Навздогін за лідерами опозиції, які вирушили на всенародне віче — хто у Вінницю, хто в Америку, — соціологи опублікували чергові рейтинги потенційних кандидатів у президенти. І, доки господар Банкової продовжує полювання на Юлію Тимошенко (чи закінчиться воно до 2015-го, самому Януковичу й відомо), схоже, основна інтрига майбутніх виборів розгортається в опозиційному трикутнику Кличко—Яценюк—Тягнибок.
Тому умова задачі Президент-2015 на сьогодні така: Янукович — перший. Кличко — другий. При цьому, за прогнозами соціологів, кожен опозиціонер у другому турі перемагає нині чинного президента. Навіть у лідера "Свободи" відставання від Януковича в межах соціологічної похибки. Запитання: скільки кандидатів від опозиції претендуватиме на головну роль в історії?
Привід поміркувати над запитанням минулого тижня дала соціологічна група "Рейтинг". На цьому етапі основний пряник був покладений респондентами в кишеню Віталія Кличка (15,1%). "Суперваг" закріпив осінню тенденцію, випередив Юлію Тимошенко (13,9%) і дихнув у потилицю Віктора Януковича (25,1%). Яценюк же, згідно з даними "Рейтингу", поступився не тільки партнерам по опозиції, а й Петру Симоненку, опинившись у президентській номінації під фатальним "шостим" номером — із 7,4%. Слід зазначити, що підтягне Арсенія Петровича до третього місця в рейтингу (15,1%) тільки неучасть у виборах Ю. Тимошенко.
Деякі критики відразу поставили під сумнів авторитет "Рейтингу". Все може бути. Однак уже в четвер "Демократичні ініціативи" та КМІС презентували дослідження як рейтингів політиків (практично з тим самим успіхом), так і ґрунт суспільних настроїв під їхніми ногами.
Отож, сьогодні 8% населення країни переконані, що в Україні повністю відновлено диктаторський режим. І тільки 2% впевнені в демократичності засад Української держави. На п'ятій сходинці десятибальної шкали, за якою соціологи й вимірювали такі відчуття громадян, — 19,3% людей, які зазначили, що диктатура й демократія в нас поєднуються в однакових пропорціях. Але тих, на чию думку, переважають ознаки диктатури, виявилося на 10% більше, ніж тих, хто схиляється до торжества демократії (46% проти 34,5%).
Дедалі менше українців позитивно оцінюють діяльність інститутів державної влади: старання президента позитивно оцінили 5,5%, а негативно — 32,8%; уряду (2,9 і 32,7% — відповідно), парламенту (0,9 і 36,8%), судово-правової системи (1,3 і 40,7%).
Понад половину громадян (57,1 %) розцінюють ситуацію в Україні як напружену. (Частки сприйняття її як критичною, так і спокійною виявилися однаковими — 16,7 і 17,7% відповідно).
Більше того, в Україні вже знайшлося 35,2 % тих, хто терпіти таке життя більше не може. Правда, поряд із тими 51,9%, які живуть важко, але все-таки ще можуть терпіти. Звідси й так звані протестні цифри. Так, 63,5% українців вважають, що справжні протести у країні малоймовірні (з них 23,5% переконані, що протести взагалі неможливі). 59,3% українців, швидше за все, не візьмуть у них участі (39% з них — точно не вийдуть на вулицю).
На кого ж тоді сподіваємося? На партії та позачергові вибори у ВР, до яких періодично закликає опозиція? Та ні. 61,6% виборців вважають, що вибори нічого не змінять (а навіть погіршать ситуацію — 12,9%). При цьому 77,3% громадян переконані, що зробили правильний вибір, проголосувавши на минулих виборах. Хоча при цьому ті ж таки 77,3% незадоволені роботою парламенту. Бо вважають, що у ВР потрібно шукати компроміс (44%) і приймати закони (13,8%).
