Хто штовхає Галичину на шлях тероризму? Януковичу вигідна революція

2 грудня 2010 року під час сесії Львівської міської ради секретар ради "свободівець" Василь Павлюк звернувся до правоохоронців з вимогою посилити охорону пам’ятників борцям за волю України:
 
"В першу чергу, просимо посилити охорону біля пам’ятника Степанові Бандері. Особливо у новорічні і різдвяні свята, оскільки першого січня – річниця дня народження Бандери", - наголосив Павлюк і додав: "Саме його ідеї зараз, у такий важкий і нестабільний час, є важливі для нас».
 
Міський голова Львова Андрій Садовий здивувався від такої вимоги, але згодом подібні заяви прозвучали від депутатів-націоналістів Івано-Франківська та Тернополя.

28 грудня невідомі зловмисники пошкодили погруддя Сталіна у Запоріжжі, відрізавши статуї голову. Цього виявилося недостатньо і 31 грудня, в новорічну ніч, пам’ятник Сталіну, що знаходився на території запорізького обласного комітету Комуністичної партії України, підірвали.
5 січня 2011 прокуратура офіційно кваліфікувала цей злочин як «акт тероризму».
 
8 січня 2011 року в Рогатині (Івано-Франківська область) правоохоронці здійснили перші арешти активістів націоанілістичної організації ВО «Тризуб». В  їх автомобілі виявили автомат АКМСУ без номера та124 патрони до нього, навчальну гранату та іншу вогнепальну зброю з набоями й саморобні ножі. В Україні заговорили про тероризм.

 


 
 

Перша хвиля галицького тероризму

 
В Галичині в 20-30-тих роках минулого сторіччя існувало близько п’яти десятків політичних партій, які відстоювали інтереси українців-галичан. Причому серед них були праві, ліві, центристи. Про їх діяльність, про їхні політичні ідеї сьогодні майже нічого не відомо. В Інтернеті тяжко відшукати навіть назви тих партій, не кажучи вже про імена лідерів та активістів: про них не пишуть, їх не досліджують, вони нікому сьогодні не потрібні. Можна дізнатися тільки хіба що про КПЗУ (Комуністичну партію Західної України) і звичайно про ОУН. Тут інформаційне поле просто переповнене. І ось виникає просте запитання: невже всі ті десятки політичних партій, а ще сотні громадських, релігійних, спортивних, благодійних, кооперативних українських організацій нічого не зробили для України? Невже всі вони були зрадниками, «хрунями», пацифістами? Та тільки познайомившись з одним тільки галицьким «лівим» з його «не пора, не пора москалеві й ляхові служить», можна було б тільки уявити за що боролися інші. Зрештою, за нашого «лівого» ми повинні дякувати радянській владі – Івана Франка вони зберегли для нащадків. Всі інші галицькі політики канули в лету безвісти.
 
Всі їх заслуги й здобутки відтак були приписані виключно одній політичній силі ОУН. І це при тому, що ця організація ніколи de-facto не існувала як єдина, цілісна спільність. ОУН формально почала існувати після об’єднання декількох невеликих українських націоналістичних організацій. Однак терористичні акти, здійснені юними радикалами (Бандері та Шухевичу було трохи більше 20 років) затьмарили всю діяльність всіх поколінь галицьких політиків, інтелектуалів, бізнесменів, спортовців, священників.
 
ОУН сприймало терор і насильство як політичний інструмент проти зовнішніх та внутрішніх ворогів. Крайовий провід ОУН тлумачив терор як засіб, що мав призвести до загального анти польського повстання. Терористичні акти разом з відповідними діями польської влади мали довести українське населення до стану постійного революційного кипіння.
 
За даними сучасних українських істориків ОУН здійснила в Галичині й на Волині сотні акцій саботажу, включно із підпалами маєтків польських землевласників, бойкотів державних шкіл та польської тютюнової й горілчаної монополії, десятки експропріаційних нападів на урядові установи з метою здобуття капіталів для своєї діяльності, а також більше 60 вбивств.
 
