Відомий менеджер-економіст, доктор політичних наук, народний депутат України Ігор Зварич постійно привертає увагу преси. Пропонуємо увазі читачів «Галичини» погляд на стан справ в Україні очима галицького «регіонала» І. Зварича.
— Із заступника голови облдерж¬адміністрації ви перейшли знову на роботу законодавцем. Як вам працюється у сфері державного будівництва з відомими «українолюбами» на кшталт Колісниченка, Єфремова та інших?
— У сфері державного будівництва мені працюється нормально. Як на мене, не можна формувати імідж сходу України на зразок «далеко не українці», оскільки і «східняки», і «західняки» є громадянами однієї держави. Так склалося історично, що західна, східна, центральна частини України мали свій шлях розвитку, тому й існують певні ментальні відмінності між її представниками. Майже кожен клаптик української землі має власну історію залежно від впливу тих чи інших держав зі своєю політикою, ментальністю. Ці чинники впливають на мислення людей і донині. До прикладу, коли Івано-Франківщина була в складі Польщі, то Луганщина, звідки походить Олександр Єфремов, про якого ви згадали, належала до Російської імперії. Тому на ментальному рівні в них і у нас можуть бути різні оцінки тих чи інших суспільно-політичних подій у державі. Ми хочемо, аби їхнє сприйняття було таким, як у нас, і, навпаки, вони хочуть, щоб ми сприймали суспільні реалії по-їхньому. На жаль, так склалося, що такі розбіжності стали основою для не завше чесної боротьби політичних еліт.
Тому сприймаю ініціативи керівника фракції О. Єфремова про надання російській мові статусу державної в Україні з розумінням. Адже і він має право на власну позицію, яка може бути відмінною від моєї чи вашої. А в дискусії народжується істина. Це нормальний процес цього періоду розвитку державності. Найважливіше, щоб кожен наш крок наближав нас до тієї спільної споруди, яку маємо створити — справді незалежної Української держави. Цього хочуть і «східняки», і «західняки»! Тому треба шукати те, що нас об’єднує, а не політизувати те, що нас роз’єднує, й уникати гострих кутів. Все це врегулюється, коли будуть міцними не лише політичні, а й передусім економічні основи держави.
— Ви не раз наголошували, що політичні еліти заходу і сходу мають шукати спільні точки дотику. В такому разі, яким є ваше ставлення до того, що колегія суддів ВАСУ підтримала рішення Окружного адмінсуду Донецька про неправомірність присвоєння звань Героїв України Степанові Бандері та Романові Шухевичу? Чи не стане це черговим яблуком розбрату для «східняків» і «західняків»?
— Гадаю, що ні. Зрештою, яке ви хотіли рішення від суду, коли при виданні указу відбулися порушення чинного законодавства? Усі три судові інстанції визнали, що указ було видано не відповідно до закону, який регулює питання державних нагород.
Суд прийняв рішення, з яким я можу погоджуватись чи не сприймати його, проте не коментуватиму, бо не наділений такими повноваженнями.
- А ви особисто вважаєте Шухевича і Бандеру героями України?
— Я над цим особливо ніколи не задумувався. В історії є чимало суперечностей, проте, схоже, весь український народ, який воював за незалежність України, героїчний. Як на мене, то всіх, хто творив історію українського державотворення, можна вважати героями України.
- Над якими законопроектами працюєте нині?
— Передусім мене цікавлять зміни у пенсійному законодавстві. Зокрема, це стосується тих, хто має особливі заслуги перед Україною. Словом, йде мова про те, щоб негайно внести зміни до закону щодо порядку нарахування їм виплат, задля скасування того формалізму, на який звертали увагу учасники нещодавньої зустрічі «Влада і бізнес», котру провів голова облдержадміністрації М. Вишиванюк. Також працюю над тим, аби законодавчо врегулювати вичерпне використання рахунків персоніфікованого обліку пенсіонерів, яке все ще оповите павутиною бюрократії.
Крім цього, опрацьовую зміни до антимонопольного законодавства, аби була можливість створювати транснаціональні компанії, які б допомагали в умовах глобалізації зберегти національне обличчя економіки України.
— Наш земляк «тимошенківець» Дмитро Шлемко називає пенсійну реформу «жахливим соціальним експериментом», відповідальними за яку вважає тих, хто проголосував за неї у ВРУ, зосібна і вас. Якої ви думки про пенсійну реформу як шанований економіст?
— Пенсійна реформа потрібна наразі така, якою вона є. Але ніхто не забороняє в парламенті вносити конструктивні пропозиції, які б могли змінити чи доповнити її. До речі, немало із запропонованих новел було враховано.
- Проте чимало говориться, що пропозиції опозиціонерів тотально ігнорує парламентська більшість.
— Насправді так не є. Погляньте на сайт Верховної Ради України і ви переконаєтесь у цьому. До прикладу, за пропозиціями Наталії Королевської прийнято 67 законів або змін до них, Віктора Швеця — близько 50. А вони ж опозиціонери! До речі, це третина всіх законопроектів, прийнятих Верховною Радою.
Щодо пенсійної реформи, то оцінюю її позитивно, оскільки вона приводить наше пенсійне законодавство і пенсійне забезпечення до відповідних європейських стандартів. Нині понад 50 відсотків пенсіонерів продовжують працювати. і проблема тут не в пенсійному віці, а у рівні пенсій. Тому треба економічно розвиватися, змінювати підходи і пропонувати такі пенсійні виплати, аби людина не вибирала і пенсію, і роботу. Ця пенсійна реформа відкриває таку можливість. Варто сказати, що невдовзі буде компенсовано втрати через невигідність одночасної пенсії й зарплати за межами пенсійного віку. і коли так відбудеться, то це питання припинять політизувати. Адже треба думати і про робочі місця для молоді.
