Вулиця Тараса Шевченка в центрі Івано-Франківська - одна із найдавніших і найкрасивіших вулиць міста, відома своєю архітектурою та історією. І разом із цим – одна із найпроблемніших. Вже давно тут назріло питання капітального ремонту.
Вік комунікацій і дорожнього полотна не витримував щорічного зростання автопотоку і кількості мешканців вулиці. А ще сотні студентів, які додають життя вулиці. Здавалося, що наближення ювілею - 350 річчя Івано-Франківська зможе цю проблему вирішити.
Саме до цієї дати можновладці обіцяли капітальний ремонт і реконструкцію вулиці, якою щоденно проходять тисячі городян і гостей. Не дивно - адже вона прямує до міського парку культури і відпочинку. Та й питання контролювалося самим Президентом України. Однак, з часу обіцянок пройшов вже майже рік. Обласний центр Прикарпаття незабаром святкуватиме чергову річницю. А питання вулиці і досі незакрите. Довгоочікуваного ремонту так і не сталося.
Частина коштів, виділених на ремонт як субвенція із державного бюджету, повернулася назад – неосилили освоїти. А тому, логічно, що із потеплінням прийшло загострення і самого питання. Його знову підняли депутати на сесії міської ради минулого тижня. Мовляв, ремонту нема, фінансування перекрите, а що далі? Поговорили і вирішили - виконкому і міському голові чергову догану. А також вказали градоначальнику на дорогу в Київ, куди він повинен, на думку депутатів, їхати врегульовувати питання і повертати кошти в місто.
Суть вуличного питання Планувалося, що на вулиці Шевченка будуть замінені усі підземні інженерні мережі та комунікації. Від вулиці Січових Стрільців до Гординського буде викладена плитка, а це не мало, не багато – 3 тис. кв. метрів. Загалом ремонту зазнає 12 тис. кв. метрів дорожнього полотна. Уся ця ремонтна історія розпочалася ще у далекому 2010, коли керівництво держави натякнуло на можливість фінансування ювілею Івано-Франківська.
Тоді обіцяли на все 40 мільйонів. З часом сума скоротилася до 24, а згодом і взагалі до 10. ЇЇ вирішили повністю спрямувати як державну субвенцію на капітальний ремонт вулиці Шевченка. Відповідне положення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року. На місці депутати міської ради дали добро на роботи 29 травня 2012 року, добавивши до державних грошей із міського бюджету ще 2, 8 мільйони гривень. Отож, кошторисна вартість усіх робіт становила майже 13 млн. грн. На все у міської влади часу було до кінця 2012 року ,у протилежному випадку, невикористані кошти повертались державі. Здавалося, після паперових формальностей усе мало б піти як по-маслу – гроші, які не які, а таки будуть, залишилося визначити фірму-підрядника і того, хто цим усім заправлятиме. Однак, не так сталося як гадалося - все найцікавіше тільки починалося… Не вистачило часу? То не вистачило часу, чи його все ж таки було вдосталь? Головна складова питання.
Опоненти виконавчої влади, зокрема в особі Юрія Соловея, який на сесії і озвучив усі «фе» колег, стверджують, що причина незавершеного ремонту криється у бездіяльності, недбалості і затягуванні часу міською владою. І відразу ж називають чітко дати, коли субвенція поступила на рахунок розпорядника. Мовяляв, вже 20 серпня вся сума з держбюджету лежала на казначейському рахунку фінуправління. А ще говорять, що місто затягувало із визначенням того ж таки розпорядника коштів і проведенням тендеру на виконавця робіт.
«12 квітня, коли були прийняті зміни до Закону України Про державний бюджет, ми мали всі правові підстави розпочати дії, пов’язані з організацією ремонту вулиці Шевченка. Місто ж після 12 числа спромоглося 27 квітня внести зміни в бюджет Івано-Франківська, де передбачити розпорядником коштів управління капітального будівництва, а також було добавлено 2,8 мільйонів з міського бюджету, - говорить Юрій Соловей. - Але почалася тяганина - хто буде ділити цей бюджетний пиріг. І тільки 29 травня ми знову вносимо зміни, де визначаємо не УКБ, а Департамент житлово-комунального господарства, транспорту і зв’язку капітальним розпорядником коштів».
Втім чому так вийшло ніхто пояснити не може. Однак, апелюють, що часу на роботи було вдосталь. В той же час міський голова Віктор Анушкевичус, якому й адресувалися звинувачення, запевняє, що зробили усе можливе і не можливе. І розповідає, що він особисто 12 раз був у Києві, щоб врегулювати дане питання. Дійсно, очільник міста визнає, що із визначенням відповідального на місці була тяганина. Однак, пояснює її об’єктивними причинами. Мовляв, обсяг робіт, який мали провести на Шевченка був набагато більший за компетенцію Управління капітального будівництва.