Хто виступав замовником цих актів поки що невідомо. Історики все ще сперечаються між собою: хтось звинувачує Гітлера, хтось - Сталіна. Існують також докази того, що політичні вбивства були вигідні політичним опонентам Пілсудсього і навіть самому Пілсудському, який намагався закріпитися свою владу і стати повноцінним диктатором. Зрештою, всі, щойно перечисленні, виграли – хтось більше, хтось менше. Програли тільки … українці, галицькі українці. У відповідь на «тероризм» владою Польщі було проведено кампанію так званої пацифікації - «умиротворення» галичан, внаслідок чого було з особливою жорстокістю «умиротворено» близько 450 сіл з 3500. Особлива увага каральних загонів була приділена не тільки місцевим активістам, вчителям, священикам, але й всім українським установам - школам, осередкам громадських, спортивних та релігійних організацій, кооперативам. Більшість українських організацій та політичних партій були ліквідовані та розпущені, їх провідників (1739 чоловік) було заарештовано й відправлено в концентраційний табір Береза Картузька. В той же час кількість україномовних шкіл в Галичині була скорочена з 3662 до 144, з яких тільки 4 (!) були державними.  
 
Цікаво, що під час пацифікації із селян силою вибивали зобов'язання голосувати за про владний «Безпартійний Блок». Таким чином, під час виборів у листопаді 1930 року за нього проголосувало більше половини виборців краю, внаслідок чого кількість українських депутатів у сеймі зменшилася вдвоє: з 46 до 20.

 


 

Друга хвиля галицького тероризму

 
Провідники ОУН були свідомі того, що повстанська активність неминуче призводила до посилення каральних дій. Тому завершення війни ОУН-УПА зустріли під гаслом Р.Шухевича “Домагатися, щоб ні одно село не визнавало радянської влади. Діяти так, щоб усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не потрібно боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Не залякувати, а фізично знищувати.  Хай із 40 млн. українського населення залишиться половина – нічого страшного в цьому нема”.
 
Боротьба в 1945-1953 роках точилася жорстока. Вона ставала дедалі запеклішою, що вело до великих жертв цивільного населення. Тим часом під приводом боротьби з УПА радянська влада систематично винищувала генофонд української нації.
 
За найменшою підозрою у співробітництві з ОУН-УПА цілі села ставали жертвами каральних операцій з боку радянських підрозділів. За офіційними даними, у 1944-1953 рр. було заарештовано майже 104 тис. осіб, які підозрювалися у зв’язках з ОУН-УПА. За цей час було виселено майже 66 тисяч сімей. За різного роду “антирадянські політичні злочини”  було заарештовано 36340 осіб віком до 25 років.
Загалом Галичина протягом 13 років не дорахувалася 150 тисячами убитими та майже 320 тисяч депортованими  у віддалені райони СРСР, більшість з яких назад вже ніколи не повернулася.
 
Радянський режим і його каральні органи МДБ-КДБ отримали гарну й, головне, не вигадану причину розправлятися із інтелігенцією Західної України. Час від часу до того чи іншого галицького професора, адвоката, лікаря чи інженера, які були на підозрінні у влади, навідувалися на нічліг то зв’язковий з лісу, то капелан УПА, і кожного разу результат був одинаковий: тривалі роки заслання за співпрацю з банд формуваннями українських буржуазних націоналістів.


