Доки ми будемо жувати те, що дадуть? Дещо про концепцію двомовності

Стоячи на захисті прав російськомовних, влада декларує намагання задовольняти мовні потреби своїх громадян. Хто живе на заході України? - На 95% - це україномовні українці, російськомовних - максимум 5%. Скільки відсотків становить російськомовний продукт у нас на заході України? - Майже 90%...

 Чому в Україні таке засилля російськомовного продукту? 

Всі в Україні відчувають засилля російськомовного продукту, його не пропорційну присутність на нашому внутрішньому ринку. «Чому так мало україномовних журналів, майже немає комп’ютерних програм і т.д., не робляться їх україномовні версії і варіанти?», - задає питання простий обиватель. 

Як це пояснює влада? Нею запущена така думка, що все україномовне - кіно, телебачення, радіо, журнали, книжки, - взагалі все, - не окупається, бо не користується попитом, бо мала кількість населення, бо обмежений ринок збуту україномовного продукту. І це на 46 млн. населення України. Звісно, що російськомовне окупається краще, бо 145 млн. населення Росії, та ще мільйони «на підхваті» (Україна, Білорусь, Казахстан і т.д.), яких присадили на «російськомовну голку».

Але не потрібно себе рівняти до Росії, США чи Китаю. Порівняємо нас з іншими європейськими країнами: Угорщина - 10 млн. населення в країні, - дублювання фільмів на угорську окупається; Болгарія – 10 млн. населення, переклад на болгарську окупається; Румунія 25 млн. – переклад на румунську окупається; а Україна – 46 млн., - переклад на українську не окупається.

Як бачимо нас безсовісно дурять – твердження про не окупність не відповідає дійсності. Так, звісно, якщо фільми дублювати українською, то прибутки скоротяться на вартість дубляжу, так, треба буде закуповувати фільми у безпосереднього виробника, а не через посередника у Москві. 

Зрештою, у відвертій розмові нам відповідають: «А навіщо перекладати з російської мови, якщо всі українці розуміють російську?» Звичайно, що легше один раз у Москві чи Пітері продублювати російською і кинути на «необьятную советскую Родіну». Зрештою, якщо ще відвертіше, навіщо перекладати українською, якщо поставлене завдання, незважаючи на здобуття українською нацією своєї незалежної держави, і надалі продовжувати русифікацію.

Але тут ці «бадендерівці» піднімають голову, - хочуть на МОВІ. «Бандерівці» задають зворотнє питання: «А навіщо в Україні продукувати фільми, теле і радіо передачі російською, якщо всі етнічні росіяни, громадяни України, прекрасно розуміють українську?»

І тоді питаються україноненависники на рідноманітних телевізійних ток-шоу: «А звідки ти такий мудрий взявся? Звідки ці свідомі українці беруться? І хто їх фінасує?» Били, палили їх, депортовували у Сибір, голодом морили, а вони однаково є, і подавай їм все на МОВІ. Саме існування українців, які сміють захищати свої права, - проблема, бо вони «лишают русскоязычных комфорта». 

Ще раз про права «язычних». 

Давайте дивитися в корінь. Давайте говорити не про права «мовних», а про права національних меншин. І порівнювати між собою не регіони України, - Донецьк і Львів, а Україну і Росію, порівнювати відповідно права етнічних українців і етнічних росіян.

Чому ми постійно ділимо Україну навпіл, говоримо тільки про мовні проблеми України? Коли Росію обговорюватимемо?

Давайте поговоримо про Росію і її мовні проблеми, про те які права Російська Федерація декларує національним меншинам на папері, а які забезпечує на практиці? Про паритетність у дотриманні прав національних меншин української в Росії, і російської в Україні. А, може такий підхід для когось не прийнятний? Звичайно, найлегше «качати права» і муркотіти «прав мало, мало».

 

«Російською мовою розмовляє половина населення України», - кажуть захисники прав «мовних». Розшифруємо, - найбільша частина, а саме 2/3 з цієї половини, - це  ДЕНАЦІОНАЛІЗОВАНІ етнічні українці, а далі вже по кількості йдуть етнічні росіяни. Ще частина, - це україномовні українці, що проти своєї волі, через штучний дефіцит україномовного продукту вимушено використовують російську, вимушені слухати російську мову по радіо і по телебаченню. То чому в Україні російськомовних тільки половина? Та виходить в Україні всі вже російськомовні! Тоді української взагалі не потрібно, - зайва. 

Моє буде мені, а твоє поділимо порівну, по-братськи.

Стосовно етнічних росіян. Насправді, живуть вони, крім України, і у Франції, і у США і в Польщі і посилено вивчають державні мови, і дивляться там кіно в кінотеатрах, і по телевізору на державних мовах цих країн, і вчаться у школах мовами тих держав, і все їх влаштовує, і нічого з ними не трапилося, – живуть собі нормально далі. Ось тільки до України, як до колишньої КОЛОНІЇ, вимоги особливі, тут у росіян особливі права, в Україні їм подавай все в російськомовному варіанті. Мудрий підхід: моє (в Росії), буде мені, а твоє в Україні поділимо порівну, «по-братськи», 50 на 50. Українцям в україномовному варіанті фільмів не треба, вони і по-російськи зрозуміють, а навпаки, - зась. Росіяни по-українськи не можуть, - це ущемляє їх права.

