Медичні працівники проводять тест на коронавірус у місті Логроньо, Іспанія. Фотографія: Ракель Манзанарес/EPA
Через шість тижнів після того, як стала першою західноєвропейською країною, де зафіксовано 500 000 випадків коронавірусу, Іспанія стала першою, де зафіксували мільйон, а у середу, 21 жовтня, вже 1 005 295 випадків інфікувань.
Також за останній тиждень зафіксовано 575 смертей, тепер офіційна кількість смертей від Covid досягла 34 366.
Уряд країни обдумує введення комендантської години, а політичні суперечки загрожують поставити під загрозу зусилля країни щодо приборкання другої хвилі вірусу.
Уряд Мадридського регіону, на який припадає майже третина усіх коронавірусних захворювань, сперечається з центральним урядом щодо того, як боротися зі зростанням кількості випадків захворювання на Сovid-19.
Виступаючи в середу вранці, регіональний президент Ізабель Діас Аюсо пообіцяла "хірургічні заходи для об'єднання економіки та здоров'я", додавши: "Для нас найголовніше, щоб економіка більше не страждала".
Коментар Діаса Аюсо відбувся через три дні після того, як вона відкрила нову дошку, присвячену пам'яті "жертв Covid-19 і особливо тих, хто помер".
Зараз він висить на фасаді штаб-квартири регіонального уряду на площі Пуерта-дель-Соль у Мадриді, поряд з двома іншими меморіалами катастрофічних подій в історії міста: жорстоко придушене повстання проти військ Наполеона в 1808 році та вибухи в поїздах 2004 року, в яких загинуло 193 людини.
В Іспанії вирує друга хвиля вірусу.
Пояснення того, що Лансет ввічливо назвав "неоптимальною реакцією Іспанії", знайти не важко. Як зазначає журнал, служби охорони здоров'я країни були сильно ослаблені жорсткою економією, що настала внаслідок економічної катастрофи 2008 року, і залишаються "недостатньо укомплектованими, недостатньо забезпеченими ресурсами та під напругою".
Жорсткі карантинні обмеження, які допомогли згладити першу хвилю вірусу, припинили занадто рано на тлі жахливих економічних застережень і поспіху повернутися влітку до нормального життя, а системи тестування і відстеження - особливо в Мадриді - виявили себе не достатніми.
Троє членів громадського об'єднання "Мадрид без майбутнього" у масках з проханням підтримати ресторанний та барний сектори. Фотографія: Родріго Хіменес / EPA
Наслідки дії Covid-19 очевидні у втомлених, розчарованих і гнівних словах медичного персоналу, який сподівався на довшу відстрочку, в присутності більше покупців золота, ніж туристів під знаменитим знаком Тіо Пепе в Пуерта-дель-Соль і, найяскравіше продемонстрованій у роздвоєній поведінці, яка ще більше погіршила і без того політику Іспанії.
Ще навесні, коли більшість іспанців стояли на своїх балконах та аплодували медичним працівникам, політики вже були зайняті зневажанням один одного в конгресі. В міру розгортання пандемії та її використання для партійних цілей, Іспанія потрапила в пастку, який гнітюче знайома виборцям Великобританії, США та Бразилії.
Попри критику уряду, пріоритети власних іспанських прав все більше деформуються. Лояльність партії стоїть на першому місці, потім — сприяння культурним війнам, а потім — економічним міркуванням. Дуже часто життя та здоров'я людей стає лише на далекому четвертому рівні.
Якщо, як зазначив Гойя, «сон розуму породжує монстрів», він також викидає свою частку опортуністів.
Того ж дня, коли Іспанія подолала мільйонну межу, конгрес розпочав обговорення питання недовіри, висунутої урядом коаліції під керівництвом соціалістів ультраправою партією Vox.
Але при всіх апокаліптичних нападах Вокса на «соцкомуністичний» уряд та каталонські та баскинські сепаратистські партії, які допомогли йому вступити на посаду, цей захід призначений не стільки для того, щоб зруйнувати уряд Педро Санчеса, прем'єр-міністра, скільки збентежити та обійти консервативних суперників Vox у Народній партії (ПП).
Парламентська арифметика означає, що рух майже напевно не вдасться, але це поранить ПП, який насміхається над стратегією Вокса, сказавши: «ПП є серйозною партією і не може витрачати ні хвилини на стратегії, приречені на невдачу".
Регіональний президент Мадрида Ізабель Діаз Аюсо оскаржила карантинні обмеження, накладені національним урядом. Фотографія: Фернандо Вільяр / EPA
Повноваження ПП як серйозного опонента випробувані під час кризи, і ніде більше, ніж у Мадриді. Діас Аюсо може бути лише регіональним президентом, але вона затьмарила лідера партії Пабло Касадо і стала, можливо, найголоснішим критиком центрального уряду.
Однак її напади на урядові дії щодо надзвичайних ситуацій у галузі охорони здоров'я часто включали дещо незрозумілу логіку.
Пояснюючи свою протидію продовженню загальнодержавного карантину ще в травні, вона аргументувала: "Людей щодня перевозять, але це не означає, що ми забороняємо машини".
Коли тривале зростання нових випадків у Мадриді змусило уряд Санчеса застосувати введення надзвичайного стану, щоб накласти обмеження на деякі частини регіону, Діас Аюзо протестувала, кидаючи юридичний виклик. Вона також поставила під сумнів поради епідеміологів щодо закриття барів та ресторанів, навіть якщо в інших регіонах це роблять добровільно.
Здається, її підхід поділяють не всі її колеги. У травні її рішення наполегливо послабити карантинні обмеження призвело до відставки начальника управління охорони здоров'я регіону, а на цьому тижні — від'їзду керівника первинної медичної допомоги Мадрида та начальника лікарні.
Її поведінка також підштовхнула зазвичай спокійного та ввічливого міністра охорони здоров'я Іспанії Сальвадора Іллу застосувати нехарактерно радикальну мову, коли він оголосив про надзвичайний стан.
"Політика — це служіння людям і зупинка вірусу", - сказала Ілла.
Постійний заплив Іспанії у небезпечні політичні води нічого не дає для народу, боротьби з пандемією та іміджу за кордоном.
Недалеко від нової меморіальної дошки в Пуерта-дель-Соль, вантажівка для здачі крові Іспанського Червоного Хреста під сірим жовтневим небом, нагадує, що хоча померлі заслуговують на те, щоб про них пам’ятали, живі також зараз потребують допомоги.
за матеріалами The Guardian