 
 

На порозі третьої хвилі галицького тероризму

 
До тріумфу радикалів українського націоналізму на останніх виборах до місцевих рад в Галичині доклалися чи не всі політики. Хтось роздавав портрети Шухевича в школи, хтось фінансував друк творів Донцова та Міхновського, хтось заплатив гроші на зйомки напіваматорського телесеріалу про бандерівського журналіста Марка «Боєслава». До речі, більшість міжнародних грантів, виданих галичанам в цілях «демократизації» та зближення з ЄС, так чи інакше пішли на восхваляння ОУН та націоналістичного радикалізму. Все це в підсумку спрацювало на користь ВО «Свободи» і її сателітів. Все це можна хіба порівняти з видача наркотика наркоману. Причому на цю наркотичну ідею галичан підсадили ще за часів «бабці» Австрії з метою протистояння Російській імперії. З того часу галичан так і не вилікували від божевільних (в умовах сьогоднішнього світу) ідей «Drang nach Osten». Чого варта тільки засаднича ідея галицької Греко-Католицької церкви стати містком між заходом та Сходом і підтягнути до папського престолу, а заодно й в лоно Католицької церкви не тільки православних українців, але навіть росіян, причому всієї (!) Російської Федерації. В час, коли екуменічні принципи змінили стосунки у релігійному світі, галичани не зменшують обертів релігійної експансії і мурують величезний патріарший собор в Києві, замість вирішувати елементарні проблеми своїх віруючих в Галичині. До речі, провідна господарська програма помаранчевих властей на Галичині, озвучена губернатором Прикарпаття М.Палійчуком, була доволі проста й актуальна - ліквідувати в сільських школах «віходки» (холодні, антисанітарні туалети на вулиці) так досі й не виконана.
 
Тероризм використовується у світі радикалами багатьох національних меншин з метою встановлення своєї державності. Галицькі націоналісти люблять порівнювати себе з єврейськими радикалами, які шляхом тероризму відвоювали свою державу Ізраїль і відновили втрачену мову іврит. Однак симпатії прогресивного Заходу не на стороні галичан. Лідери ЄС категорично відмовляються визнавати претензії баських сепаратистів чи терористів з ІРА. Причому вимоги останніх ще якось можна тверезо оцінити: одні хочуть незалежність для країни басків, площею в 7234  кв. км., населення 2, 141 млн.), інші хочуть приєднання північної частини острова (площею 13843 км з населенням  1,775 млн. осіб) до Ірландії. А якби би виглядали вимоги сепаратистів, якби баски вимагали окрім баської області ще й Галісію, і ще весь південь Франції, або ІРА хотіло б приєднання Шотландії, Уельсу, та інших територій, де колись розмовляли на гельській мові? При цьому галичани відверто зазіхають не тільки на все Правобережжя України, але й збираються йти походом на Схід. Нещодавно на сесії депутат львівської облради Юрій Михальчишин з трибуни, якою послужило підніжжя пам’ятника Бандері у Львові, виголосив «віковічне прагнення»:
 
«Буде день, коли ми таку сесію проведемо у Донецьку! Наша бандерівська армія перейде Дніпро і викине ту синьожопу банду, яка сьогодні узурпувала владу, з України!».
 
Підбурювання Галичини до тероризму використовуються нині діючою владою з метою остаточно закріпити свій режим в Україні. Українські олігархи, отримавши легку (моральну) травму під час помаранчевої революції, вирішили скористатися з непорозуміння між революціонерами і закріпитися свою владу на довгії і благії роки. Учасники помаранчевої революції виходили на Майдан кожен із своїми власними (регіональними) бажаннями: харків’яни вимагали прозорості місцевої влади, одесити хотіли більше економічних свобод, а кияни, без яких Майдан не відбувся б, бажали жити у нормальній європейській державі, яка гарантує всі демократичні свободи: економічні, національні, мовні, культурні, релігійні. І тільки галичани чомусь зрозуміли, що всі, хто вийшов на Майдан, потребують Бандеру, Шухевича і героїв СС «Галичина», щоб разом з ними вступити в… НАТО та ЄС, що давно засудили всі «колабораціонізми» загалом.
 
