Хто зазіхнув на Писаний камінь?

Туристичну перлину Верховинщини - скелю Писаний камінь на горі Копілаш - можуть здати в оренду.

 

 

Інвестор з Донецька намагається взяти в оренду територію довкола скелі Писаний камінь у селі Буковець Верховинського району. Оскільки представники "інвестора" відмовляються назвати громаді його прізвище й підприємство, село наповнилося чутками, що мальовничі буківецькі гори начебто привабили сина самого Президента Януковича. Поки селяни губляться у здогадах, анонімний інвестор веде перемовини з громадою та владою села через посередника. У неділю, 8 травня, у Буківці відбувся схід селян, однак мешканцям так і не повідомили, кому й для чого потрібен Писаний камінь.

 

За легендою, на горі біля Буківця опришківський ватажок Олекса Довбуш закопав золото, срібло та коштовні камені. А щоб ніхто не відкопав, Довбуш відколов від гори Піп Іван велетенську брилу та привалив нею скарби. Так гуцульський фольклор пояснює походження скелі Писаний камінь на горі Копілаш. Кам'яна брила довжиною 80 метрів та висотою до 20, яка знаходиться на висоті 1221 метр над рівнем моря, сьогодні має статус природної пам'ятки місцевого значення. Кажуть, що й Писаним називають цей камінь тому, що опришки обписали його своїми бартками (топірцями).

 

 

Біля Писаного каменя завжди багато туристів. До скель зручно підніматися не тільки з Буківця, а й із Верхнього Ясенова, Білоберізки чи Устерік. А в погожу днину можна навіть під'їхати лісовою дорогою. Буківецькі старожили розповідають, що у цьому магічному місці ніколи не били громовиці, не чіплявся блуд та не діяли інші надприродні сили, які часто ґаздують у Карпатах. «Писаний камінь вернув мені сили й здоров'я», - зазначив свого часу Іван Франко. Окрім нього, там побували Михайло Грушевський, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Осип Маковей, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник та багато інших відомих діячів української культури.

 

Схили гори Копілаш навколо Писаного каменя густо поросли чорницями. Улітку для місцевих гуцулів збір ягід та грибів є основним заробітком. Неподалік також знаходиться полонина, куди на літо місцеві жителі віддають пастися худобу. Закономірно, що наміри анонімного інвестора орендувати землі на горі не на жарт схвилювали селян. Люди бояться, що Писаний камінь обгородять і вхід зроблять платним як для туристів, так і місцевих.

 

Очевидно, саме через ці побоювання на сході селян 8 травня інвестору не вдалося переконати людей у доцільності оренди пам'ятки природи. Однак буковецька громада остерігається, що донецькі бізнесмени приберуть до рук Писаний камінь і без їхньої згоди.

 

 

Таємничий інвестор

 

Що з'явилися охочі приватизувати землі на Копілаші, у селі говорили вже давно. Однак серйозних підстав для хвилювання не було. Однак на початку весни цього року на Копілаш зачастили вертольоти. Невдовзі з'ясувалося, що туди прилітали люди, які вже купили в місцевого мешканця приватизовану ділянку площею чотири гектари на схилі гори. Селянам покупка видалася дещо дивною: до ділянки навіть під'їзду немає. Буківчанам пояснили, що бізнесмени, які купили чотири гектари, збудують дорогу.

 

Але скоро виявилося, що невідомий інвестор не тільки сумнівно набув у власність ці чотири гектари, а ще й накинув оком на сам Писаний камінь, який розміщений на землях запасу Буковецької сільської ради. На збори громади 8 травня про плани загадкового інвестора приїхав розповідати чоловік, який назвався "Іваном Петровичем з Тернополя". Він відмовився назвати своє прізвище. «Вам що, паспорт показати?!» - відрізав представник інвестора на цікавість мешканців.

 

 

"Іван Петрович" категорично відмовився повідомити селянам не лише прізвище, а й наміри "інвестора" і навіть площу території, яку той просить (?!) у громади в оренду. Мовляв, ще не міряли. То як виходить: ви, громадо, спершу дайте згоду, а скільки сільської землі нам треба, ми вирішуватимем без вас? На запитання, в чому ж полягає інвестиційний проект, "Іван Петрович з Тернополя" пообіцяв, що орендарі... відчистять Писаний камінь від "зеківських написів". До речі, серед автографів, які відпочивальники залишають на скелі, до сьогодні збереглися вибиті підписи «Ольга Кобилянська 1899» та «Василь Стефаник 1899». Також на камені можна побачити знаки, які й сьогодні використовуються у гуцульських орнаментах. Ці символи з'явилися задовго до того, як свої автографи на скелях почали лишати всякі Васі, Колі і Вови.

 

Ще Іван Петрович "втішив" селян, що ті отримають роботу екскурсоводів та охоронців. Він підтвердив, що вхід на Писаний камінь стане платним. Правда, зазначив, що тільки для "чужих". Але як відрізнятимуть "чужих" від "своїх", селяни так і не збагнули. Зате, як "великодушно" запевнив Іван Петрович, дітям будуть дозволяти і надалі збирати ягоди безплатно. На запитання, що саме інвестор планує будувати біля Писаного каменя, представник відповів: «Нічого, окрім маленького приватного будинку». Невже чотирьох гектарів для цього замало?