Тому й була надана перевага профільному Департаменту. Щодо тендеру, який за словами опонентів, значно зятягувався, то мер запевняє, що діяли виключно в рамках чинного законодавства. Інакше ніяк. Тай допоки йшла вся паперова тяганина, фірма, яка виграла тендер вже працювала за власний кошт, без авансу. Дещо про тендер. 23 липня Департаментом житлово-комунального господарства, транспорту і зв’язку було оголошено тендер. І тільки через місяць 23 серпня відбулося розкриття конкурсних пропозицій. Тут організатори на свій власний вибір і скористалися часом по максимуму, бо переможця можна оголосити на другий же день, а можна і пізніше. Ще через місяць 5 жовтня був підписаний договір.
Такі зволікання у виконкомі пояснюють наче б то відмовою переможця проводити роботи. До речі, щодо підрядника, у місцевих обранців також були питання. Нагадаємо, що на тендері, який оголосив Департамент, було декілька учасників. Перемогу отримала Інвестиційна будівельна компанія «Ніка», яка запропонувала ціну робіт 12,8 млн. грн. Друге місце посіло приватне підприємство «Екстім» - його кошторисна вартість 14,7 млн.грн. Головний аргумент депутатів – це те, що фірма «Ніка» невідома і навряд чи має досвід робіт подібного характеру. Міський голова вбачає у таких закидах підтекст політичних і комерційних інтересів: «Всі, хто приймав участь у дискусії на сесії міськради прекрасно знали і чому вона розгорілася, і чому основним дискусійним чоловіком був Юрій Соловей. Тому що фірма його одно партійця Романа Тимківа «Естім» хотіла ремонтувати вулицю Шевченка, але вона програла в тендері. І я думаю, що це основний лейтмотив, чому піднялася ця тема», - говорить Віктор Анушкевичус. Винними ж у тому, що кошти повернулися у Київ, на думку міського голови є Кабмін і Державне казначейство.
Переший тому, що запізно перерахував кошти, а казначейство – тому, що все-таки вчасно не пропускало їх. «Якщо б ця субвенція з держбюджету надійшла в першому кварталі 2012 року, тоді всі претензії мали б мати підставу – дійсно звинувачути виконавчу владу. Але коли перший транш прийшов в сепні, то фізично не вистачило часу і плюс казначейство не пропускало кошти», - апелює Віктор Анушкевичус. Також говорить, що неодноразово мав розмови із багатьма фахівцями, які підтвердили йому неможливість за такий малий проміжок часу виконати обсяг робіт, який був на Шевченка. Далі буде?
Власне, стурбовані опоненти виконкому і мера нарікають на його бездіяльності стверджують, що градоначальник має їхати знову в Київ повертати кошти в місто. Сам же Віктор Анушкевичус, схоже із такою участю не цілком згідний. Так, визнає, що можливо у тому стані вулиці, який маємо на разі, частково винен Департамент комунального господарства транспорту і зв’язку, Однак, як вже писалося, розпорядник коштів не мав і чим розпоряджатися, бо Казначейство просто затримувало перерахунки коштів. «Загалом, якби казначейство пропускало всі кошти, то можливо ми освоїли б більшу частину коштів. В казначейство за моїм підписом ми подали платіжних доручень на суму 4,7 млн. грн. Казначейство провело, якщо говорити дуже точно, 2,966 млн. грн. і відповідно 7,33 млн. було повернуто державі», - стверджує міський голова.
Однак, вулицю Шевченка таки завершить і сподівається на справедливість зі сторони Мінстертва фінансів України. Мовляв, кошти, які місто із багаторічною історією заслужило до свого ювілею, не можуть бути просто так втрачені. Міський голова вже направив відповідні листи в Міністерство фінансів, в Міністерство регіонального розвитку і будівництва, до Віце-прем’єр-міністра Олександра Вілкула, а також окремим листом звернулися по допомогу до голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайла Вишиванюка. Головний аргумент – те, що кошти все-таки надійшли тільки у третьому кварталі на казначейські рахунки і згідно усіх термінів їх було неможливо вчасно освоїти і доцільно було б цьогоріч закласти у держбюджет невикористані Івано-Франківськом кошти.
«Також я маю інформацію, що доручення Президента, яке було дано в грудні 2010 року з контролю не знято, - говорить Віктор Анушкевичус. - І зараз на наші звернення в міністерства ми отримали відповідь».
Так, наскільки стало зрозуміло із розмови, вже є доручення Міністру фінансів Юрію Колобову і голові облдержадміністрації Михайлу Вишиванюку спільно із міською радою розглянути і внести узгоджені пропозиції в Кабінет міністрів. Тобто, надії, що гроші повернуться, все-таки є. Хоча й поки що доволі умовні. Якщо ж план мера не спрацює, то завершувати ремонт доведеться за кошти із міського бюджету. Як розповідає Анушкевичус, на разі на вулиці виконано 40% усіх необхідних робіт. Практично, залишилось перевірити комунікації і розпочинати формувати дорожнє корито, а опісля плитка. Тобто, вся чорнова робота позаду. Вулиця Шевченка – як вона є… Ну що ж, вислухавши позиції сторін, варто оглянути безпосередній об’єкт суперечки. Дійсно, ситуація вимагає бажати кращого. Втім, попри жахливий зовнішній вигляд, не найкращі погодні умови і, найголовніше, начебто відсутність фінансування, робота таки триває. За час мого годинного перебування на вулиці декілька машин вивозять залишки грунту від розкопок, робітники пораються біля мереж, а на частині вулиці вже насипано гравій.
