Доки ми будемо жувати те, що дадуть? Дещо про концепцію двомовності

Стоячи на захисті прав російськомовних, влада декларує намагання задовольняти мовні потреби своїх громадян. Хто живе на заході України? - На 95% - це україномовні українці, російськомовних - максимум 5%. Скільки відсотків становить російськомовний продукт у нас на заході України? - Майже 90%...

 Чому в Україні таке засилля російськомовного продукту? 

Всі в Україні відчувають засилля російськомовного продукту, його не пропорційну присутність на нашому внутрішньому ринку. «Чому так мало україномовних журналів, майже немає комп’ютерних програм і т.д., не робляться їх україномовні версії і варіанти?», - задає питання простий обиватель. 

Як це пояснює влада? Нею запущена така думка, що все україномовне - кіно, телебачення, радіо, журнали, книжки, - взагалі все, - не окупається, бо не користується попитом, бо мала кількість населення, бо обмежений ринок збуту україномовного продукту. І це на 46 млн. населення України. Звісно, що російськомовне окупається краще, бо 145 млн. населення Росії, та ще мільйони «на підхваті» (Україна, Білорусь, Казахстан і т.д.), яких присадили на «російськомовну голку».

Але не потрібно себе рівняти до Росії, США чи Китаю. Порівняємо нас з іншими європейськими країнами: Угорщина - 10 млн. населення в країні, - дублювання фільмів на угорську окупається; Болгарія – 10 млн. населення, переклад на болгарську окупається; Румунія 25 млн. – переклад на румунську окупається; а Україна – 46 млн., - переклад на українську не окупається.

Як бачимо нас безсовісно дурять – твердження про не окупність не відповідає дійсності. Так, звісно, якщо фільми дублювати українською, то прибутки скоротяться на вартість дубляжу, так, треба буде закуповувати фільми у безпосереднього виробника, а не через посередника у Москві. 

Зрештою, у відвертій розмові нам відповідають: «А навіщо перекладати з російської мови, якщо всі українці розуміють російську?» Звичайно, що легше один раз у Москві чи Пітері продублювати російською і кинути на «необьятную советскую Родіну». Зрештою, якщо ще відвертіше, навіщо перекладати українською, якщо поставлене завдання, незважаючи на здобуття українською нацією своєї незалежної держави, і надалі продовжувати русифікацію.

Але тут ці «бадендерівці» піднімають голову, - хочуть на МОВІ. «Бандерівці» задають зворотнє питання: «А навіщо в Україні продукувати фільми, теле і радіо передачі російською, якщо всі етнічні росіяни, громадяни України, прекрасно розуміють українську?»

І тоді питаються україноненависники на рідноманітних телевізійних ток-шоу: «А звідки ти такий мудрий взявся? Звідки ці свідомі українці беруться? І хто їх фінасує?» Били, палили їх, депортовували у Сибір, голодом морили, а вони однаково є, і подавай їм все на МОВІ. Саме існування українців, які сміють захищати свої права, - проблема, бо вони «лишают русскоязычных комфорта». 

Ще раз про права «язычних». 

Давайте дивитися в корінь. Давайте говорити не про права «мовних», а про права національних меншин. І порівнювати між собою не регіони України, - Донецьк і Львів, а Україну і Росію, порівнювати відповідно права етнічних українців і етнічних росіян.

Чому ми постійно ділимо Україну навпіл, говоримо тільки про мовні проблеми України? Коли Росію обговорюватимемо?

Давайте поговоримо про Росію і її мовні проблеми, про те які права Російська Федерація декларує національним меншинам на папері, а які забезпечує на практиці? Про паритетність у дотриманні прав національних меншин української в Росії, і російської в Україні. А, може такий підхід для когось не прийнятний? Звичайно, найлегше «качати права» і муркотіти «прав мало, мало».

 

«Російською мовою розмовляє половина населення України», - кажуть захисники прав «мовних». Розшифруємо, - найбільша частина, а саме 2/3 з цієї половини, - це  ДЕНАЦІОНАЛІЗОВАНІ етнічні українці, а далі вже по кількості йдуть етнічні росіяни. Ще частина, - це україномовні українці, що проти своєї волі, через штучний дефіцит україномовного продукту вимушено використовують російську, вимушені слухати російську мову по радіо і по телебаченню. То чому в Україні російськомовних тільки половина? Та виходить в Україні всі вже російськомовні! Тоді української взагалі не потрібно, - зайва. 