 

Схоже, "дружби" в буківецьких селян з інвесторами не вийшло з самого початку знайомства. Швидше, навпаки. Так, мешканка Буківця пані Ольга Калімбровська днями дізналася, що "інвестори" разом з 4 га без її відома "прикупили" і її приватизовану ділянку. «У лютому Мойсюк Юрій продав свою землю і разом з нею й 70 соток моєї землі, на яку я маю державний акт, - розповідає пані Ольга. - На сході селян цей Іван Петрович сказав, що дав йому п'ять тисяч за ту всю землю». Втім, замість вибачень і виправлення помилки жінка дочекалася від інвесторів... скарги в прокуратуру. Підприємці нахабно вимагають визнати її акт на право власності недійсним. «Виходить, що акти двох людей, які їм погодилися продати землю, були дійсні, а мій - ні», - обурюється жінка. Вона відмовляється віддавати чи продавати свою землю. «Моя земля ціни не має», - каже пані Ольга.

 

 

Необізнана влада

 

Сільський голова Буківця Мирослав Матаржук теж достеменно не знає, хто й для чого насправді хоче орендувати Писаний камінь. Каже, що сам уперше побачив представника інвестора на сході селян. Мовляв, 4 га купив чоловік з Донецька. Але із сільською радою покупець спілкується тільки через посередника з Тернополя. «Щоб не виглядало, що винен голова або депутати, я зібрав схід села. Без згоди громади сільська рада ніяких рішень приймати не буде», - переконує голова.

 

Практика свідчить, що поява інвестора, та ще й з неабияким апетитом до гірської землі, зазвичай не обходиться без "відмашки" влади. Однак голова Верховинської райдержадміністрації Василь Гондурак запевняє, що нічого не відає про цю справу. «Він (Матаржук - ред.) то сам проводив, сказав, що мені розкаже, і нічого ще не розказував», - відговорюється керівник району. Єдине, що начебто чув Гондурак: купівлею-продажем землі біля Писаного каменя зацікавилася прокуратура. «Я їм сказав: у межах чинного законодавства собі позивайтеся, судіться і робіть», - каже він.

 

Необізнаність Гондурака виглядає дивною, адже інвестори не щодня з'являються у Верховинському районі, тим паче з претензіями на гектари землі разом із природними пам'ятками. Районна влада мала б бодай поцікавитись, хто і з якою метою скуповує землю біля Писаного каменя і де межа "інвестиційних" апетитів.

 

Марія ГАВРИЛЮК

Галицький Кореспондент 

 

 


13.05.2011 Марія Гаврилюк 1335 2
Коментарі (2)

Iгор 2011.05.31, 00:14
сволота, все загрібають! не дамо!
Гггг 2011.05.31, 23:27
Не дасте... Заберуть! І не пискнете :)
27.05.2020
Люся Грибик

Як вийти з карантину з чистим та доглянутим обличчям Фіртці розповіла франківська косметологиня Стефанія Білусяк.

394
26.05.2020
Роса Мартинюк

 Жінка не може працювати в  урології, йти до лікаря варто тоді, коли вже болить, а простатит лікується за 5 хвилин — ці та інші міфи ми часто чуємо та чи розуміємо їхню помилковість?Розмовляємо із Владиславою Литвинець — лікарем-урологом Лікувально-ліагностично центру професора Литвинця, асистентом кафедри урології Івано-Франківського медичного університету.

2002
22.05.2020
Олена Британська

Ця історія з тих, які тягнуться роками. Про з’єднання Південного та Північного бульварів в Івано-Франківську заговорили ще у 2015-му.

2846 2
22.05.2020
Марія Лутчин

Уявити собі сучасні міста, містечка та села без асфальтного покриття просто неможливо – десь воно ідеальне, десь бажає бути кращим, а десь ями та вибоїни роками не бачили асфальтобетонного катка. Тому сьогодні асфальт впевнено можна назвати одним з

2717
21.05.2020
Роса Мартинюк

Вона справляє враження жінки, що все встигає — працює на роботі, двічі на рік організовує етнофестиваль та виховує трьох діток. Про те, як їй все вдається, з чого починалася “Крайка”, про навчання у Парижі та курйозні ситуації під час організації: говоримо із Наталією Бартків.

714
19.05.2020

Вищі навчальні заклади закінчуватимуть навчальний рік у дистанційному режимі. 

1083

Сервус, товариство! Так склались обставини, що зараз ми, як і весь світ, занурились у боротьбу з вірусом і за тим не зауважили кардинальних змін, що відбуваються у  суспільстві.  Не відкрию вам Америки, якщо скажу, що багато жителів Галичини м

1984

Під прикриттям карантину відбувається наглий дерибан коштів і майна міста.

4457

Середньосвітова смертність від коронавірусу складає 5,8%. Проте це тільки середня температура по палаті, яка в кожній окремій палаті (країні) різна.

3953 2

ВЕСНу/2020 весь світ запам’ятає…

3073
17.04.2020

Пам’ятаймо, що маємо поділитися цією радісною звісткою з усіма, хто у скорботі та потребує нашої розради.

1702
10.04.2020

Великдень, Воскресіння Христове або Пасха – найбільш давнє, урочисте й радісне свято з усіх великих християнських свят церковного року. До цього світлого дня християни готуються заздалегідь. Віряни дотримуються Великого посту, обмежуючи себе у харч

4652 1
09.04.2020

Наразі церква вивчає різні механізми освячення паски.

1683
09.04.2020

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у спеціальному зверненні дав детальні поради щодо поведінки у храмі на Страсний тиждень та Великдень, зокрема щодо сповіді і причастя, та оголосив диспензи (звільнення) Церкви усім в

1724
19.05.2020

Наш дзвінок застав композитора Ігоря Іванціва в Бурштині, де він живе, працює і творить. Простий, приємний співбесідник, з прекрасним почуттям гумору, повен життєвих сил та настрою.

874