На сході Івано-Франківської області знаходиться місто Городенка, де залізничні каси на вихідних не працюють, хоча щоденно через місто їздять як приміські поїзда, так і пасажирський поїзд.
Взагалі, на ділянці Тернопіль-Заліщики-Коломия виникає враження, що каси працюють лише для касирів. Час роботи квиткових кас взагалі не має відношення до руху поїздів: за півтори години до поїзда вони закриваються.
В місті є станція Городенко-Завод і зупиночна платформа Городенко-місто. Поїзд Київ-Рахів зупиняється лише на першій станції.
Часу між дизель-поїздами достатньо, щоб чудово роздивитися місто та з'їздити в сусідні села Чернятин та Глушків, де розташовані дерев'яні храми. Харчування, як і скрізь в невеличких містечках недороге, можна купити на базарі молочну продукцію – вона смачна. В базарні дні в дизелі з Заліщиків дядько продає дешево трав’яні чаї — здоровий пакет за десятку, ще й сторгуватися можна.
Городенка розташовується в історичному Покутті. Вперше згадується в літописі за 1195 рік. У 1491 році цар Молдови Штефан ІІІ Великий спалив Городенку, Снятин, Коломию вщент. У XV столітті на березі річки спорудили Городенківський замок, який у 1648 році зруйнували повстанці Семена Височана.
Найдавніша споруда міста - Вірменський костел. Його у 1706 році побудували за кошти впливової на той час вірменської громади. Подвір'я костелу обнесли високим муром з красивими воротами, але це не завадило грабіжникам у 1779 році розграбувати його вщент. Під час совєтів костел використовувався під склад, а зараз стоїть і руйнується потихеньку.
Архітектор Бернард Меретин спроектував костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, а оформив зовнішній вигляд Іван Пінзель — відомий скульптор середини 18 сторіччя. Храм зведений протягом 1745-1769 років, остання реконструкція відбулася у 1920-х роках. За совєтів у приміщеннях пам'ятки розташовувалося професійно-технічне училище механізаторів, під час роботи якого старовинний вівтар порізали на дрова та спалили. Лише одну скульптуру встигли зберегти. В самому костьолі два приходи проводять свої обряди: посередині - католики, а праве крило займають греко-католики.
Костел розташований недалеко від центру Городенки. До монастирського комплексу, окрім костелу, входить також корпус монастирських келій.
А також колона зі статуєю Пречистої Діви Марії - пам'яткою монументального мистецтва 18 століття.
Церква Успіння Пресвятої Діви Марії спроектована також Бернардом Меретином, а споруджена у 1763 році для греко-католицької громади міста коштом магната Миколи-Василя Потоцького. За легендою, базованою на одному із варіантів народної «Пісні про Бондарівну», храм зведено в знак покути магната за вбивство Бондарівни — дівчини з сусіднього села Чернятин. У церкві є ікона Пресвятої Богородиці, яка час від часу мироточить.
Між костелом та Вірменською церквою, я побачив вирізану на дереві ікону.
Поруч з костелом прямо на дитячому майданчику розташовується незрозумілий мініатюрний замок. Місцеві розповіли, що це макет, зменшена копія якогось давнього укріплення.
Повертаючись до історичних споруд Городенки, варто також сказати про Миколаївську церкву, збудовану у 1879 році на кошти самих прихожан. Споруди, збудовані за кошти магната, виглядають більш пишно. Церква нещодавно відреставрована, тому її можна сплутати з новобудовою.
І наостанок про синагогу, яку змайстрували у 1743 р. Через декілька років Городенка стає одним із центрів зародження хасидизму, в ній проживав дід рабе Нахмана, чию могилу в Умані кожного єврейського Нового року масово відвідують хасиди з усього світу.
Наразі з єврейських споруд вціліла тільки Велика синагога, яка використовується зараз як шкільна спортивна зала.
Олександр Рудоманов , журналист
