З початком війни на Донбасі Україна запросила спостережну місію, як єдину організацію, що має досвід в моніторингу військових конфліктів та війн і може бути неупередженим арбітром у відслідковуванні безпосередньої ситуації на лінії зіткнення та частково запорукою того, щоб Україна не опинилась сам-на-сам з російською пропагандистською машиною у висвітленні «гібридної» військової агресії.
Якщо перебування міжнародних спостерігачів поблизу лінії зіткнення логічне та зрозуміле, за що ми вдячні представникам Місії, які ризикують життям та здоров’ям, виконуючи свою роботу, то відкриття офісів їхньої організації у західних областях, чесно кажучи, не зовсім зрозуміле.
13 червня 2017 року в конференц-залі Книгарні «Є» відбулася «Презентація роботи СММ ОБСЄ в Західному регіоні України», яка проходила у форматі: ознайомча доповідь-питання-відповідь.
Презентацію проводив міжнародний спостерігач Лука Коста за участі перекладача Петра Насадюка. При цьому, інформацію про цей захід було не так легко віднайти, оскільки його проведення, свідомо чи не свідомо, представники ОБСЄ особливо не афішували серед журналістського загалу.
У своїй доповіді на початку презентації п. Коста розповів про особистий досвід перебування у багатьох «гарячих точках» (зокрема в Афганістані, Іраці, Косово), а також про загальні аспекти діяльності СММ ОБСЄ. При цьому, найбільше уваги він приділив проблематиці моніторингу ситуації в зоні проведення АТО, не роз’яснюючи власне причину перебування Місії у Західній Україні.
Після завершення доповіді з аудиторії пролунало одне чи два формальних запитання. Ось в такий спосіб пройшла «Презентація діяльності СММ ОБСЄ в Західному регіоні». Як то кажуть – для галочки. Тому досить логічно виникає запитання:
«а що робить в Івано-Франківську місія ОБСЄ, яка покликана моніторити ситуацію в зоні АТО, а не комфортно проживати в історичній частині обласного центру, затишно смакувати у місцевих кафе і ресторанах вишукані страви та час від часу подавати до звітів свого центрального офісу сумнівної якості інформаційні вкраплення?»
Далі мова піде про, на перший погляд, не такі вже й важливі моменти, які стали мені відомими з достовірних джерел і демонструють особливості діяльності Місії в нашому регіоні.
Справа в тому, що на офіційному сайті Місії можна ознайомитись із щоденними офіційними звітами організації, де відображається зібрана представниками ОБСЄ інформація про ті чи інші події в Україні. Мабуть, за результатами щоденних звітів і формуються так звані тематичні звіти за певними проблемами.
Так, 28 лютого в одному з таких звітів СММ ОБСЄ (www.osce.org/uk/ukraine-smm/302226) з’явилася наступна інформація: «…..спостерігачі бачили хрест, встановлений на юдейському цвинтарі в Івано-Франківську». Нижче в цьому же звіті зазначено: «…спостерігачі бачили хрест, нещодавно встановлений на юдейському цвинтарі в м.Коломия (51 км на південний схід від м. Івано-Франківськ), уточнюючи інформацію отриману від представника єврейської громади міста. На хресті був напис на пошану членів Української повстанської армії, яких начебто було вбито на цьому місці в 1941-1942 роках. Начальник районної поліції повідомив СММ, що «Правий сектор, Конгрес українських націоналістів і ще дві організації отримали дозвіл провести зібрання на цьому місці, але не попередили про свої плани встановити хрест. Він сказав, що поліція зареєструвала скаргу щодо цього хреста від єврейської громади Коломиї».
Так ось, 26 лютого цього року в Коломийському міському сквері на розі вулиць Чехова-Петлюри, з ініціативи представників правих організацій, капелани-священики УГКЦ освятили встановлений пам’ятний знак у вигляді хреста з метою увіковічення пам’яті загиблих борців визвольних змагань, які стали жертвами радянського карального органу НКВС. Заради справедливості варто зазначити, що хрест було встановлено без погодження з органом місцевого самоврядування.
Встановлення хреста викликало невдоволення у представників єврейської громади міста Коломия, які звернулися зі скаргою до представників СММ ОБСЄ, оскільки, на їхнє переконання, в минулому на частині території теперішнього скверу знаходилось єврейське кладовище (за неперевіреними даними, юдейське кладовище існувало наприкінці ХІХ ст.). Тобто жодного офіційно діючого юдейського кладовища чи меморіального юдейського кладовища на території скверу, який відноситься до зони зелених насаджень міста Коломия та знаходиться у власності громади міста, НЕМАЄ. Релігійні дискусії та процедури щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для реалізації проекту етнічної громади зі створення меморіального кладовища залишимо на розгляд місцевої громади та уповноваженим органам.
На інформаційний запит до Коломийської міськради щодо форми власності, цільового призначення та використання зазначеної ділянки, а також про наявність чи відсутність на території скверу «меморіального» юдейського (єврейського) кладовища, надійшла відповідь за підписом міського голови Коломиї, копію якої подаємо нижче.
Можна зробити висновок, що представники Місії взяли на себе функції органів державної влади чи місцевого самоврядування та в односторонньому порядку визнали існування юдейського кладовища, чим фактично штучно створили «релігійний конфлікт, міжконфесійний конфлікт...тощо». При цьому, відомо також про кілька зустрічей представників ОБСЄ з офіційними посадовими особами Коломийської міської ради, на яких іноземцям доводили офіційну інформацію.
Фактично такі дії та інформаційні вкраплення у звітах авторитетної міжнародної організації є джерелом для «гібридних» атак російської дипломатії, пропагандистських ЗМІ про нібито утиски етнічних та релігійних громад на території Західної України. Після такого можна тільки уявити собі заголовки у російських ЗМІ.
Окрім цього, такими звітами спостережна місія зміцнює позицію проросійських симпатиків в Європі, наносячи непоправну шкоду міжнародному іміджу нашої держави.
На завершення скажу, що дане запитання було мною озвучено на т.зв. «презентації роботи Місії в Західному регіоні», про яку йшлося на початку статті. У відповідь Лука Коста зазначив, що спостережна організація дає до звіту тільки перевірену інформацію, яка підтверджується кількома джерелами (не дослівно). Пізніше все ж визнав, що не обізнаний в даному питанні, так як не брав участі в моніторингу ситуації в м. Коломия…
Проте, можливо, існує простіше пояснення: тобто, місцевому офісу СММ ОБСЄ просто немає про що доповідати до штаб-квартири в м. Києві. А тому, для того, щоб надалі залишатися в м. Івано-Франківську, отримувати дуже пристойну, навіть на європейський рівень, зарплатню, потрібно штучно створювати такі ситуації. Для того, щоб показати свою необхідність перебування на спокійному Заході України на противагу моніторингу ситуації в т.зв. ОРДЛО чи в зоні проведення АТО.
P.S. Згідно інформації, яку подає всесвітня мережа та й сама Місія про свою діяльність, визначеними принципами її присутності є:
1. неупереджене ставлення до подій та сторін конфлікту (цікаво, які сторони конфлікту моніторяться за 1000 км від лінії розмежування);
2. неприпустимість несанкціонованих публічних виступів та власних оцінок подій та фактів;
3. неухильне дотримання Кодексу поведінки співробітника СММ ОБСЄ;
4. дотримання принципів діяльності представниками міжнародної організації.
Судіть самі. Далі буде…
Володимир Теслюк, Галицьке Слово