— Пане Ігоре, ви належите до тих парламентарів, які голосували за закон про червоні прапори, за що вам нерідко дорікають галичани. Як комуністична атрибутика поєднується з вашими «вільноринковими» економічними поглядами? Чи, може, це ностальгія за комсомольським минулим?
— Про жоден червоний прапор у тому розумінні, яке у це поняття вкладають, не йшлося. Це комуністи вважали і досі вважають атрибутами Великої Вітчизняної війни (далі — ВВв) прапор колишнього СРСР, до якого історично «приліпилось» означення «червоний», знамена з портретом Сталіна і т. п. і до внесених до закону змін ніякого законодавчого обмеження так не вважати для них не було. Уявіть собі, що вся ця так звана атрибутика вилилася б на наші вулиці.
Як відомо, базовий закон про відзначення подій Великої Вітчизняної війни був прийняти ще у 2000 році. До речі, за нього тоді одностайно голосували лише «бютівці» і не всі комуністи були ним вдоволені. Одна з його статей гласить про використання символів ВВв, її атрибутики під час святкування подій, пов’язаних з нею. Саме тут якраз і могли виникати прапори з символікою СРСР. Тому першим проголосованим доповненням до закону було означення, що таке прапор перемоги — жодним чином не колишнього Радянського Союзу, а те знамено, котре, як кажуть історики, було вивішено на рейхстазі. Вперше, до речі, про прапор ідрицької дивізії йдеться в указі колишнього президента України Віктора Ющенка щодо присвоєння звання Героя України Олексію Бересту. Таким чином, новий закон навпаки з прапора Радянського Союзу та інших його атрибутів, звів цю символіку до прапора Перемоги. Хтось його називає «так званим», хтось спекулятивно — «червоним», але це прапор окремої військової частини, яка фігурувала при капітуляції Німеччини. Отже, саме цей прапор Перемоги як єдиний атрибут відзначення на теренах України нашої участі у ВВв для мене очевидний — це прапор ідрицької дивізії.
— Як депутат чим гордитеся перед громадою?
— Депутатом обирають для того, щоб він представляв інтереси громади. Я не хочу конкретизувати все те, що зробив для своїх виборців, оскільки відкидаю хвальбу — це було б некрасиво. Зрештою, є мій звіт за час депутатської діяльності, в якому про все, що я зробив, можна прочитати.
- Чи допускалися ви у своїй депутатській роботі таких помилок, за які б хотіли вибачитися перед галичанами?
— Я завжди намагався голосувати відповідно до своїх внутрішніх переконань. Проте, користуючись нагодою, вибачаюсь за ті рішення, які могли комусь завдати шкоди, якщо взагалі такі були. Хоча оцінити закони можна тільки через час, який, гадаю, розставить усі крапки над «і». До того ж у ПР і в прикарпатської громади є більше об’єднувальних моментів, ніж роз’єднувальних. Я зараз поставлю вам одне запитання, а ви дайте мені на нього відповідь: хто справився з комуно-тоталітарним спадком на сході України?
— Уже справився? Якщо так насправді є, то, мабуть, Партія регіонів…
— Так, саме Партія регіонів та її попередники подолали комуно-тоталітарний спадок на сході України, як до цього доклався здебільшого тодішній «Рух» на її заході. Знаєте, приписувати нам усілякі «страшилки», що роблять окремі політичні опоненти на кшталт, що ПР проросійська і т. д. і т. п., це вже навіть трохи смішно. Адже, керуючись такою логікою, можна стверджувати, що й НАТО проросійська структура, бо має договір з Росією про особливе партнерство...
— Але ж по телебаченні видно, що ПР голосує у сесійній залі за помахом руки «бригадира» Чечетова?
— Порядок організації роботи великої фракції такий, що є попередні процедури, які передують колегіальному рішенню. Зокрема, експертна рада розглядає кожен законопроект, вона приймає пропозиції. Бувають і принципові голосування, коли не всі голосують так, як ви кажете.
— Наприклад?
— Я не брав участі в голосуванні щодо Голодомору, моя позиція була іншою з приводу внесення змін до закону про гірські населені пункти, які стосувалися і нашої області, і завжди керівництво фракції сприймало це з розумінням. Але я знаю, що коли відбувається засідання екс¬пертної ради, то маю право туди прийти, висловити свою думку. і такі пропозиції неодноразово було враховано.
— Ви часто в парламенті натискаєте кнопки за відсутніх на сесії депутатів?
— Буває. Все залежить знову ж таки від системи. Якщо вона побудована на фракційному принципі, то голосування є вираженням позиції фракції. Я інколи можу виручити колегу, який є моїм сусідом у сесійній залі. Хоча мені це також не подобається.
— А за вас часто голосують?
— Як правило, я завжди працюю в сесійній залі парламенту. Тому за мене важко комусь проголосувати.
— Які вигоди має Прикарпаття з того, що і. Зварич знову став депутатом ВРУ?
— Це саме Прикарпаття оцінить. Поєднання досвіду заступника голови облдержадміністрації та народного депутата дає дуже добрі можливості щодо практичного вирішення соціально-економічних та інших питань, які стосуються області. Крім цього, я нині є головою підкомітету з питань координації програм технічної допомоги ЄС Комітету з питань європейської інтеграції, входжу до складу постійної делегації України у Парламентській Асамб¬леї НАТО. А це означає, що і в цій царині маю можливість сприяти Івано-Франківщині в безумовному контексті як регіональних, так і загальноукраїнських інтересів. Тож, користуючись нагодою, щиро вітаю всіх краян з Днем незалежності України. і нехай нам щастить!
Оксана Процюк,
