ДІДУХ і ЗЕМЛЯ: Бідний театр змагався з театром Багатим

Як три горішки для Попелюшки-міста, три непересічні театральні події - на початок весни у Івано-Франківську. На сцену міста  виставляли дві вистави – бідну і багату:  2-го березня чернівчани привезли Землю, а 5-го березня франківці «звили» Дідуха.

«ЗЕМЛЯ» і «ДІДУХ»  - дві вистави, два віковічні символи урожаю, - початок і звершення, що живлять тіло і живлять душу. А між цими вечорами, понад містом, у пошуках Майстра, на мітлі гасала поміж багатоповерхівками Маргарита (мабуть, душі шукала … тих, що не люблять театр).

Горішок перший: ЗЕМЛЯ

-          Рахиля або ЗЕМЛЯ! – ось цього, твореного від Ольги Кобилянської, нашого українського «бути чи не бути»,  з нетерпінням очікую. І наперед смакую нарешті побачити справжню по-королівськи багату виставу.

Двійко підлітків теж, в очікуванні вистави, страшенно тішилися з того, що сидітимуть так близько до сцени і зуміють все побачити і ніц не прогавити. Їх щире захоплення мимовільно передавалося й мені.

Читаю програмку: «Земля» - це візитівка Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. В основі тексту – інсценізація Василя Василька (1946 р.) за повістю Ольги Кобилянської, адаптована Мирославом Гринишиним із залученням другої частини.

І вистава почалася: інтригуюча містична увертюра, розсувається завіса (швидко загадую бажання, котре неодмінно збудеться) й на сцені … з косами стоять, моляться. І завертілася…  історія Сави, людини, котра «пішла на гріх заради землі», як стверджували перед виставою самі ж чернівчани. Й любові, - подумки додаю.

Вистава таки була по-королівськи багата: з шикарними декораціями, пересувними конструкціями, костюмами, музикою і світлом, димом, оркестром і балетом, масовкою - вистава у кращих традиціях придворного  театру короля Людовіка XIV. Власне там у 1653 році в Версалі почався багатий театр, коли Королівська академія  музики і танцю встановила чітку межу між публікою і артистами,  коли в театр прийшов Мольєр, коли театр став справою професіоналів, а глядачам залишалася роль гаманців-покровителів і власне … глядачів. Іноді театр був наскільки професійним, що й актори були лишні, бо усе за них робили декорації і музика: всілякі там теларії, дихаючі димом дракони, ліфти і інші примочки тогочасного театру.

Обертаю голову, а дитя зсунулося у кріслі й мирно спить. Добре, що діти не хропуть і не заважають артистам грати виставу.

Але що сталося? Глянь, дитино, «у виставі піднята не тільки тема влади землі над людиною, а насамперед, психологія людської душі»… Спить. Що ж тобі сниться, дитино на виставі?

Ольга Кобилянська розповіла у «Землі» реальну історію з буковинського села Димка у Глибоцькому районі понад річкою Сирет, історію про братовбивство через землю і любов.

Дитя спить, а балкон зі школярами шумить. І заважає малюкові дивитися сон – драму, яка перетворюється у містичну казку з Буковини.

Таки правий був видатний режисер сучасності Марк Розовський, коли казав, що «масштабність видовища вимірюється не кількістю декорацій і не юрбою масовки, а іншими критеріями, головний з яких – Правда».

Видовище було, а от Правда десь заблукала. Та й яка правда може бути, якщо на сцену виходити у перерві між перекурами? А смалили так, що аж у зал затягувало. А ще кажуть, що вистава тріумфально підкорила Київ…

Горішок другий: ДІДУХ.

Ну що ж, мій вибагливий малий франківчанин, якщо ти уже проспав Землю, оцей гезамткунстверк, то підемо на виставу бідну в «театрі з нічого».

 До слова, бідним назвав театр Єжи Гротовський. Був такий режисер у Польщі. Геній театру.  Бідним театром він заперечив гезамткунстверк, отой синтез мистецтв Ріхарда Вагнера в театрі, і твердив, що у театрі є тільки дві необхідні деталі - глядач і артист.

 І викинув отой версалівський поділ театру на зал і сцену, і рампу викинув теж. Казав, що є лиш тільки "Я і Ти", а все інше театру не потрібно.

Лиш « Я і Ти» - таким обіцяв бути «Дідух»,  незвичайний спектакль-експеримент, з яким дебютували аматори - Юлія Острогляд і її форум-театр «My Way». Охочих дізнатися, що таке форум-театр, виявилося чимало і зал переживав «культурний шок» від перенаселення.  Форум-театр, який з'явився в 1973 році з легкої руки Августо Боаля в Бразилії - своєрідний інтерактивний спектакль з непередбачуваною розв'язкою. Розігрується невелика «гостросюжетна» сценка на життєву тему.

