Франківський журналіст побував у прифронтовій зоні на Донбасі (фото)

 

Минаємо останній блокпост за Сєвєродонецьком. Водій наступає на педаль газу. На спідометрі – 140. Повільніше тут не їздять. Це одна з найнебезпечніших ділянок. Рухаємося на Щастя. У машині тиша, кожен вдивляється в «зеленку» – кущі вздовж дороги.

115 (1).jpg

1-1.jpg

210.jpg

Зупиняємося в якомусь селі. Хлопці із зведеного взводу МВС Івано-Франківської та Волинської областей розповідають про обстріли. Показують зруйновані хати. Чесно, подекуди важко зрозуміти, які з них знищені обстрілами, а які просто занедбані. Час тут завмер ще з 90-х. Спершу здається, що села покинуті. Але потім бачиш і дим із димарів, і людей, переважно стариків. Кажуть змучилися – від війни, від влади, від життя за останні 23 роки.

410.jpg

5-1.jpg

311.jpg

 «Ось був президентом Кравчук, – каже одна бабця, – ніби ж наш – східняк. І Кучма, і Янукович. Та й ваш був, Ющенко. Але що змінилося? У нас тут голод з 90-х, а він у телевізорі говорить, що корів тримає, господарник великий. А ми навіть курей не можемо тримати, бо немає за що купити. А тепер війна. Ми своє прожили, а ось вас шкода. За що помираєте? І ми українці, і ви».

Містечко Щастя. Саме тут проходить лінія фронту. Між блокпостами українців і терористів з так званої ЛНР десь кілометр. Чітко видно Веселу гору, з якої наших обстрілюють з мінометів, «градів», «ураганів». Ніби перемир’я, а постійно чути вибухи, автоматні черги. Найбільше дістається околицям міста. Спершу рахуєш ті вибухи, намагаєшся визначити місце, потім звикаєш. Напружуєшся лише тоді, коли бахає десь недалеко.

64 (1).jpg

Саме в Щасті розташований фільтраційний центр біженців з Луганська. Сюди ж їздять з окупованої території купувати харчі.

«Ми зараз не пускаємо вантажівки на Луганськ, – говорить Іван, один з українських чергових на блокпосту. – Дозволяємо лише хліб і крупи, а пиво, горілку, цигарки, м’ясо-ковбаси – ні. Ви зрозумійте правильно, це все й так забирають сепаратисти, людям мало що лишається».

6-1.jpg

Іван раніше був міліціонером у Луганську. Там у нього лишилася родина, дім.

«Ми вже в центрі Луганська стояли, півміста звільнили, – каже він. – А тут це перемир’я. Дали команду відступити. А в мене там дружина, діти. Я іноді, коли не лупить артилерія, йду он на ту гірку, до Луганської ТЕС. Беру бінокль і дивлюся на свій будинок».

74.jpg

101.jpg

91.jpg

На блокпостах переважно стоять правоохоронці з Луганщини. Іноді їх підсилюють з інших областей. Досить часто затримують сепаратистів. У цих районах діють диверсійні групи, снайпери. Є випадки викрадання людей серед білого дня. От і зараз блокпост отримав повідомлення: «Жінка. Снайпер. Пересувається сірою Тойотою. Всім бути надзвичайно уважними».

116.jpg

У Щасті зводять оборонні споруди. Готуються до повномасштабного наступу терористів.

«Дали б наказ, ми б уже давно звільнили територію, – каже один із танкістів. – Там воювати немає кому, «вата». Вони розбігаються. Ми ж за свою землю воюємо, а вони?».

132.jpg

Місто Золоте. Тут розходяться дороги на Первомайськ, Попасну, Лисичанськ та Оріхове. Один із крайніх, найважливіших блокпостів. Якщо звідси відступити, бойовикам відкриється шлях на Лисичанськ. Нині, кажуть, у Первомайську є багато чеченців-кадирівців, близько тисячі, приблизно 300 одиниць техніки. Саме тут луганські та франківські міліціонери прикривають військових і контролюють автомобільний потік. Як і в Щасті, вантажівки з горілкою, пивом і цигарками розвертають назад, аби вони не потрапили до бойовиків.

142.jpg

«Ось тут у нас казарма. Правда, світла зараз немає, бо недавно влучили в підстанцію, – розповідає командир блокпоста з позивним Поляк, старший чоловік, родом з Луганська, на війні з травня. – У нас тут майже спокійно. Але не завжди. Іноді заїжджають заблукалі «сепари», – він не встигає договорити, як до блокпосту підлітає «газелька», розвертається й летить назад.

«Що це було, наші?», – дивуюся.

«Та то ж вони і є, «сепари», – сміється Поляк. – Заблукали. Вони ж полями їздять, десь не там повернули… Нас від обстрілів рятує заправка, бо вони мирних мешканців сюди відправляють за пальним, тому й не луплять «градами».

Поруч у приміщення відкриті двері. Звідти доноситься запах свіжого борщу та смаженої бульби. До речі, смачнішого борщу, ніж той, що готують тутешні хлопці, я ще не їв – у них якийсь свій, особливий рецепт…

123.jpg

Але тиша була недовгою. Майже з самого ранку почалася артилерійська канонада з боку Первомайська. Бойовики обстрілювали Попасну, потім Оріхове. Наші відповідали з самохідних установок САУ. Коли ненадовго стихала артилерія, тишу розсікали кулеметні черги.

Це бойовики штурмували 25-й і 31-й блокпости. Люди, які прямували на Луганськ, поверталися. Казали тільки: «Стріляють. Нас не пустили».

Десь під обід усе стихло, але тільки на годину, потім розпочалося з новою силою.

«Десять… Двадцять… Сорок… Багато. Три установки «градів» відпрацювало. Куди це все летить?», – задерши голову, говорить Іван, даішник із Богородчан, на Донбасі він уже понад півтора місяці. Каже, їхати на війну погодився одразу, головне – заздалегідь підготувати дружину та батьків, тоді легше. Але перед самим відправленням керівництво сказало, що він не їде. Тож Іван трохи поскандалив, і вони погодилися.

Ракети лягають приблизно за кілометр від нас, у Гірському. Його обстрілюють часто. Пару днів тому також був обстріл із «градів», загинули і мирні мешканці, і кілька військових. Там працює шахта «Гірська», тому терористи з тої ЛНР періодично обстрілюють місто та вимагають, аби шахта закрилася. У Золотому є три вугільні шахти, але вони стоять. Бойовики поставили ультиматум: «Якщо хоч одна шахта запрацює, то ми зрівняємо її з землею».

Цього дня обстріли українських позицій тривали цілий день. Вибухи то наближалися до блокпоста, то віддалялися. Наказ був один – тримати позиції. Сховатися можна лише в бліндажі. Але потім знову повертаєшся на блокпост.

10-1.jpg

На Луганщині сонце сідає швидше. О четвертій вже темно. Закінчивши чергування на блокпості, рушили до місця дислокації. Минаючи українських чергових, ловили на собі пильні погляди – в темряві особливо небезпечно.

 

Текст і фото Євгена Гапича, "Репортер"


26.11.2014 639 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

819
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1585 1
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1070
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3571
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3364 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2702 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

299

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

435

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

952

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1541
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1032
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1070
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

754
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6470
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

703
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44016
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3385
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35695 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

371
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

646
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

722
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

938