Чи є у Галичини столиця?

 

Звичайно ж, немає, оскільки й самої Галичини не існує. Коли за часів Австро-Угорщини існувало Королівство Галичини і Лодомерії, а потім Галицька автономія, то їх столицею був Львів. Зараз це місто є рядовим українським обласним центром, одним із 24-х. Але починаючи цю розмову, ми намагаємося заглянути трохи вперед.

 

Справи в державі Україна розвиваються таким чином, що адміністративно-територіальна одиниця Галичина цілком реально може згодом з’явитися на мапі. І питання «столиці», тобто центру адміністративно-територіальної одиниці, знову, як то кажуть бюрократи, стане на порядку денному.

Львів, як відомо, і нині вважають неформальною столицею Галичини, а може, й усієї Західної України. Що ж, така думка має право на існування, але – не більше. Тут варто окремо розглянути історичну роль Львова. Львів – це особливе місто вже хоч би тому, що ніколи повністю не було «чиїмось».

Львів, збудований, імовірно, волинським князем Данилом Романовичем чи його сином Левом, був заселений, скоріш за все, близькою до князя знаттю та її обслугою, а також запрошеними німцями-ремісниками, євреями-лікарями, східними купцями, ну і місцевим простолюдом. Тобто протогаличанами.   

Волинських князів Романовичів, як випливає з історії, в Галичині не надто любили. Тож Львів розташувався на землях галичан, вірогідно, не надто приязних до Данила чи й Лева. Начебто саме через це Данило для власного проживання віддавав перевагу волинським містам.

За І Речі Посполитої Львів довший час був німецькомовним і латиномовним містом, хоч і з польською адміністрацією. За Австрії – це мультикультурна і поліконфесійна столиця Королівства Галичини і Лодомерії з німецькою адміністрацією, польською аристократією, єврейськими гендлярами та правниками і руським духовенством, плюс різнонаціональні середовища бідноти та ремісників.

За часів Галицької автономії, а потім і ІІ Речі Посполитої місто стало «польським островом» у «русинському морі» східної Галичини, у якому втім були «вулиці – польські, а будинки – єврейські». Тобто і за Польщі місто не було повністю польським, і за нацистів не було виключно нацистським, і навіть за радянських часів Львів ніколи не був повністю радянським. Хоч відразу після війни центр міста заселили «визволителями» і «спеціалістами зі сходу», та околиці кишіли прихованими націоналістами, підпільними уніатами чи й просто консервативним галицьким пролетаріатом сільського походження.

І зрозуміло, що Львів ніколи не був і зараз не є повністю українським, хоч, може, і є найбільш українським містом в усій Україні, що радше свідчить погано про саму країну. Однобоке і безпідставне самопроголошення Львова як «українського П’ємонту» і представлення галичан як найдосконалішого взірця українства призвело до епідемії «дитячої хвороби націоналізму».

«Печерний варіант» націоналізму в Галичині зміг укріпитися ще й внаслідок того, що за роки незалежності з цього краю – і в західному, й у східному напрямку – емігрували тисячі освічених і досвідчених людей – фахівців і візіонерів, справжніх лідерів й ентузіастів. Тому на перші ролі висунулися «водевільні патріоти» та «борці естрадного жанру». Але навіть за таких обставин Львів не став переважно націоналістичним.

Насправді ж під яскравою маскою українського націоналізму ховається місто м’яких пастельних кольорів міщанського консерватизму і боягузтва, сором’язливого космополітизму і лібералізму, буржуазної самозакоханості і гедоністичного лінивства. Тому нинішній Львів не може становити ні якоїсь особливої загрози, ні особливої надії. Це відчувають люди з інших міст чи країн, які останніми роками охоче поселяються у Львові. Багатші – іноземці чи мешканці сходу і півдня України – купують у Львові помешкання, відкривають бізнес. Бідніші – молоді люди чи митці – чіпаються за будь-які проекти чи навчання, щоб затриматися у цьому місті якщо й не назавжди, то якнайдовше.

Львів знову стає щораз більше різнонаціональним, різномовним, різнорелігійним – тобто мішанкою культур і народів.

Тому нинішній Львів мало ким цікавиться, окрім себе, навіть Галичиною. Такий Львів не вирішуватиме проблем Галичини, як і будь-чиїх інших. Тож можна сміливо ствердити, що на момент виникнення якогось типу галицької автономії і самоврядування місце столиці Галичини залишатиметься вакантним.

 

 ZAXID.NET


04.05.2013 Володими Павлів 3082 5
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

496
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

846
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3248
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3193 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2503 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3251

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

69

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

288

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

819

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1421
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

951
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

646
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

1009
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

566
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43865
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3336
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1333
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35573 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

225
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

525
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

620
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

840