 Сценарій «Дідуха» написали самі виконавці: Христина Вінтонів,  Світлана Ілюк, Віра Гудименко, Олександр Фомічов,  Назар Сорока,  Леся Гринишин. До вистави за мить до початку приєднався й бандурист зі Льва – Олексій Богомил.

 

 Невже нинішнім режисерам драматурги не потрібні? – ловлю себе на думці питанням  Марини Давидової, сучасного театрознавця, що вона його поставила минулого року на одному з театральних форумів.

Дія розвивається по висхідній і обривається в найбільш напружений момент. А далі відбувається зовсім дивна річ: джокер (режисер і ведучий спектаклю) Юлія Острогляд пропонує глядачам висловити власну думку щодо кожного сюжетного повороту. Дійство починає розігруватися заново, і кожен з присутніх в залі може зупинити його в будь-який момент, вийти на сцену і показати, як би він сам вчинив на місці того чи іншого героя. Висловитися хотілося всім. Виявилося, що кожна людина по-своєму експерт і може дати слушну пораду.

А тема піднята виставою важка й гостра: на Святвечір зібралася родина і до мами приїхали її доні зі своїми сім’ями. Одна дочка приїхала з Заходу, а друга - зі Сходу країни.  Зустрілися два різних світи – два світогляди. Чи порозуміються? Чи знайдуть сили залишитися родиною у цей непростий час?

Виходив з вистави розуміючи, що нічого в світі важливішого, ніж порозуміння, ніж згода в сімействі, ніж єдність в країні і світі, немає.

Горішок третій: МАЙСТЕР і МАРГАРИТА.

А тим часом над містом пролетіла Маргарита. У перший четвер місяця традиційно «Під абсент» на квартирник зібралися помудрувати філософи.

Церемонно зберігаючи інкогніто, чинно сходилися у квартирі-музеї академіка Чернявського. І не впізнавали свого «гнізда»: декорації змінилися і все задраповано в чорне, і ця ритуальна тиша. Хтось помер? Та ні, - так почалася вистава. Вистава «найбіднішого з найбідніших театру», де від «п’єси» зосталася лише назва …

Ставили у розмові «Майстра й Маргариту» Булгакова. Ставили у кращих традиціях квартирника, у жанрі сторітелінгу як мистецтва розповідати історії і відроджувати у мудролюбстві суть… суть цієї знаної у всіх часах загадкової історії від помираючого майстра слова й містифікації.

«Кислота» пародії на тогочасну есесесерівщину чи закодоване у, по-суті, заповіті одкровення у майбуття? Чимало питань - чимало відповідей.

Умовно такий театр називають деміургічним: режисер не інтерпретує чужий твір, а просто вільно і натхненно штовхає Актора як діяча у сценічний світ і потім дивується тому, що у нього вийшло. Причому світ цей твориться ex nihilo, з нічого, іноді лише з теми.

Вийшла вистава, де й акторів не було. Тому їх ролі зіграли самі ж глядачі і кожен вийшов з твердим наміром заново перелистати цей читаний-перечитаний твір. Шкода, що імена акторів залишилися невідомими…

Післявистава: ПОПЕЛЮШКА й ПРИНЦ.

Кожна Попелюшка таки мусить знайти свого Принца, бо навіщо ж тоді горішки. І Глядач мусить знайти свій Театр, бо навіщо ж тоді мистецтво.

Після вистави завжди роздуми. Вистави, які зійшлися у цьому березневому часі, змусили задуматися: Невже  драматичний театр з його репертуаром інтерпретацій літературних творів й п’єс стає історією, покриваючись сірою пліснявою, наче стіни франківського театру? Невже, закам'яніши серед суєти суєт, театр втрачає можливості бодай якогось змістовного розвитку?  Невже закривається сам у собі, а головні звершення трапляються уже в зовсім іншому просторі?

Агов, хлопче, чи проснувся ти? Чи застряв як і сучасний драматичний театр у готелі між двох світів: ні спить, ні бадьорить.  А може робиш спробу у снах таки злетіти зі сцени у зал однокрилим птахом-театром?

І «відкрилася театральна завіса: на декораціях виднівся справжній буковинський краєвид, лежали натуральні оберемки пшениці, лунала пісня «Ой, летіли журавлі». Коли на сцену вийшли герої пєси в таких же, як у глядачів, національних буковинських строях, умовне мистецтво театру перетворилося на правду життя. І ще довго після вистави глядачі не розходилися, не вірячи, що на сцені працювали професійні актори, а не прості селяни, і підходили до них із запитанням, у якому селі вони живуть», - згадував про прем’єру «Землі» в Чернівцях в 1946 році Григорій Заславець, який грав капітана  у цій виставі, що її був поставив Василь Степанович Василько.

Я достеменно знаю, що прокинешся, мій юний друже, ти тоді, коли умовне мистецтво театру таки перетвориться на правду життя. Бо лише тоді театр, як троянди й виноград Максима Рильського, стає красивим й корисним, стає двокрилим. І тому цікавим.