В підсумку, обраний на Майдані президент В.Ющенко так і не став виразником інтересів всієї України, але швидко скотився до простого провокатора, який, після своєї ганебної поразки в першому турі президентських виборів 2010 року, проголосив своїм Указом Бандеру героєм України. Наслідки не забарилися – европарламентарі засудили це рішення, а галицькі депутати ще й до нині шлють свої петиції та вимоги до Євросоюзу визнати героєм не тільки Бандеру та Шухевича, але й за одно вояків німецької дивізії СС «Галичина».
 

 

Закінчення демократії?..

 
Європа в чергове відвертається від Галичини. Так вже було в 1923 році, коли Рада амбасадорів у Парижі, беручи до уваги радикальні дії українських радикальних націоналістів, прийняла рішення про передачу Східної Галичани під протекторат і у склад Польщі. Так було й після закінчення другої світової війни, коли держави Заходу ніколи не признали окупації балтійських країн, натомість через терористичні дії ОУН-УПА галичани залишилися поза всякою увагою країн західної демократії. І сьогодні, після провокації Ющенка, Захід відвертається, але вже не тільки від Галичини, але й від демократичної України. Влада Януковича не забариться виставити галичан не лише як представників всього українського в образі новітніх терористів, але заодно й спробує ліквідувати всі демократичні досягнення. Першими постраждають журналісти, лідери громадських та політичних організацій, а відтак й представники бізнесу та вільного підприємництва, які могли б своїми фінансами підтримувати розвиток української культури й української демократії загалом.
 
Тому намагання влади втягнути галичан в так званий «тероризм» більш ніж очевидні. Більше того, відповідальність лежить також на тих, хто вкладає гроші в «Свободу» та її інститут громадських сателітів. Зрозуміло, що виступи в центральних ЗМІ представників цієї радикальної партії коштують мільйони доларів. І ці гроші дають не прості галичани. І хоч Тягнибок з своїм близьким «товаристом» (новий вид «любих друзів») навряд чи кинуться під кортеж Януковича з гранатою. Проте молоді юнаки та дівчата, виховані на ідеях Бандери та Шухевича й підбурювані своїми новітніми вождями, можуть й без їх благословення свідомо й добровільно вдаватися до радикальних заходів. Зрештою їм, на відміну їхніх партійних керівників, нема чого втрачати: більшість депутатів місцевих рад від «Свободи» складають особи віком віком  19-22 роки, без  освіти, без жодного досвіду і головне без будь-якої перспективи. Вони вже готові до радикальної діяльності. Більше того, значна частина з них завдяки депутатському мандату звільнена від служби в армії (тільки в Тернопільській області не пішли до війська 300 депутатів). А є ще у «Свободи» тисячі молодих прихильників без мандатів, але також готових «побавитися у війну».
 
Народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко відверто заявив: «ми спостерігаємо процес "чеченізації" деяких ультра націоналістичних угруповань Західної України".
 
Тим часом Галичина знову втрачає свій шанс демократичного розвитку. До місцевих органів влади підтягуються не економісти чи господарники, але молодики, які погрожують Януковичу, Табачнику та Російському патріарху Кирилу. Представники інших політичних партій поступово або згортають свою діяльність, або ж вливаються в ряди радикалів. Навіть керівники Партії регіонів Галичини несуть квіти до пам’ятників лідерів ОУН, як от наприклад депутат Верховної ради Петро Писарчук, та обіцяють не зраджувати принципів Степана Бандери (заява Львівської організації ПР). Тим часом «свободівці» насміхаються з їм подібних, та називають їх «хрунями», «тушками», «перекинчиками». Своїх же колег з інших партій, які підтримують їх заяви та рішення свободівці тримають на короткому повідку. Голова івано-франківської обласної ради, один з провідних лідерів ВО «Свобода» О.Сич щойно заявив таке:
 
«Ми обрані людьми, якщо нас вибрали, то вважають кращими, розумнішими, мужнішими. Ми повинні бути готові у будь-який момент до будь-якого розвитку подій. Якщо події розвиватимуться таким чином, що їх можна характеризувати як революцію, то перш за все ми, депутати, повинні будемо стати на чолі своїх виборців».
 
