Чи є у Галичини столиця?

 

Звичайно ж, немає, оскільки й самої Галичини не існує. Коли за часів Австро-Угорщини існувало Королівство Галичини і Лодомерії, а потім Галицька автономія, то їх столицею був Львів. Зараз це місто є рядовим українським обласним центром, одним із 24-х. Але починаючи цю розмову, ми намагаємося заглянути трохи вперед.

 

Справи в державі Україна розвиваються таким чином, що адміністративно-територіальна одиниця Галичина цілком реально може згодом з’явитися на мапі. І питання «столиці», тобто центру адміністративно-територіальної одиниці, знову, як то кажуть бюрократи, стане на порядку денному.

Львів, як відомо, і нині вважають неформальною столицею Галичини, а може, й усієї Західної України. Що ж, така думка має право на існування, але – не більше. Тут варто окремо розглянути історичну роль Львова. Львів – це особливе місто вже хоч би тому, що ніколи повністю не було «чиїмось».

Львів, збудований, імовірно, волинським князем Данилом Романовичем чи його сином Левом, був заселений, скоріш за все, близькою до князя знаттю та її обслугою, а також запрошеними німцями-ремісниками, євреями-лікарями, східними купцями, ну і місцевим простолюдом. Тобто протогаличанами.   

Волинських князів Романовичів, як випливає з історії, в Галичині не надто любили. Тож Львів розташувався на землях галичан, вірогідно, не надто приязних до Данила чи й Лева. Начебто саме через це Данило для власного проживання віддавав перевагу волинським містам.

За І Речі Посполитої Львів довший час був німецькомовним і латиномовним містом, хоч і з польською адміністрацією. За Австрії – це мультикультурна і поліконфесійна столиця Королівства Галичини і Лодомерії з німецькою адміністрацією, польською аристократією, єврейськими гендлярами та правниками і руським духовенством, плюс різнонаціональні середовища бідноти та ремісників.

За часів Галицької автономії, а потім і ІІ Речі Посполитої місто стало «польським островом» у «русинському морі» східної Галичини, у якому втім були «вулиці – польські, а будинки – єврейські». Тобто і за Польщі місто не було повністю польським, і за нацистів не було виключно нацистським, і навіть за радянських часів Львів ніколи не був повністю радянським. Хоч відразу після війни центр міста заселили «визволителями» і «спеціалістами зі сходу», та околиці кишіли прихованими націоналістами, підпільними уніатами чи й просто консервативним галицьким пролетаріатом сільського походження.

І зрозуміло, що Львів ніколи не був і зараз не є повністю українським, хоч, може, і є найбільш українським містом в усій Україні, що радше свідчить погано про саму країну. Однобоке і безпідставне самопроголошення Львова як «українського П’ємонту» і представлення галичан як найдосконалішого взірця українства призвело до епідемії «дитячої хвороби націоналізму».

«Печерний варіант» націоналізму в Галичині зміг укріпитися ще й внаслідок того, що за роки незалежності з цього краю – і в західному, й у східному напрямку – емігрували тисячі освічених і досвідчених людей – фахівців і візіонерів, справжніх лідерів й ентузіастів. Тому на перші ролі висунулися «водевільні патріоти» та «борці естрадного жанру». Але навіть за таких обставин Львів не став переважно націоналістичним.

Насправді ж під яскравою маскою українського націоналізму ховається місто м’яких пастельних кольорів міщанського консерватизму і боягузтва, сором’язливого космополітизму і лібералізму, буржуазної самозакоханості і гедоністичного лінивства. Тому нинішній Львів не може становити ні якоїсь особливої загрози, ні особливої надії. Це відчувають люди з інших міст чи країн, які останніми роками охоче поселяються у Львові. Багатші – іноземці чи мешканці сходу і півдня України – купують у Львові помешкання, відкривають бізнес. Бідніші – молоді люди чи митці – чіпаються за будь-які проекти чи навчання, щоб затриматися у цьому місті якщо й не назавжди, то якнайдовше.

Львів знову стає щораз більше різнонаціональним, різномовним, різнорелігійним – тобто мішанкою культур і народів.

Тому нинішній Львів мало ким цікавиться, окрім себе, навіть Галичиною. Такий Львів не вирішуватиме проблем Галичини, як і будь-чиїх інших. Тож можна сміливо ствердити, що на момент виникнення якогось типу галицької автономії і самоврядування місце столиці Галичини залишатиметься вакантним.

 

 ZAXID.NET


04.05.2013 Володими Павлів 3117 5
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

646
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

620 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2074
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1298
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

7043
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1937

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

391

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

286

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

889

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

995
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

915
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

662
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1720
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7078
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

563
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3593
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3767
20.06.2025

Генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський розповів про трансформацію глядацької аудиторії за роки його керівництва.  

3697
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

416
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

851
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

1083
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

467