Може, надія на лідерів? Тепліше. 54,3% громадян вважають, що кілька сильних лідерів можуть зробити для країни більше, ніж усі закони та дискусії. Ну, що стосується сили й дискусії лідерів першого ешелону — В.Януковича і Ю.Тимошенко, то надії в цій обопільній політичній історії якось синхронно тануть. Хоч Янукович і залишається лідером президентського рейтингу (21,2%), але не слід забувати, що в тому ж таки червні 2010-го його рейтинг був удвічі вищий (динаміку див. у таблиці). Як, утім, свої 5% втратила й Тимошенко (червень 2010-го — 16,6%, березень 2013-го — 11,4). Рейтинг довіри цих політиків також не може надихати. Янукович (-28,4%), тоді як 38,1% громадян — повністю йому не довіряють, 9,7% — повністю довіряють. Тимошенко (-29,7%), де 39,3% — повністю не довіряють, а 9,7% — довіряють.
Однак історія Юлії Володимирівни все-таки має вигляд трохи драматичніший. Адже коли Януковичу ще тільки належить злізти з коня, то Тимошенко, яка не підняла ні народ, ні рейтинг навіть після арешту, вже визнала свою особисту політичну драму. Що чітко видно в її останніх опублікованих посланнях Україні. Насправді ці двоє стабільно топлять одне одного. Різниця лише в тому, що Тимошенко це більше вдається за межами України. А ось чинний президент "успішно" пов'язав ім'я свого головного опонента з масштабними злочинами. Брудніше вже й не придумати. Спробуй тепер відмийся... І все ж якщо станеться диво, і Європа витягне Тимошенко, і вона піде на вибори як єдиний кандидат, то і в неї є шанс у другому турі. Нехай на сьогодні і в межах соціологічної похибки (Тимошенко — 29,4%, Янукович — 28,6%). Але все-таки.
Тепер про трикутник молодих опозиціонерів. Дай Боже не бермудський...
Віталій Кличко. 43,3% українців позитивно оцінили блокування парламенту з метою захисту персонального голосування. Якщо відкласти тему прозорості цілей і кураторів, стратегічних смислів і глибоких законів, якими команда Кличка ще не відзначилася, то вона явно впоралася з тактичним завданням. Услід за "Свободою", партія Кличка на певний час визначила собі місце в зоні реальної опозиційної сили. (Тому не дивно, що рейтинг партії практично наздогнав рейтинг лідера). Якщо сюди ж додати відсутність глобальних корупційних шлейфів, позицію в Києві під час правління Черновецького, а також відтерміновані очікування електорату, який розгледів у Кличка певну альтернативу, то можна зрозуміти, в чому його сьогоднішній феномен і як йому вдалося посунути на п'єдесталі саму Тимошенко. Кличко — другий, плюс найвищий рейтинг довіри (-7,2%), тоді як 20,8% — не довіряють і 13,% — повністю довіряють.
І все ж дозволю собі нагадати, як по-зрадницькому просів обіцяний соціологами рейтинг "УДАРу" на парламентських виборах. У тому числі "завдяки" його ненадійному молодому електорату. І хай сьогодні відсоток студентів-прихильників Кличка знизився з 40 до 30, ризики залишаються. Тому, як влучно висловлюються соціологи, Кличку сьогодні легше перемогти в другому турі, ніж пройти перший. У другому ж у нього найбільший запас — майже 14%. Причому виграє він у всіх вікових групах, однак чим старші — тим менший виграш. На Заході у Кличка 56% фори, у центрі — 35%, на Сході він поступається Януковичу з великою різницею (33%), як і з меншою на Півдні — 7%.
Віталію й далі кувати свій рейтинг можуть зашкодити багато чинників. Але найближчий виклик — невиразність позиції щодо Києва. Звісно, з таким президентським прогнозом він може у відповідь послати Яценюка мерствувати в Чернівці або ще кудись, однак послати в столицю свого "заступника", брата Володимира Кличка, — це вже за межами поваги до киян. Утім, за даними DT.UA, Конституційний суд може зняти з порядку денного саму собою проблему виборів у Києві...