Погрози режиму Янковича-Азарова націоналістичними революціями й бандерівським терором безумовно нададуть представникам нинішньої влади образу миротворців, «прінуждающіх к миру» збожеволілих галичан.
 
Вадим Колесниченко каже: «Любой закон, политическое решение не должны разжигать вражду в обществе. Особенно это опасно на фоне распространения неблагоприятных тенденций относительно деятельности в Украине неонацистских, маргинализированных групп, которые подрывают международный имидж Украины… Если Украина хочет быть полноценным членом международного сообщества, ей надо придерживаться его ценностных принципов, в частности, в борьбе против героизации фашизма и его коллаборационистов».
 
У відповідь галичани, заявою львівської обласної ради проголошують:
 
«Рішення і дії окупаційної адміністрації, яка засіла на Печерських пагорбах, продиктовані передусім страхом перед постатями Бандери, Шухевича, а також Мазепи, крутянців, холодноярців, воїнів ОУН-УПА, які воскрешають в українцях героїчний Дух їхніх предків. Бо владоможці розуміють, що раніше чи пізніше режим Януковича змете сила української національної революції…Однозначно, що революція відбудеться під прапором Бандери».
 
Тим часом двері ЄС для України можуть потроху зачинитися… на час можливої революції.
 
 


 
Андрій Микитин, «ОстроВ»


21.01.2011 Андрій Микитин 1704 15
Коментарі (15)

