Вперше гуцульське весілля задокументував етнограф Володимир Шухевич. Науковець вивчав Гуцульщину впродовж сорока років. Протягом останніх кількох сотень років обряд гуцульського весілля зазнав певних змін, але і в сучасних умовах він зберіг усі свої основні ознаки.
Гуцульські весілля напрочуд самобутні, багаті на розмаїття пісень, цікаві, захоплюючі, хвилюючі й емоційні сцени словесних діалогів, забав та ігор, приповідок, віншувань. У них - душа горян, багата фантазія й видумка, мудрість і талант. Це - неоціненні скарби, котрі треба берегти й розвивати.
Визначальною ознакою автентичного гуцульського весілля є його основні обряди. Передусім це вбрання князя-молодого і княгині-молодої, дружбів і дружок, батьків і маток та членів родини, інформує rivne1.tv.
Другою важливою ознакою є присутність капели гуцульських троїстих музик, яка виконує основні народні гуцульські мелодії для співу і танців.
І третя ознака – наявність основних страв гуцульської народної кухні м’ясо-молочного складу.
Виходячи з основного призначення гуцульського весілля – родинно-громадського відзначення важливої події створення нової молодої сім’ї, – на нього запрошують тільки рідних, друзів, сусідів та близьких знайомих батьків і молодих. Основна частина гуцульського весілля відбувається протягом двох діб (субота і неділя).
До першого його етапу відноситься обряд «Пошиття вінка», який проводиться у четвер до полудня. Майстриня із пошиття весільних вінків (обов’язково заміжня жінка) шиє вінок для молодого чи молодої на сукняній тканині із використанням листя барвінку, леліток і бісеру. Готовий вінок, покладений на хліб в решеті, вона вручає батькам і молодим, одержуючи від них винагороду за працю.
Другий етап – обряд «Зачєнання», під час якого в суботу зранку потрібно вдягнути молодих у весільне вбрання та прикрасити зрубане соснове деревце, яке приносять в дім молодих два хлопці-дружби. Першими починають прикрашати весільне деревце батьки молодих, які прикріплюють до його вершечка пшеничні колоски і основну паперову квітку-ружу, а дівчата-дружки і хлопці-дружби далі прикрашають все деревце різнокольоровими паперовими квітами. При цьому скрипаль виконує гуцульські мелодії, а дружки і дружби співають обрядові гуцульські пісні. Весілля вважається розпочатим після того, як батьки покладуть своїм дітям вінок на голову і разом затанцюють перший танець-гуцулку, тримаючи в руках прикрашене весільне деревце.
Наступним важливим етапом є обряд зустрічі весільних гостей, під час якого в суботу на подвір’ї будинку батьки молодих разом із молодими, дружками і дружбами урочисто зустрічають усіх весільних гостей. Під час кожної зустрічі звучить жвава весільна музика і виконуються гуцульські співанки.
Для поїздки до вінчання в церкві використовують кілька пар осідланих і заквітчаних коней, на яких їдуть верхи молоді, дружби і дружки, батьки і матки. За ними йдуть весільні гості, які бажають взяти участь у вінчанні молодих.
Вийшовши з церкви, молоді дивляться на сонце через отвір весільних калачів, розривають їх і частують ними «на щастя» всіх присутніх на вінчанні. Княгиня на церковному майдані перев’язує рушниками весільних батьків і маток.
Наступним весільним дійством є урочиста зустріч молодих на подвір’ї власного будинку. При цьому дружби і батьки знімають молодого-князя і молоду-княгиню з коней, стають в один гурт із весільним деревцем у центрі. Молодих поздоровляють з вінчанням батьки і тричі обходять навколо них.
Заключним етапом гуцульського весілля є обряд «Завивання молодої», під час якого з молодої і молодого знімаються вінки, а молодий завиває на голову молодої хустину. При цьому звучить музика і виконуються обрядові пісні. Потім дружби виносять весільні деревця надвір і прив’язують їх до дерева яблуні біля будинку. Весілля вважається завершеним.
