ДІДУХ і ЗЕМЛЯ: Бідний театр змагався з театром Багатим

Як три горішки для Попелюшки-міста, три непересічні театральні події - на початок весни у Івано-Франківську. На сцену міста  виставляли дві вистави – бідну і багату:  2-го березня чернівчани привезли Землю, а 5-го березня франківці «звили» Дідуха.

«ЗЕМЛЯ» і «ДІДУХ»  - дві вистави, два віковічні символи урожаю, - початок і звершення, що живлять тіло і живлять душу. А між цими вечорами, понад містом, у пошуках Майстра, на мітлі гасала поміж багатоповерхівками Маргарита (мабуть, душі шукала … тих, що не люблять театр).

Горішок перший: ЗЕМЛЯ

-          Рахиля або ЗЕМЛЯ! – ось цього, твореного від Ольги Кобилянської, нашого українського «бути чи не бути»,  з нетерпінням очікую. І наперед смакую нарешті побачити справжню по-королівськи багату виставу.

Двійко підлітків теж, в очікуванні вистави, страшенно тішилися з того, що сидітимуть так близько до сцени і зуміють все побачити і ніц не прогавити. Їх щире захоплення мимовільно передавалося й мені.

Читаю програмку: «Земля» - це візитівка Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. В основі тексту – інсценізація Василя Василька (1946 р.) за повістю Ольги Кобилянської, адаптована Мирославом Гринишиним із залученням другої частини.

І вистава почалася: інтригуюча містична увертюра, розсувається завіса (швидко загадую бажання, котре неодмінно збудеться) й на сцені … з косами стоять, моляться. І завертілася…  історія Сави, людини, котра «пішла на гріх заради землі», як стверджували перед виставою самі ж чернівчани. Й любові, - подумки додаю.

Вистава таки була по-королівськи багата: з шикарними декораціями, пересувними конструкціями, костюмами, музикою і світлом, димом, оркестром і балетом, масовкою - вистава у кращих традиціях придворного  театру короля Людовіка XIV. Власне там у 1653 році в Версалі почався багатий театр, коли Королівська академія  музики і танцю встановила чітку межу між публікою і артистами,  коли в театр прийшов Мольєр, коли театр став справою професіоналів, а глядачам залишалася роль гаманців-покровителів і власне … глядачів. Іноді театр був наскільки професійним, що й актори були лишні, бо усе за них робили декорації і музика: всілякі там теларії, дихаючі димом дракони, ліфти і інші примочки тогочасного театру.

Обертаю голову, а дитя зсунулося у кріслі й мирно спить. Добре, що діти не хропуть і не заважають артистам грати виставу.

Але що сталося? Глянь, дитино, «у виставі піднята не тільки тема влади землі над людиною, а насамперед, психологія людської душі»… Спить. Що ж тобі сниться, дитино на виставі?

Ольга Кобилянська розповіла у «Землі» реальну історію з буковинського села Димка у Глибоцькому районі понад річкою Сирет, історію про братовбивство через землю і любов.

Дитя спить, а балкон зі школярами шумить. І заважає малюкові дивитися сон – драму, яка перетворюється у містичну казку з Буковини.

Таки правий був видатний режисер сучасності Марк Розовський, коли казав, що «масштабність видовища вимірюється не кількістю декорацій і не юрбою масовки, а іншими критеріями, головний з яких – Правда».

Видовище було, а от Правда десь заблукала. Та й яка правда може бути, якщо на сцену виходити у перерві між перекурами? А смалили так, що аж у зал затягувало. А ще кажуть, що вистава тріумфально підкорила Київ…

Горішок другий: ДІДУХ.

Ну що ж, мій вибагливий малий франківчанин, якщо ти уже проспав Землю, оцей гезамткунстверк, то підемо на виставу бідну в «театрі з нічого».

 До слова, бідним назвав театр Єжи Гротовський. Був такий режисер у Польщі. Геній театру.  Бідним театром він заперечив гезамткунстверк, отой синтез мистецтв Ріхарда Вагнера в театрі, і твердив, що у театрі є тільки дві необхідні деталі - глядач і артист.