Моє буде мені, а твоє поділимо порівну, по-братськи.

Стосовно етнічних росіян. Насправді, живуть вони, крім України, і у Франції, і у США і в Польщі і посилено вивчають державні мови, і дивляться там кіно в кінотеатрах, і по телевізору на державних мовах цих країн, і вчаться у школах мовами тих держав, і все їх влаштовує, і нічого з ними не трапилося, – живуть собі нормально далі. Ось тільки до України, як до колишньої КОЛОНІЇ, вимоги особливі, тут у росіян особливі права, в Україні їм подавай все в російськомовному варіанті. Мудрий підхід: моє (в Росії), буде мені, а твоє в Україні поділимо порівну, «по-братськи», 50 на 50. Українцям в україномовному варіанті фільмів не треба, вони і по-російськи зрозуміють, а навпаки, - зась. Росіяни по-українськи не можуть, - це ущемляє їх права.

В ефір викидаються різні нісенітниці: «Мільйони російськомовних етнічних українців хочуть тільки російську мову». Або «так склалося історично, що вони (українці) - російськомовні. Мовне питання дуже чутливе. Давайте залишимо все так як є.  Російськомовний українець, - це об’єктивна реальність, - це добровільний процес переходу людини з однієї мови на іншу…»

Стає смішно і гірко, бо виходить, що україномовним українцям, колись за часів Голодоморів і репресій, так набридла українська мова, що вони «добровільно» (не по п'ять-десять чоловік, а мільйонами) перейшли на російську… Чому така турбота про російськомовних українців і жодного слова про права етнічних росіян? Відповідь проста, - україноненависники усіма силами намагаються перешкодити, не дати провести українізацію денаціоналізованих етнічних українців. 

Про концепцію двомовності. 

Для чого Україні нав’язується концепція двомовності? Двомовність - це ширма, вона прикриватиме повне знищення української мови, витіснення української  з усіх сфер життя. І це все буде відбуватися на законній основі. Будуть розказувати про не конкурентоздатність української, про право громадянина вибирати мову спілкування, навчання і т.д. Право вибору буде зведено в абсолют, все буде демократично, - українську просто «не вибиратимуть». Має залишитися тільки російська мова. Отож, за умов так званої двомовності, української не залишиться навіть на нібито благополучному для української мови заході України. 

Стоячи на захисті прав російськомовних, влада декларує намагання задовольняти мовні потреби своїх громадян. Хто живе на заході України? - На 95% - це україномовні українці, російськомовних - максимум 5%. Скільки відсотків становить російськомовний продукт у нас на заході України? - Майже 90%.

Всі ми свідки того, яке засилля російськомовного продукту нині існує на заході України (центральне телебачення і радіо, книжки, газети, журнали, аудіо і відеопродукція, комп’ютерні програми тощо). Якщо влада так  дбає про людей, про задоволення їх культурно-мовних запитів, то навіщо україномовним українцям замість того щоб давати все українською, нав’язують російською мовою?

І це така мовна політика в україномовному регіоні… Можна собі уявити, що відбувається  в центрі і на південному-сході України і як там себе почуває україномовний українець?... 

Який регіон більш націоналістичний?

Тепер, дещо про наш український націоналістичний західний регіон. Те, що частка російськомовного продукту у нас не пропорційна, завищена, - це зрозуміло. Але де ж той націоналістичний дух, де принципи, де ті прості україномовні українці, (яких як ми уже казали, тут 95%), які принципово вибирають українську?

Чому виробники, постачальники російськомовного продукту не банкрутують через відсутність попиту на російськомовне, чому цим товаром у нас на заході України завалені всі полиці, а магазини і кіоски не банкрутують? Тому що обиватель терпить і пристосовується, спрацьовує комплекс меншовартості, відсутності розуміння своєї ролі у суспільстві. «А що я можу зробити, а хто мене послухає, а що від мене одного залежить, мушу задовольнятися тим що є, от якби був україномовний продукт, то було б звісно краще і т.і.», - думає собі пересічний українець. А виходить, що їм дають, те вони і жують. Може комусь образливо чи неприємно це чути, але це нажаль правда. 