В ефір викидаються різні нісенітниці: «Мільйони російськомовних етнічних українців хочуть тільки російську мову». Або «так склалося історично, що вони (українці) - російськомовні. Мовне питання дуже чутливе. Давайте залишимо все так як є.  Російськомовний українець, - це об’єктивна реальність, - це добровільний процес переходу людини з однієї мови на іншу…»

Стає смішно і гірко, бо виходить, що україномовним українцям, колись за часів Голодоморів і репресій, так набридла українська мова, що вони «добровільно» (не по п'ять-десять чоловік, а мільйонами) перейшли на російську… Чому така турбота про російськомовних українців і жодного слова про права етнічних росіян? Відповідь проста, - україноненависники усіма силами намагаються перешкодити, не дати провести українізацію денаціоналізованих етнічних українців. 

Про концепцію двомовності. 

Для чого Україні нав’язується концепція двомовності? Двомовність - це ширма, вона прикриватиме повне знищення української мови, витіснення української  з усіх сфер життя. І це все буде відбуватися на законній основі. Будуть розказувати про не конкурентоздатність української, про право громадянина вибирати мову спілкування, навчання і т.д. Право вибору буде зведено в абсолют, все буде демократично, - українську просто «не вибиратимуть». Має залишитися тільки російська мова. Отож, за умов так званої двомовності, української не залишиться навіть на нібито благополучному для української мови заході України. 

Стоячи на захисті прав російськомовних, влада декларує намагання задовольняти мовні потреби своїх громадян. Хто живе на заході України? - На 95% - це україномовні українці, російськомовних - максимум 5%. Скільки відсотків становить російськомовний продукт у нас на заході України? - Майже 90%.

Всі ми свідки того, яке засилля російськомовного продукту нині існує на заході України (центральне телебачення і радіо, книжки, газети, журнали, аудіо і відеопродукція, комп’ютерні програми тощо). Якщо влада так  дбає про людей, про задоволення їх культурно-мовних запитів, то навіщо україномовним українцям замість того щоб давати все українською, нав’язують російською мовою?

І це така мовна політика в україномовному регіоні… Можна собі уявити, що відбувається  в центрі і на південному-сході України і як там себе почуває україномовний українець?... 

Який регіон більш націоналістичний?

Тепер, дещо про наш український націоналістичний західний регіон. Те, що частка російськомовного продукту у нас не пропорційна, завищена, - це зрозуміло. Але де ж той націоналістичний дух, де принципи, де ті прості україномовні українці, (яких як ми уже казали, тут 95%), які принципово вибирають українську?

Чому виробники, постачальники російськомовного продукту не банкрутують через відсутність попиту на російськомовне, чому цим товаром у нас на заході України завалені всі полиці, а магазини і кіоски не банкрутують? Тому що обиватель терпить і пристосовується, спрацьовує комплекс меншовартості, відсутності розуміння своєї ролі у суспільстві. «А що я можу зробити, а хто мене послухає, а що від мене одного залежить, мушу задовольнятися тим що є, от якби був україномовний продукт, то було б звісно краще і т.і.», - думає собі пересічний українець. А виходить, що їм дають, те вони і жують. Може комусь образливо чи неприємно це чути, але це нажаль правда. 

А ви спробуйте в Донецьку чи Луганську область, де етнічні росіяни становлять не 95%, а близько 40% від усього населення, завезти  україномовних книжок, журналів, відеопродукції і т.д. у пропорції 90% українською і 10% російською. Тоді побачите, який регіон у нас націоналістичний, і для кого мова, - це питання принципове.

 P.S.  Навіть існуюча примітивна двомовність у нас нагадує дорогу з одностороннім рухом, бо україномовні знають дві мови, а російськомовні одну, – російську. Так, за результатами соціологічних досліджень, абсолютна більшість етнічних українців (85 %) вільно володіє як рідною, так і російською мовою, а серед етнічних росіян тільки 30,8 % вільно володіє українською. Відтак, існує нерівноправність умов для мовного спілкування контактуючих етносів. Наприклад, коли чиновники з Києва приїздять у Крим чи Донбас, то переходять на російську мову, а коли мешканці цих регіонів, ба навіть їх керівники, державні службовці, виїздять за межі своїх областей, то вони українською не те що не послуговуються, а демонстративно ігнорують, - ще й огризаються чи вигадують різноманітні небилиці на своє виправдання. А тут було б якраз доречним показати на практиці свою російсько-українську двомовність… Отож, можна стверджувати одне, багатьом політикам дуже хочеться щоб в Україні в мовному питанні і далі панував безлад. 

В будь-якій цивілізованій країні питання мови не вважають складним. На ваше запитання якою мовою говорити чи писати щоб усім було зрозуміло, - за кордоном порадили б: ви в офіційному спілкуванні, у робочий час, у веденні діловодства використовуйте державну мову, не прогадаєте, - вас зрозуміють, адже ви ж не можете знати всі мови чи під кожного пристосовуватися. Саме державна мова будь-якої країни для того і існує щоб зводити різномовних громадян до «спільного знаменника», до спільної мови задля їх порозуміння. Недарма навіть існує такий вислів «знайти спільну мову». А якщо громадяни держави не знають державної мови, то це вже не нормальна держава, або не нормальні громадяни, - одне з двох.

Стефанко С.Л.

 


03.10.2011 Сергій Стефанко 2708 8
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1721
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

745
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1046
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1476
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2692 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3786

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

869

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

480

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

367

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1041
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5640
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5193
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10573 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1074
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7561
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

894
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1061
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15822
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

295
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1386
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1807
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1705