Ш.Холмс 2011.01.21, 18:05
І тут бабахнула Макєєвка. І почалася чеченізація данєцкіх. Історія терору на Донбасі немає такої довгої історії, як на Галичині. На згадку приходять загони молодогвардційців, оспівані комуністами, і загибель колишнього президента ФК "Шахтьор", після якого почалося возвеличення Ахмєтова...
пыпец 2011.01.22, 00:29
Кажемо "макіївка", а пишемо "?" а чого мовчить Ватсон?
Vyjko 2011.01.22, 01:24
Грозитесь галицьким радикалізмом,а його вже з початку 90-х немає. Натомість іде імітація боротьби.Тоді як на східній і центральній Україні боротьба йде і вона реальна.А не те що в нас тут розказують які вони патріоти,а із своїх кухонь не вилазять і ще хочуть повчати наших братів зі Сходу,мовляв вони "неосвічені"
пыпец 2011.01.22, 01:39
Ось і Ватсон. Але чомусь підписався "вуйко". Яка країна, такі і ватсони... Всі терористичні групи створюються для заробляння бабла, але в кожній такій групі є відморозки у яких в задниціможе сидіти якась ідея. От від цього нехай Пан Бог милує!
пан пупець 2011.01.22, 01:50
Для того, щоби вівці тулилися до чабана, треба придумати вовків.
НИК 2011.01.22, 12:38
А Я ЩЕ НЕ ЗНАВ, ЩО ОБДОВБАНИЙ НАРИК МИКИТИН ВЖЕ ЗА РИГІОНАЛІВ! ПОЯСНЯЮ: НА РАДИКАЛІЗМ ТРЕБА ВІДПОВІДАТИ РАДИКАЛЬНО. ОТ ВЖЕ 20р ПІД ПРОВОДОМ ЧОРНОВОЛА-ЮЩА ГАЛИЧИНУ "ТОЛЄРАНТНО" ВЕЛИ ДО РЕФОРМ. РЕЗУЛЬТАТ -ВТРАЧЕНО МАЙЖЕ ВСЕ, КРІМ ПЕРЕМОГ СВОБОДИ І ПОРАЗКИ ІМІТАТОРІВ- "ПАТРИЙОТІВ" НА СИХ ВИБОРАХ. І ЗРАЗУ ВАЙ-ВАЙ ВІД ЮДО-КРЕМЛІВСКОЇ БАНДИ. ПИТАНЯ ДО ЄШКІЛЯ: ЩО ВОЛКОВ ВЖЕ НА ПЕНЦІЮ ПІШОВ І ЗАМІСТЬ НЕГО НАРИКА ПОСТАВИЛИ??! Я РОЗУМІЮ ШО ДРУГ ДАВНИЙ. АЛЕ ДБАЙТЕ ПРО РЕПУТАЦІЮ МОЛОДОГО, ШЕ НЕ ЗАПУЦОВАНОГО САЙТУ. ПРИВІТ "2в1"!
Vyjko 2011.01.23, 10:35
Pipcy: таке враження,що ви агент якоїсь мусорської служби,основною метою життя якого є ковбаса
пыпец 2011.01.25, 01:13
До Вуйка: ковбаса є універсальним двигуном світової політики. А ви шо думали, шановний, що у 17-ому році, коли пішли скидати царя, вони це робили для ідеї? Хавчика не було. А у 91-ому який був мотор руйнування СРСР? Порожні полиці в магазинах і байки про 120 сортів ковбаси у західних супермаркетах. А ви думаєте, що народ йде на плоші за ідею? За гроші він туди йде! І за смачненьку ковбаску.
Андрій 2011.01.25, 10:13
Адекватність автора стає все меншою, зате в скорому часі влада його обов"язково відзначить за заслуги, оденом або навіть чимось більшим. Шкода що цей писака такий вумний тільки в інтернеті.
Микола 2011.01.29, 13:55
Мене тушнить від вашої статті. В мене виникає питання до адмінів сайту щодо розміщення таких статтей!!! Погляд на події зі торони совкового діяча
Пєрєць 2011.01.29, 17:36
Миколю, єкшо ти зачив читати сю статтю і тебе зачило тошнити, а ти всьо єдно дочитав її до кінцє, то ти - мазохіст. А єкшо ти тілько зачив, тебе стошнило і ти не дочитав, то може тра було дочитати до кінцє, може би тебе попустило.....................?
пыпец 2011.01.29, 18:31
В тому то й справа, що сто років тому оті всі "миколи" знали своє місце біля корови і кози, а тепер вони стали вченими і пхаються смердючими мацаками довбати по клаві. Бикота є бикотою.
козак 2011.01.31, 13:12
Про Галичину як князівство йде мова ще за часів Київської Русі.А от ті що заказували цю ,, статейку,, я думаю такі як Колесніченко,повинні знати, що на території столиці їхньої ,,родіни,, Москви в ті часи жаби квакали і комарі літали.В галичині цивилізовані, ввічливі люди, що неможна сказати про представника росії в Україні Колесніченка. Де він виріс і хто його виховав такаим хамлом?
Проноз 2011.02.01, 19:07
А! Чули ми про галицьку "цивілізацію". Ще у 50-их роках селянки при базарі сідали на тротуарі і лишали з-під себе "ковбаски". Цивілізація концентрувалася в середовищі кількох сотень освічених людей, яких потім "визволителі" знищили. А нащадки тих селянок сьогодні лишають свої "ковбаски" у коментарях. Славні нащадки цивілізованої людності;))))
Jozef 2011.02.03, 09:25
До Проноза та Пипеця. Ото курва,які Ви мудрі стали на галицькому хлібі та салі, що аж дописались до ковбасок з під селян.А ти ті ковбаски видів?,хруню невмиваний,один з другим.Чи може начитались літератури з під московських карликів? Ото жерете і п"єте, той поважайте тих селюків,що Вас годують.А то курва, "асвабадітелі" в будьоновках та куфайках,що ще 100 років тому бичків випасали в предгоріях Уральскіх гор.
29.05.2023
Тетяна Дармограй

Як українським енергетикам вдалось оперативно відновити енергетичний баланс та забезпечити постачання електрики споживачам після руйнувань, здійснених Росією та чи можливі відключення світла влітку, як це було взимку — дізнавалась Фіртка. 