Слова міського очільника про те, що ремонт вулиці таки буде завершений і загалом про стан робіт на даний час безпосередньо на місці підтверджує виконроб будівельної компанії «Ніка» Михайло Бойко. «
Нам ще треба кинути телефонні і електричні кабелі. І зробити декілька вводів водопроводу і газу. В даний час ми просто не можемо це робити, бо дуже сильно промерз грунт», - говорить будівельник і додає, що роботи не призупиняли практично усю зиму, тільки у випадку сильних морозів. А як тільки потепліє, вони повним ходом приступають до роботи.
Щодо терміну будівництва, то він, за словами пана Михайла, розрахований на увесь 2013 рік, адже обсяг робіт колосальний.
«Як тільки буде погода, ми робимо підстелаючий шар гравію і ставимо плитку, бо вся вулиця буде пішохідною, і дорога і тротуари будуть у плитці, - говорить пан Михайло, - Ви тільки вдумайтеся у цифру, нам потрібно 15 тисяч квадратних метрів бруківки поставити! А це і кошти, і робота».
Мовою цифр говорить і будівельник. Каже, що просто неможливо було освоїти кошти за такий проміжок часу: «Ті мільйони ми вчасно не освоїли, бо вони були проплачені у грудні місяці і просто фізично не можливо було виконати об’єми запланованих робіт». Глас народу: не такої вулиці ми хотіли Поки міські чиновники визначають винних, від «відремонтованої» вулиці страждають пересічні мешканці.
Саме їм щоденно потрібно долати метри розритого дорожнього полотна, або ж обходити звичний маршрут іншим шляхом. Тай особисто пройшовшись по вулиці, «задоволення» у мене було чимало. А під час «мандрівки» тільки і доводилось спостерігати як проворні студенти, які головним чином, і є жильцями вулиці маневрують між калюжами на розритих тротуарах, намагаючись хоч частково залишити взуття чистим. Не менш «привабливими» є і думки самих перехожих.
«Капітальний ремонт вулиці Шевченка безперечно є чудовою ідеєю. Вулиця хотіла оновитися давно. Але ми знову зіткнулися з проблемою, яка переслідує наших чиновників - втілити цей проект в життя немає кому, - говорить студентка Ліля, яка щоденно прямує по Шевченка на навчання у Прикарпатський національнйи університет. - У той час, як депутати та мер безперервно сперечаються у стінах міської ради, - люди змушені взимку ногами сніг розгрібати, а зараз болото місити».
Інша панянка Ольга, вікна помешкання якої виходять прямо на перехрестя вулиць Шевченка і Гординського, говорить, що варто було б подивитися як можновладці самі поводились би в ситуації, коли вже декілька місяців вулицею, на якій вони живуть, ні пройти, ні проїхати.
«Я впевнена в одному, що якщо б основна частина міської влади жила на вулиці Шевченка, то її реконструкція просувалася б зовсім іншими темпами», - припускає Ольга.
Розмірений уклад життя будівельники порушили і в мешканців сусідньої вулиці 100-річчя Червоного Хреста Пан Сергій розповідає, що кожного дня щоб пройти на роботу він повинен не тільки прокидатись раніше, але й сплановувати щораз новий маршрут: «Навколо суцільне болото, про спеціально облаштовані переходи у вигляді банальних дощечок не може бути й мови. Доводиться обходити десятою дорогою, через що вставати доводиться ще на пів години раніше». Окрім того, співрозмовник скаржиться, що мешканці сусідніх будинків вирішили, що якщо околиці перетворилися на болото, то і про культуру цивілізованого суспільства можна забути. З часу ремонту вулиці Шевченка, сусідню вулицю вони перетворили на смітник. «Одним словом, підсумовує Сергій, - картина, яку зараз можна спостерігати біля парку Шевченка і на всій вулиці Шевченка не надто втішна.
Суцільне болото і сміттєзвалище посеред нашої вулиці». Про численні скарги говорять і депутати, до якого начебто люди йду із вимогою допомогти вирішити проблему ремонту. Як бачимо, суперечки суперечками, а питання вирішувати потрібно. Місто – це, перш за все, господарка і добробут громади, а вже потім – політика і комерція. Тому, напевно, настав час нарешті припинити шукати крайнього та звинувачувати один одного. Адже, негоже, щоб місто із трьохсотлітньою історією мало на своїй мапі такі непривабливі місця, у які нині перетворилася одна із його найкрасивіших вулиць.