 І викинув отой версалівський поділ театру на зал і сцену, і рампу викинув теж. Казав, що є лиш тільки "Я і Ти", а все інше театру не потрібно.

Лиш « Я і Ти» - таким обіцяв бути «Дідух»,  незвичайний спектакль-експеримент, з яким дебютували аматори - Юлія Острогляд і її форум-театр «My Way». Охочих дізнатися, що таке форум-театр, виявилося чимало і зал переживав «культурний шок» від перенаселення.  Форум-театр, який з'явився в 1973 році з легкої руки Августо Боаля в Бразилії - своєрідний інтерактивний спектакль з непередбачуваною розв'язкою. Розігрується невелика «гостросюжетна» сценка на життєву тему.

 Сценарій «Дідуха» написали самі виконавці: Христина Вінтонів,  Світлана Ілюк, Віра Гудименко, Олександр Фомічов,  Назар Сорока,  Леся Гринишин. До вистави за мить до початку приєднався й бандурист зі Льва – Олексій Богомил.

 

 Невже нинішнім режисерам драматурги не потрібні? – ловлю себе на думці питанням  Марини Давидової, сучасного театрознавця, що вона його поставила минулого року на одному з театральних форумів.

Дія розвивається по висхідній і обривається в найбільш напружений момент. А далі відбувається зовсім дивна річ: джокер (режисер і ведучий спектаклю) Юлія Острогляд пропонує глядачам висловити власну думку щодо кожного сюжетного повороту. Дійство починає розігруватися заново, і кожен з присутніх в залі може зупинити його в будь-який момент, вийти на сцену і показати, як би він сам вчинив на місці того чи іншого героя. Висловитися хотілося всім. Виявилося, що кожна людина по-своєму експерт і може дати слушну пораду.

А тема піднята виставою важка й гостра: на Святвечір зібралася родина і до мами приїхали її доні зі своїми сім’ями. Одна дочка приїхала з Заходу, а друга - зі Сходу країни.  Зустрілися два різних світи – два світогляди. Чи порозуміються? Чи знайдуть сили залишитися родиною у цей непростий час?

Виходив з вистави розуміючи, що нічого в світі важливішого, ніж порозуміння, ніж згода в сімействі, ніж єдність в країні і світі, немає.

Горішок третій: МАЙСТЕР і МАРГАРИТА.

А тим часом над містом пролетіла Маргарита. У перший четвер місяця традиційно «Під абсент» на квартирник зібралися помудрувати філософи.

Церемонно зберігаючи інкогніто, чинно сходилися у квартирі-музеї академіка Чернявського. І не впізнавали свого «гнізда»: декорації змінилися і все задраповано в чорне, і ця ритуальна тиша. Хтось помер? Та ні, - так почалася вистава. Вистава «найбіднішого з найбідніших театру», де від «п’єси» зосталася лише назва …

Ставили у розмові «Майстра й Маргариту» Булгакова. Ставили у кращих традиціях квартирника, у жанрі сторітелінгу як мистецтва розповідати історії і відроджувати у мудролюбстві суть… суть цієї знаної у всіх часах загадкової історії від помираючого майстра слова й містифікації.

«Кислота» пародії на тогочасну есесесерівщину чи закодоване у, по-суті, заповіті одкровення у майбуття? Чимало питань - чимало відповідей.

Умовно такий театр називають деміургічним: режисер не інтерпретує чужий твір, а просто вільно і натхненно штовхає Актора як діяча у сценічний світ і потім дивується тому, що у нього вийшло. Причому світ цей твориться ex nihilo, з нічого, іноді лише з теми.

Вийшла вистава, де й акторів не було. Тому їх ролі зіграли самі ж глядачі і кожен вийшов з твердим наміром заново перелистати цей читаний-перечитаний твір. Шкода, що імена акторів залишилися невідомими…

Післявистава: ПОПЕЛЮШКА й ПРИНЦ.