Арсеній Яценюк. "Не ставте мені великий рейтинг — не будемо будити конкурентів", — сказав якось Арсеній Петрович одному відомому соціологу. Але не Володимиру Паніотто й не Ірині Бекешкіній. Тому в рамках презентованого КМІС і "Демініціативами" дослідження актуальними залишаються жарти про розмір лідерської шапки. Яценюк — четвертий (7,1%) з рейтингом довіри (-19,8%), при 29,9 % — недовіри і 10,1% — повної довіри. Але це з одного боку. З іншого — Яценюк об'єктивно приречений на тінь Тимошенко за спиною. Чи правильно він вчинив, коли приймав рішення і брав на свої плечі "Батьківщину"? Безумовно. Ґрунтовно провиснувши як лідер у рамках власного політичного проекту, він хоч і взяв на себе всі мінуси "Батьківщини", однак забезпечив собі залізне перетікання значної частини рейтингу Тимошенко. У разі неучасті її в президентських виборах. На сьогодні це +5% від її 11,4. Чому не всі? Так чи інакше, однак балансу між спадщиною Тимошенко і власною впевненістю на капітанському містку Яценюк ще не знайшов. Може, ще й тому, що вимушений грати на одному полі з Кличком і Тягнибоком. Де також є свої гострі кути.І все-таки, якщо Яценюк виходить у другий тур, то виграє в Януковича близько 6%. Це станеться за рахунок перших трьох вікових груп, у віці ж 60+ — паритет. Що ж стосується регіонів, то Яценюк лідирує на Заході — відрив 45%, менше — у Центрі (29%) і, зрозуміло, дуже програє Януковичу на Сході (39%), менше на Півдні — 16%.
Олег Тягнибок має сьогодні найбільш задоволений його діями електорат, особистий президентський рейтинг — 5,4%, а також певний шанс у другому турі, поступаючись Януковичу 0,8—3% . Програш Януковичу в другому турі в основному за рахунок вікової групи 60+.
З регіонами так само, як і в інших опозиціонерів: Тягнибок виграє в Януковича на Заході з дуже великою різницею (35%), у центрі — з меншою (18%), на Сході програє Януковичу з різницею 43%, на Півдні — програє 27%. Але якщо Тягнибок перестане лякати країну й успішно займеться піаром у Європі, то ці 3% можуть стати критичними для Януковича. Команда Банкової у своїх передвиборних планах досі плекає технологію виведення Тягнибока в другий тур. Розрахунок на антирейтинг лідера "Свободи", який не дозволить йому стрибнути вище голови, коли питання по лінії "Схід—Захід" знову стане ребром. Так, сьогодні рейтинг довіри Тягнибока (-25,7%) при 35,5% — повної недовіри та 9,8% — повної довіри.
… Безумовно, робити залізні ставки і давати остаточні прогнози за два роки до виборів — смішно. Президент Янукович по суті ще не розпочав кампанію. Понад те, завжди залишається ймовірність тріумфальної появи якогось "тігіпка", який красиво відтяпає голоси в демократів і подарує їх Віктору Федоровичу. У кожному разі, завдання Януковича ясне й зрозуміле: утримати економіку (шляхом вкидання коштів — бюджетних, особистих тощо, які активно нагромаджуються з першого дня його президентства), а разом із нею — і владу.
А ось скільки кандидатів у президенти буде від опозиції? Тут можлива дуже складна ситуація. Коли лідерам, з одного боку, доведеться демонструвати єдність у протистоянні владі, а з іншого, — конкурувати за електорат і спонсорські гроші олігархів. Плюс — тримати градус довіри й надії у суспільстві. Але, панове, тільки без метушні. Адже, простіше кажучи, вам належить знайти взаємоузгоджену межу між здоровою конкуренцією та підлістю. І Київ, яким ви так неделікатно приторговуєте сьогодні, намагаючись підставити одне одного, — перший тест. На осмисленість мети, прозорість правил гри та міцність позицій.
Інна Ведернікова,