А поки, ходімо шукати цю правду життя у нових виставах, у нових постановках. А ще краще самому взяти й зіграти цю правду життя у найкращій виставі, яку ти ставиш сам – у своєму житті. Житті в якому «два рівних є крила:Троянди й виноград, красиве і корисне»

До речі, хлопця звали Андрій і він вчиться в 8-му класі однієї з івано-франківських шкіл. На виставі у театрі був уперше.


07.03.2016 Радислав Петрів 2405 0
29.03.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з Назаром Розлуцьким, істориком, поетом та військовослужбовцем, про добровільне рішення долучитись до війська, історію України, поезію, премію Марка Боєслава та подорожі автостопом.

1002
26.03.2025
Тетяна Дармограй

Як захистити себе в інтернеті, які схеми найчастіше використовують шахраї та як із цим бореться кіберполіція, в інтерв'ю журналістці Фіртки розповів начальник відділу протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області, майор поліції Микола Худолій.

2019 1
25.03.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Андрієм Левковичем, кандидатом економічних наук, керівником Івано-Франківської торгово-промислової палати та Почесним Консулом Чеської Республіки в Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

940
15.03.2025
Олег Головенський

Суперпублічний Ілон Маск – це лише вершина «технократичного айсберга», який сьогодні формує революційну політику та стратегію США. ПейПал-мафія, - саме так сьогодні означають команду технократів, яка їх підспудно формує.  

2873
08.03.2025
Тетяна Ткаченко

Про найчастіші запити від батьків та дітей, складні емоції підлітків, доцільність покарання та потребу любові, журналістка Фіртки поспілкувалась із івано-франківською психологинею Іриною Волощук.  

1972
07.03.2025
Олег Головенський

Грем Пероллз (Graham Perolls) — Офіцер Найвидатнішого Ордену Британської Імперії (Officer of the Most Excellent Order of the British Empire) та Кавалер Найвищого Ордена Святого Михайла та Святого Георгія (Companion of the Most Distinguished Order of St. Michael and St. George).  

3254

Наші  думки, звичаї, традиції та, зрештою, травми це все наслідки подій минулих років. І здавалося б, звідки взялась оця недовіра  не тільки до священників, але й певне формальне ставлення до ключових таїнств сповіді та причастя, наприклад, в православній церкві?  

741

В ситуації Гіпермодерну цитатне шкільне знання не працює. І те, що відбувається в Америці, є блискучою ілюстрацією цього висновку. Усі ці пласкі визначення типу «праві лібертаріанці», «нові консерватори», «технофa...ти» - це ні про що.

915

Йтиметься про Православну Церкву України - справжню Українську православну Церкву, адже  УПЦ (в єдності з МП) має стільки «українського» як морська свинка – «морського».

1330

Сімейна групова терапія, різноманітні майстер-класи, психологічна підтримка, гуртки та екскурсії, консультації та профорієнтація, робота з тренерами та різноманітні дитячі гуртки, - це навіть неповний перелік наших активностей.

1937
26.03.2025

Під час посту людина не вживає білкові продукти тваринного походження: м'ясо, рибу та молочні продукти. Натомість залишаються крупи, бобові, горіхи, фрукти та овочі.  

26159 1
22.03.2025

Багато людей досі уникають купувати ці яскраві плоди, бо не знають, як правильно їх їсти чи яку користь вони дають організму. Насправді екзотичні фрукти — це не тільки красиво і смачно, але й надзвичайно корисно.    

627
19.03.2025

Почати харчуватися правильно здається складним, особливо коли навколо стільки суперечливої інформації. Але здорове харчування – це не дієта, не обмеження й точно не прораховування кожного грама.  

830
30.03.2025

У неділю, 30 березня, у церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії в Чукалівці парафія відзначила храмове свято.  

2757
25.03.2025

Щорічно 25 березня відзначають одне з 12 найважливіших християнських свят — Благовіщення Пресвятої Богородиці.  

1096
23.03.2025

Папа Римський Франциск, який понад місяць перебуває в лікарні, має заново "навчитися говорити" після тривалого застосування високопоточної кисневої терапії.  

815
19.03.2025

Великопосні реколекції у Погоні відбудуться 28, 29 та 30 березня 2025 року.

1069
28.03.2025

Це справжня мистецька подорож у минуле, яка через живопис дозволяє побачити архітектурну велич України у новому світлі.  

1058
28.03.2025

Найбільше довіряють Зеленському жителі центральних регіонів — 71% опитаних.  

3956
26.03.2025

Сполучені Штати Америки запропонували Україні нову велику угоду щодо рідкісноземельних металів, яка не включає питання атомних електростанцій.  

931
24.03.2025

Законопроєкт об'єднує в одному органі — місцевій держадміністрації (МДА) — галузеві, правлінські, виконавчі, координаційні та контрольно-наглядові повноваження. 

1507
20.03.2025

Під час опитування респондентам зачитали перелік з 12 емоцій, з яких просили респондентів обрати до трьох відповідей (або ж респондент міг назвати свій варіант).  

1290 1