Закон про декомунізацію прийняли у 2015 році, аби остаточно позбутись від наслідків комуністичної ідеології.
Про це розповів історик, директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук у програмі «Про головне в деталях», передає Фіртка.
Процес декомунізації з 2015 року розпочався, але на сьогодні він навіть на території Івано-Франківської області є не до кінця завершений.
«На сьогодні близько 68 вулиць частково попадають під законопроєкт деколонізації, який прийняли минулого року. Ще 68 вулиць потребують перейменування.
Але на місцях ми зустрічаємо такі ситуації, коли окремі громади, органи місцевого самоврядування не поспішають перейменовувати.
Доволі часто виникають смішні ситуації. В одній із громад заявляють, що вулиця Жовтнева названа не на честь Жовтневої революції, а на честь місяця жовтня.
Або ми мали випадок, коли про вулицю Чехова казали, що вона названа не на честь російського діяча, а на честь місцевого жителя.
Доволі часто виникають такі конфузи", - прокоментував Ярослав Коретчук
Іноді, каже фахівець, доводиться довго боротися для того, щоб переконати органи місцевого самоврядування, що якщо ці факти підлягають під закон декомунізації або деколонізації, варто зробити все, щоб ці найменування зникли з українського простору.
Щодо памʼятників на Прикарпатті, які підпадають під декомунізацію, то їх уже не багато залишилося.
"Єдину таку памʼятку маємо - це хата Галана. Це памʼятка архітектури на території Івано-Франківської області.
Також у населених пунктах є памʼятники, які зараз перейменовані на честь односельців, що загинули у Другій світовій війні. На таких постаментах доволі часто є памʼятник вояку радянської армії. Навколо цього виникає дискусія", - додав Коретчук.
Як зазначає історик, керівник комунального підприємства "Памʼять", голова товариства "Меморіал" Василь Тимків, війна стимулювала запит на декомунізацію.
"Пожвавився запит щодо демонтажу совєтських памʼяток, які прославляють радянську окупацію, що була на українських землях понад 70 років. Які прославляють ті наративи, з якими путінська росія веде цю страшну війну проти України.
Якраз з початком цієї війни збільшилася кількість звернень, як від представників місцевого самоврядування, так від окремих громадських активістів, щодо дослідження, чи дійсно є поховання під радянським меморіалом. Якщо є, то слід провести перепоховання.
На превеликий жаль, майже у кожне село і містечко сьогодні повертаються загиблі захисники з фронту і, коли люди несуть тіло попри такий памʼятник в багатьох виникає питання, чому цей памʼятник ще тут.
В цьому плані є дуже багато роботи. Наголошую, більша частина тих радянських меморіалів - це не місця поховання, це пропаганда", - пояснив Василь Тимків.
Зі слів Ярослава Коретчука, повномасштабне вторгнення загострило питання української ідентичності, історії та мови. Сьогодні ми будуємо українську Україну.
"За роки Незалежності України ми доволі часто робили крок вперед, а потім два кроки назад.
Сьогодні повномасштабне вторгнення поклало для нас знак запитання, доки ми залишатимемося в орбіті москви і це відображається в різних сферах: в тому числі і у сфері памʼятників, і назв вулиць.
Сьогодні, як для прикладу, у нас відбувається декомунізація. Громади проводять громадські обговорення і пропонують кілька варіантів, або пропонують на честь кого назвати вулицю.
В радянському союзі ніхто людей і не питав. Як в 45-му році прийшли, назвали на честь своїх лідерів, які ніколи не були в Івано-Франківську і навіть не пов’язані з Україною, так і жили", - наголосив Коретчук.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Декомунізація: у Богородчанській громаді перейменували 18 вулиць