573
24.05.2023
Уляна Мокринчук

Як протидіяти домашньому насильству, які є різновиди насильства, куди звертатись жертві, як розпізнати кривдника та як допомогти пережити нелегкий час тому, хто постраждав, журналістка Фіртки дізналась у психологині Валерії Худзіцької.

444
14.05.2023
Тіна Любчик

Василь Стефурак, голова «Асоціації вівчарів» розповів Фіртці, чи легко сьогодні відновлювати промисли, що були популярні в горах ще пів століття тому та як на розвиток сільського господарства повпливала повномасштабна війна на території України. 

7761 5
03.05.2023
Тетяна Дармограй

На початку 2023 року у Міністерстві оборони України зазначали, що у масовій мобілізації немає потреби. Щоправда, із застереженням, що ситуація може змінитися.  

2525 1
19.04.2023
Тіна Любчик

В рамках відзначення Дня першої пластової присяги та програми «Івано-Франківськ — місто Героїв» відкрили та освятили анотаційну дошку Назарію Лугарєву, очільнику пластової станиці міста, який загинув у боях за незалежність України. 

1894
11.04.2023
Тетяна Дармограй

Про пережите внаслідок російського вторгнення та втрату сина на війні, журналістці Фіртки розповіла мешканка Енергодару — Любов Чабанюк. Жінка разом із дітьми евакуювалась на Прикарпаття 11 серпня 2022 року.

2375

До Путіна явився Голова конституційного суду РФ Валерій Зорькін, який приніс копію «сенсаційної» мапи Європи, на якій нібито нема України. Проаналізуємо, чи це так. 

536

Рання історія Білгороду, як поселення Київської Русі: думки, навіяні останніми подіями у Бєлгородській області РФ. 

533

Гастрономічне різноманіття м’ясних страв  українців надзвичайно велике. Серед усіх цих страв є одна особлива – ставлення до якої завжди неоднозначне з різноманітних причин.

611

Коротка історія російської державності та походження росіян на основі фактів і досліджень російських істориків. 

1006
01.06.2023

В умовах війни та стресу харчові звички зазнають зміни. Нерідко — негативних.  

157
27.05.2023

Багато хто вважає, що перед варінням гречку промивати не треба, тому що ця процедура є "необов'язковою".  

355
23.05.2023

Здоровий кишківник запорука не лише хорошого самопочуття, але й зовнішнього вигляду. Існують продукти, які допомагають очистити кишківник і схуднути.  

487
01.06.2023

Церква бачить шлюб як основу для створення сім'ї та продовження роду. Він передбачає народження та виховання дітей в дусі віри, сприяє їхньому духовному та моральному розвитку.  

271
27.05.2023

Священник – посередник і духовний провідник, що відіграє важливу роль у сповіді. Його присутність і служіння сприяють відкриттю, покаянню та духовному відновленню. Втім, нерідко запитання про збереження таємниці сповіді викликає роздуми.

391
23.05.2023

Серед молодих людей нерідко побутує думка, що можна вірити в Бога, проте не ходити до храму.  

515 1
17.05.2023

Досить часто люди соромляться ставити відверті питання священнику.  

806
01.06.2023

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

5643
31.05.2023

Законопроєкт про виплати військовим, який парламент ухвалив у першому читанні 30 травня, остаточно можуть ухвалити в середині червня.  

269
26.05.2023

Президент Володимир Зеленський, коментуючи продовження "економічного безвізу" з ЄС, заявив, що у процесі просування України у Євросоюз таку лібералізацію потрібно буде зробити постійною.  

368
23.05.2023

Тема з контрнаступом була настільки обговорювана останніми місяцями на всіх рівнях, що в Україні почали побоюватися того, що його результат не виправдає очікувань.   

383
19.05.2023

Президент назвав пріоритети України на найближчий час.    

488