Днями натрапили на розповідь мешканки Східної України, яка побувала на Верховинщині і вражена (в хорошому розумінні цього слова) гуцульським весіллям. Пропонуємо її до Вашої уваги.
Вбрання нареченого: біла вишита сорочка та довгі штани з сукна - гачі, широкий шкіряний пас - черес - із металевими прикрасами та орнаментальним тисненням. На голові – розшита кресаня, прикрашена маленьким вінцем та павиним пером. На ногах - чоботи. Зверху на сорочку одягнений кептар - короткий білий кожушок без рукавів. Кептар зв'язується біля шиї двома китицями - кутасами або дармовисами - і розшитий сап'яновими ремінчиками, лелітками, квіточками та іншими цяцьками. Через плече висять шкіряна торба - тобівка - з густо набитими мідними гудзиками й фігурним тисненням та порохівниця - перехресниця. На шиї - візерунчаста хустка. До повного строю гуцула належить топірець-бартка - або палиця з мистецько виробленим накінечником, окована зверху міддю.
Цитата зі статті «Косів – столиця гуцульської моди»:
"Найважливішим елементом у княгині, тобто нареченої, на Гуцульщині вважалася корона, яку називали дівоцьким, або шлюбним, вінком. Корона шилася в четвер до сходу сонця. Збиралося багато жінок, під їх спів хресна шила вінок, щоб пара гарно жила. Не можна було шити вінок вагітній жінці, розлученій або вдові. Вінок шиється з червоного сукна. Береться довга нитка. Шиється двома голками, при цьому не можна розривати нитку. У фольгу замотується невеличкий зубок часнику, який обмотують листочками барвінку і обклеюють медом. Дійство треба було закінчити до заходу сонця. В суботу одягали на наречену шлюбний вінок. Перший раз заплітали дівчину в дві коси. В коси вставляли мушлі і ґудзики, обплітали червоними нитками. З коси складали калачик у вигляді сонечка або вінка. Над чолом чіпляли мосяжне чільце з висюльками, яке захищало наречену від вроків. Над чільцем кольорові нитки - ворічки, щоб захистити всі 7 центрів, які є в людини. На ворічки чіпляють китички і в центрі корони пришивають вінок."
Тут можна прочитати про обряд гуцульського весілля. Хотілося б таке побачити!
На жаль, молодята їхали не на конях, а на автомобілі:
