У цьому протистоянні більшість українців підтримують опозицію. Ми теж їхали до Єгипту з думкою, що правда – за супротивниками влади. Але чи дійсно це так?
Наші підтримують опозицію з одного боку тому, що «в душі у кожного українця живе махновець», з іншого – тому, що пам'ятають події 2004-го. Європейці також схильні співчувати протесту. У них виникають асоціації з антиглобалістами, грін-писівцями, студентськими протестами, профспілками, які завжди праві. Але чому опозиція обов'язково має бути права завжди?
У ході нашої поїздки ми відвідали обидва табори. Скажемо більше, після побаченого дуже хотілося б підтримати опозицію. Безпечно в Каїрі тільки в їхньому таборі, там усі посміхаються, доброзичливо ставляться до того, що їх фотографуєш, співають пісні, словом, все виглядає дуже весело й позитивно (коли не брати до уваги нічних побоїщ). Вони опозиціонери і для нас це плюс.
Із протилежного боку – влада, яку ми завжди підсвідомо зневажаємо, і яка вже не мінялася 30 років. Поліція працює жорстко. Армія. Танки. Репресії. Зрештою, нас закидали камінням саме прихильники Мубарака. Але... Подивимось на речі з боку вигоди для нашої країни, Європи, світу. Хто при владі? Президент, який заперечує всі релігійні віяння та будує суто туристичну країну. Звичайно, він так само відкинув і всі демократичні забобони. Але хто тут без гріха (крім читачів, звичайно, і автора, якщо дозволите)?
Європа лишається Європою, поки не забуває, що Схід потрібно контролювати силою. Віяння любові й толерантності до ісламу прямо їй загрожують. Це її погубить, зрештою. Якщо ми цього не помічаємо, можна поїхати до Парижу й подивитись на погроми та спалені авта. У цій ситуації Америка (під прапором демократії) вирішила вписатися за Єгипет. Чому – не важливо. Головне, що Америка у своїх інтересах, під гаслами демократії та свободи влаштовує революцію в Єгипті руками ісламістів.
«Визвольний ісламський рух» - так називається хвиля переворотів, що готується і вже відбувається (Туніс) на Близькому Сході. Ми пам'ятаємо Афганістан і фільм «Рембо», де браві хлопці зі США допомагають перемагати ісламістам. Потім їм же довелося залити Афганістан кров'ю. Я не відчуваю сентиментів ані до тих, ані до інших. Але все-таки, який Єгипет нам приємніший: ісламський, або туристичний? Тут гарні пляжі та дешеві путівки, невже ми хочемо все це втратити в обмін на ще один Афганістан?
Ми розмовляли з місцевими християнами, коптами, які нас прихистили. Вони не беруть участі в акціях. Але вони за президента. Чому? Навіщо нам ісламісти, питають вони? Те, що на площі опозиціонерів панують веселощі та позитив – результат роботи американських технологів, пояснюють вони нам. А можливо, на людей просто вплинуло промивання мізків по телевізору. Всі ми пам'ятаємо ряд революцій в СНД та їхніх спроб... Тут, у Єгипті, ситуація не просто схожа – це те саме. Я ніби побував на київському Майдані, тільки з арабськими обличчями.
Єгипетська криза не така проста, як здається на перший погляд. Будемо намагатись зрозуміти її краще.
Олексій Середюк,
