Найпозитивніше, що можна сказати про 2011 рік: напевно, він був кращим, ніж буде 2012 рік.
Однак, на мій погляд, тут є кілька позитивних аспектів: схоже, США нарешті почали усвідомлювати зяючу прірву між збагатившоюся верхівкою суспільства і всіма іншими американцями. Крім того, протестні рухи молоді - від «Арабської весни» та іспанських Indignados («Обурені») до «окупуй Уолл-стріт» - свідчать про те, що капіталістична система далеко не в порядку.
Цілком ймовірно, економічні та політичні проблеми США і Європи, підхід до вирішення яких був абсолютно неправильним, в 2012 році будуть продовжувати загострюватися. Прогнози на наступний рік в більшій, ніж раніше, мірою залежать від того, як поведуть себе політики.
Європейські лідери не втомлюються повторювати, що своє завдання бачать в порятунку євро. Однак ті, хто міг би це зробити, зовсім не відчувають свого обов'язку вжити для цього дійсно найнеобхідніше. Вони визнали, що ймовірність рецесії зростає і проблемні країни зони євро - без відновлення в них економічного підйому - утримати під контролем свої борги не зможуть.
Однак для підтримки економічного зростання вони не зробили нічого. Вони виявилися втягнутими в так звану спіраль смерті. Єдине, що утримує ставку рефінансування на низькому рівні і тим самим ненадовго рятує євро, це покупка ЄЦБ держоблігацій. Подобається це комусь чи ні, але зараз ЄЦБ фінансує окремі держави.
Німецьким політикам це не сподобалося, і ЄЦБ відразу відчув дискомфорт, обмежив обсяг покупки бондів, оголосивши, що рятувати євро повинен не Центробанк, а політики. Однак політичні заходи були нерішучими і занадто запізнілими. Так що найвірогідніший сценарій розвитку подій такий: вживаються заходи економії, але економіки продовжують слабшати, безробіття посилюється, бюджетні дефіцити як були, так і залишаються, а політики тим часом роблять лише мінімум зусиль для того, щоб швидше впоратися з кризою. Коротше: посилення хаосу.
Година розплати, коли впаде євро або ж Європа зробить-таки необхідні заходи, може настати в 2012 році. Політики будуть коливатися, Європа буде страждати. Так само, як і весь інший світ.
У США в 2012 році виявляться перші справжні наслідки заходів економії. Наслідки ж іпотечної кризи, яка в 2008 році мало не підірвала самі основи фінансових ринків і проти якого по-справжньому так ніколи і не боролися, відчуваються і до тепер: ціни на нерухомість продовжують знижуватися, росте число випадків примусового продажу будинків за борги і, як наслідок, посилення навантаження на американські домогосподарства. Схоже, ніхто в політичних партіях США не хоче помітити того факту, що «ремонт» банківської системи виявився недостатнім для того, щоб вилікувати економіку.
Життєздатність докризової економіки США забезпечувалася роздутою бульбашкою на ринку нерухомості, який привів до надмірного рівня споживання. Зворотного шляху туди немає. Але жодна з партій не виявила готовність визнати, в чому ж насправді полягали помилки, або ж сформулювати програму, в якій би були названі фундаментальні проблеми.
Рік президентських виборів в США буде ознаменований звичайними банальностями і порожніми розмовами типу закликів до створення нових робочих місць, скорочення бюджетних витрат, урізання соціальних програм тощо. Жодна зі сторін не запропонує плану реструктурування економіки або боротьби з нерівністю.
Я завжди був налаштований по відношенню до ринків дуже критично, проте зараз навіть гравці в США помічають, що політики зі своїми завданнями не справляються. Так само, як в 90-і роки інвестори постраждали від безпідставною ейфорії, так в наступному році їм, ймовірно, доведеться страждати через цілком обгрунтованого песимізму.
В американців буде вибір між лідером, який уже довів, що вивести країну з економічної трясовини він не здатний, і тим, який цю свою нездатність довести ще не встиг.
Я сподіваюся, що прийдешні події спростують мої міркування і песимізм мій виявиться надмірним. Але боюся, що все може виявитися навіть ще гірше. Насправді 2012 може стати саме тим роком, коли експеримент з євро, який є піком 50-річного процесу економічної та політичної інтеграції в Європі, завершиться. Замість того щоб покласти край великій рецесії, що триває з 2008 року, з усіма викликаними нею бідами, 2012 рік може сповістити про новий, ще більш страшний етап найглибшої за останні 75 років світової економічної кризи.
Джерело: http://www.rbcdaily.ru