажанні – можна зробити так, щоб тебе всі бачили. Воно мені дуже зручне за своїми масштабами. Мої діти вже народилися в Києві. Я більше почуваюся тепер киянином, але з ностальгією та вдячністю згадую свої роки проведені у Франківську, для мене воно залишається рідним.

 

– «А-ба-ба-га-ла-ма-га» спочатку було виключно дитячим видавництвом, проте згодом почали видавати й дорослу літературу. Що вплинуло на зміну концепції?

– Я завжди прагнув видавати ще і дорослу літературу. Коли мої діти почали підростати, я вирішив таки видати дорогу літературу. Першою дорослою книгою став «Гамлет» Шекспіра, в чудовому перекладі Юрія Андруховича та з ілюстраціями Владислава Єрка. Ця книжка відразу здобула Гран-прі та ще інші премії. Вона дуже голосно прозвучала. З того часу я почав більше видавати дорослих книжок, а потім втілив в життя свою заповітну мрію – видав поетичну серію, з обкладинками обтягнутими у різноколірну тканину. Як гадаєте, чия книжка була першою? Це був Тарас Мельничук, а далі – Ліна Костенко. Це люди, яким я завдячую багато чим у своєму поетичному житті.

 

– Чи є книга яку ви не видали, але зараз шкодуєте про це?

– Ні, я не так багато книжок видаю. Я дуже довго думаю перш ніж видати книгу. До мене приходить багато грошових людей, котрі пропонують кошти за те, щоб на їхній книжці було написано «А-ба-ба-га-ла-ма-га», але жодної такої книжки ви у мене не побачите.

 

Ви один з небагатьох, хто спілкується з Ліною Костенко. Чи співпрацюєте зараз?

– Ліна Василівна зараз закінчує працю над прозовою книжкою. Це зовсім не продовження «Записки сумасшедшего», це інша тема, вона здивує читачів. Це глибока і цікава книга, така культурологічна із елементами роману, дослідження, жвавого сучасного есею. Це дуже сучасна книжка. Я не маю права розповідати більше, але сподіваюсь, що ось-ось Костенко здасть її до друку. Рукопис я вже мав нагоду прочитати.

 

«Гаррі Поттер». Як зробити щиру книжку та попасти в маркетинг?

 – Я ніколи не робив книжки заради грошей, у мене завжди були гроші заради книжок. Коли я роблю книжку, я не думаю про те, що хочу заробити. Перше – це книжка. Спочатку я просто хотів видати абетку. Так було і з «Гаррі Поттером»: ми хотіли, щоб був гарний переклад цієї книги, щоб діти могли читати українською, а не російською. «Гаррі Поттер» став більше, аніж просто книгою, – це світ в українське читання. В Інтернеті можна знайти декілька статей із заголовками на кшталт: «Гаррі Поттер» – це великий українізатор. Українською цю книгу читали й діти з російськомовних сімей.

 

Чи часто звертаються до вашого видавництва, і до вас особисто, із благодійними проханнями? Всім допомогти неможливо. Чи вмієте відмовляти?

– Я просто на всі прохання намагаюся не відмовляти. Нехай я дам три-чотири книжки, але не відмовлю. Звісно, багато книжок давати ми не можемо, у нас загалом невеличке видавництво, не так багато людей працює, але ми робимо все на якість. Я віддаю тільки те, що можу пропустити через себе. У нас великий наклад, але літератури не так багато. До нас пишуть з бібліотек всієї України, оскільки держава не надто дарує сьогодні книги. Ми намагаємося кожному трішки виділити, щоб не відмовити.

 

– Інтелігенція, еліта, перші особи, ці люди по-різному реагують на питання декомунізації. Існують дискусійні запитання. Ваше рідне село, Нижній Березів, також постраждало від енкаведистських нападів, там було підпілля, зокрема ваш родич Микола Арсенич був учасником цих процесів. Як ви реагуєте на документацію?

– Одна людина може спричинити багато видозмін, але якщо багато і різко змінювати, то згодом виявляється, що можна було це зробити краще. 25 років незалежності… Що з українською мовою? Яка українізація? Мовляв, потрібно все зробити м’яко… Що означає для мене «м’яко» – ніяк! Тепер ми можемо прямо казати хто наш ворог, що ми пам’ятаємо… Я вважаю, що декомунізація має бути швидка і тотальна.

 

Вежа

Тарас ЗЕНЬ

Сніжана САМАНЧУК

Фото: Олександр ЛИТВИНЕНКО


09.06.2017 5598 0
Коментарі (0)

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1350
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1033
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2050
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3537
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1329
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1314

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1644

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

479

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1122

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1284
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

321
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24242
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

491
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

371
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

601
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1488
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

664
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

2100
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

573
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1447 2
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

601
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

517