А ви спробуйте в Донецьку чи Луганську область, де етнічні росіяни становлять не 95%, а близько 40% від усього населення, завезти  україномовних книжок, журналів, відеопродукції і т.д. у пропорції 90% українською і 10% російською. Тоді побачите, який регіон у нас націоналістичний, і для кого мова, - це питання принципове.

 P.S.  Навіть існуюча примітивна двомовність у нас нагадує дорогу з одностороннім рухом, бо україномовні знають дві мови, а російськомовні одну, – російську. Так, за результатами соціологічних досліджень, абсолютна більшість етнічних українців (85 %) вільно володіє як рідною, так і російською мовою, а серед етнічних росіян тільки 30,8 % вільно володіє українською. Відтак, існує нерівноправність умов для мовного спілкування контактуючих етносів. Наприклад, коли чиновники з Києва приїздять у Крим чи Донбас, то переходять на російську мову, а коли мешканці цих регіонів, ба навіть їх керівники, державні службовці, виїздять за межі своїх областей, то вони українською не те що не послуговуються, а демонстративно ігнорують, - ще й огризаються чи вигадують різноманітні небилиці на своє виправдання. А тут було б якраз доречним показати на практиці свою російсько-українську двомовність… Отож, можна стверджувати одне, багатьом політикам дуже хочеться щоб в Україні в мовному питанні і далі панував безлад. 

В будь-якій цивілізованій країні питання мови не вважають складним. На ваше запитання якою мовою говорити чи писати щоб усім було зрозуміло, - за кордоном порадили б: ви в офіційному спілкуванні, у робочий час, у веденні діловодства використовуйте державну мову, не прогадаєте, - вас зрозуміють, адже ви ж не можете знати всі мови чи під кожного пристосовуватися. Саме державна мова будь-якої країни для того і існує щоб зводити різномовних громадян до «спільного знаменника», до спільної мови задля їх порозуміння. Недарма навіть існує такий вислів «знайти спільну мову». А якщо громадяни держави не знають державної мови, то це вже не нормальна держава, або не нормальні громадяни, - одне з двох.

Стефанко С.Л.

 


03.10.2011 Сергій Стефанко 2775 8
21.08.2026
Вікторія Косович

Аби перевірити, як на Івано-Франківщині виявляють порушників, що здійснюють проїзд територіями природно-заповідного фонду, та наскільки масштабною є проблема джипінгу в Карпатах, Фіртка вирушила у рейд на один день з двома групами Державної екологічної інспекції Карпатського округу.

772
17.08.2026
Вікторія Матіїв

Чому громадам важливо перетворювати екскурсантів на туристів, як штучний інтелект змінює галузь і чому майбутнє Прикарпаття може бути за Дністровським каньйоном — в інтерв’ю Фіртці розповів начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації Віталій Передерко.

1557
15.08.2026
Олександр Мізін

Фіртка вже писала про схеми шахрайства та чорних рієлторів, детально аналізуючи, як аферисти обирають жертв серед самотніх чи вразливих верств населення. Утім, постає логічне запитання: як звичайному покупцеві захистити себе під час угоди як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості?

1621
11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

1409
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

3570
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

2359

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

1066

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

1366

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

1440

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2756
18.08.2026

Тривалий стрес впливає не лише на емоційний стан, а й на харчову поведінку та роботу травної системи. У цей період може посилюватися тяга до солодкого, зникати апетит, а після їжі — виникати спазми чи відчуття важкості.  

657
16.08.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

6351
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

6336
21.08.2026

Цього року до відповідного проєкту залучили 10 парафій, де священників і волонтерів мотивують та навчають допомагати людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.  

598
18.08.2026

У суботу, 12 вересня, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, відбудеться проща спільноти «Матері в молитві» ІФА до Гошева.

815
14.08.2026

Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 13 серпня вдруге відвідав Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню. Він поспілкувався з медиками, відвідав маленьких пацієнтів та Центр ментального здоров’я при лікарні.  

1012
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1785
21.08.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6981 3
21.08.2026

Говорити про організацію голосування на тлі російських ракетних та дронових атак нереалістично, вважає оглядач Bloomberg Марк Чемпіон. Заклик колишнього міністра оборони Михайла Федорова до проведення президентських виборів в Україні він називає безрозсудним і неправильним. 

369
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

1080
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1748
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1994