Декілька років поспіль з сім’єю відпочиваю наприкінці літа в дитячому таборі «Смерічка» в селі Микуличин. Табір перебуває на балансі Прикарпатського національного університету і протягом літа приймає на відпочинок дітей, а перед початком навчального сезону в ньому оздоровлюються працівники вишу.
Кожного року ми приїжджаємо в «Смерічку» і бачимо дітей, які плачуть за вихователями й емоційно прощаються зі своїми ровесниками. Радість від відпочинку і жаль прощання з табором супроводжують дітей, яких забирають батьки.
«Смерічка» зовсім не є сучасним табором у сенсі зручностей, але це повністю компенсується чуйним ставленням вихователів і керівництва табору. Адже ні інтернет, ні телевізор не спроможні замінити педагога, який стає для дітей незаперечним авторитетом.
Дуже шкода, що в Карпатах практично знищили систему літніх дитячих таборів. Тому особливо захоплюєшся людьми, які зберегли «Смерічку». Завдяки їм ми маємо сьогодні в горах якісний відпочинок не лише для вибраних, а й для всіх.
Свого часу на Прикарпатті було 24 дитячих літніх оздоровчих табори. А залишилося лише 14. Тільки в Яремче функціонувало шість таборів, а в Микуличині – чотири. За 22 роки незалежності табори розпродали, знищили, а жодного нового державного табору в Карпатах не побудували.
Згадуються свіжі враження від відвідин Болгарії. У цій небагатій балканській країні можна помітити законсервовані державні санаторії і бази відпочинку. Проте уряд, який сьогодні не має ресурсів для їх утримання, не спішить розпродувати об’єкти, а чекає покращення фінансової ситуації, щоб відновити і розпочати оздоровлення власних громадян.
Є приватні дитячі літні табори, скажете ви мені. Так, але спробуйте оздоровити свою дитину за 12 тис. грн. і з невідомо якими вихователями. Певно, не всі на це мають кошти і сміливість.
Не будемо вже говорити про дорослих. Далеко не всім по кишені поїхати в «Буковель» і прохарчуватися в його дорогих кав’ярнях і ресторанах. Відзначу, що під час останньої екскурсії на цей курорт ми спромоглися купити собі в одному з «українських етнозакладів» (нічого собі поганого не думайте, бо там висіла на найвиднішому місці балалайка і баян) лише каву, а офіціант після нашого замовлення своїм зовнішнім виглядом додатково підкреслив, що ми «люди другого сорту». А навколо нас усюди оточувала яскрава реклама «Хортиця». Справжня тобі гірськолижна рекреація: пийте горілку – і ви оздоровитеся…
Дуже б хотілося, аби держава звертала більшу увагу на те, щоб у Карпатах могли оздоровлюватися не тільки «нові українці», а й звичайні «пересічні українці». Нам потрібні в горах не так «Лас-Вегаси» для крутих, як місця, де б діти звичайних громадян могли спокійно насолоджуватися лісом, річкою й змістовно проводити дозвілля під наглядом досвідчених вихователів. Тому що саме ці діти – наше майбутнє, чи не так?
Опубліковано у виданні – Галицький кореспондент. – Івано-Франківськ, 2013. – 05 вересня. – С.4.