Кожна Попелюшка таки мусить знайти свого Принца, бо навіщо ж тоді горішки. І Глядач мусить знайти свій Театр, бо навіщо ж тоді мистецтво.

Після вистави завжди роздуми. Вистави, які зійшлися у цьому березневому часі, змусили задуматися: Невже  драматичний театр з його репертуаром інтерпретацій літературних творів й п’єс стає історією, покриваючись сірою пліснявою, наче стіни франківського театру? Невже, закам'яніши серед суєти суєт, театр втрачає можливості бодай якогось змістовного розвитку?  Невже закривається сам у собі, а головні звершення трапляються уже в зовсім іншому просторі?

Агов, хлопче, чи проснувся ти? Чи застряв як і сучасний драматичний театр у готелі між двох світів: ні спить, ні бадьорить.  А може робиш спробу у снах таки злетіти зі сцени у зал однокрилим птахом-театром?

І «відкрилася театральна завіса: на декораціях виднівся справжній буковинський краєвид, лежали натуральні оберемки пшениці, лунала пісня «Ой, летіли журавлі». Коли на сцену вийшли герої пєси в таких же, як у глядачів, національних буковинських строях, умовне мистецтво театру перетворилося на правду життя. І ще довго після вистави глядачі не розходилися, не вірячи, що на сцені працювали професійні актори, а не прості селяни, і підходили до них із запитанням, у якому селі вони живуть», - згадував про прем’єру «Землі» в Чернівцях в 1946 році Григорій Заславець, який грав капітана  у цій виставі, що її був поставив Василь Степанович Василько.

Я достеменно знаю, що прокинешся, мій юний друже, ти тоді, коли умовне мистецтво театру таки перетвориться на правду життя. Бо лише тоді театр, як троянди й виноград Максима Рильського, стає красивим й корисним, стає двокрилим. І тому цікавим.

А поки, ходімо шукати цю правду життя у нових виставах, у нових постановках. А ще краще самому взяти й зіграти цю правду життя у найкращій виставі, яку ти ставиш сам – у своєму житті. Житті в якому «два рівних є крила:Троянди й виноград, красиве і корисне»

До речі, хлопця звали Андрій і він вчиться в 8-му класі однієї з івано-франківських шкіл. На виставі у театрі був уперше.


07.03.2016 Радислав Петрів 2573 0
31.08.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

135
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

815
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

1589
24.08.2025

Від сміттєвих баків до бюджетних схем: як міста розпоряджаються коштами на відходи?

1869
20.08.2025

Гендиректорка ПрАТ «Сегежа Україна» передала синові активи підприємства за 184 мільйони гривень, обійшовши санкції та завдавши державі збитків. Що стоїть за цією схемою? Фіртка з'ясовувала деталі кримінального провадження та схему, яка, за версією слідства, допомогла обійти санкції проти російських акціонерів.

2261
15.08.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого захисника Богдана Микицей розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті.   

1946

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

382

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1052

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

665

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

812
27.08.2025

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — продукту, що давно став символом національної кухні та традицій.  

2183
24.08.2025

Аграрії Івано-Франківської області наближаються до завершення збирання ранніх зернових культур.  

455
19.08.2025

Цьогоріч на Івано-Франківщині зафіксували зниження виробництва меду та скорочення кількості бджолосімей. Водночас споживчі ціни продовжують зростати.  

2143
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

957
22.08.2025

У Старуні 22 серпня освятили новозбудований храм блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1302
19.08.2025

У Гошеві відбудеться молодіжна піша проща, присвячена молитві за Україну.  

814
14.08.2025

У селі Старуня 22 серпня 2025 року відбудеться урочисте освячення храмового комплексу Блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1759
23.08.2025

Книга відкриває читачеві маловідомі факти, показує значення нашого міста в контексті європейської цивілізаційної історії та доводить, що Прикарпаття зберігає в собі унікальний пласт культурної спадщини. 

1371
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

434
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

1579 3
07.08.2025

Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV.  

831
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

967