Торік наприкінці січня, на 64-ому році життя відійшов у вічність відомий на Прикарпатті поет, прозаїк, журналіст, політв’язень, громадський діяч та почесний громадянин м. Коломиї Дмитро Гриньків.
У 1970-их роках Д. Гриньків організував і очолив підпільну націоналістичну групу студентів і робітників під назвою «Спілка української молоді Галичини», яка проголосила своєю метою боротьбу проти засилля русифікації України та за самостійну соборну суверенну Україну.
За таку діяльність Дмитро Гриньків був засуджений до семи років таборів суворого режиму, покарання відбував у Пермській області.
У середовищі українських поетів Ігоря Калинця, Тараса Мельничука, Олекси Різника, а також критиків та літературознавців Євгена Сверстюка та Івана Світличного розпочав свою літературну діяльність.
Дмитро Гриньків - автор збірок поезій та прозових творів, зокрема повісті про Тараса Мельничука «Політ в’язня», книги поезій про повстанський рух ОУН-УПА «Повстанський Псалтир» та інших.
У 2005 році Дмитрові Гриньківу присвоєно звання Почесний громадянин міста Коломиї. До останніх днів він очолював коломийську Раду політв’язнів і репресованих.
До сумних роковин у Коломийській міській бібліотеці №1 для дітей колеги та друзі Дмитра Гриньківа організували вечір-спогад. Діти читали твори незабутнього краянина, лунали пісні на слова Дмитра Гриньківа та, звичайно ж, згадували віхи життя відомого коломийця.
Як повідомила начальник відділу культури Коломийської міської ради Уляна Мандрусяк, щоб ім’я славетного краянина навіки вкарбувалося в історію міста, вже у червні, до дня народження Дмитра Гриньківа, його ім’ям назвуть міську бібліотеку №1 для дітей, в якій поет і громадсько-політичний діяч був постійним лектором і провів чимало зустрічей з дітьми та громадою міста, а також на будівлі закладу буде встановлено пам’ятну таблицю відомому коломийцю.
Окрім того, на останньому засіданні сесії Коломийської міської ради було запропоновано назвати одну з вулиць Коломиї іменем Дмитра Гриньківа.
«Це - найменше, що ми можемо зробити, аби пам’ять про славетного краянина завжди жила в серцях коломийців, а нащадки знали і вивчали його життєвий шлях і творчість», – наголосила У. Мандрусяк.
Яна Векерик, тижневик «Коломийські ВІСТИ»
