Чемпіон Європи: Спортсмени їдуть з України, бо вона не поважає їх

 

img

 

Шорт-треківець Володимир Григор’єв - один з багатьох українських спортсменів, які, не витримавши системи, поїхали за кордон.

 

З 2007-го спортсмен живе і тренується в російському місті Клин, а нагороди чемпіонатів світу і Європи, етапів Кубку світу чеканить останні три сезони. Ось і зараз він, екс-українець, якого чиновницька машина змусила шукати нову батьківщину, є одним з претендентів на олімпійські медалі. От тільки здобуватиме він їх під прапором Росії.

- Чи намагалися вас втримати українські чиновники, коли ви вирішили перейти під знамена Росії?

- Ні, а от палиці в колеса пхали. Навіть тоді, коли вже тренувався в Росії. Так тривало доти, доки я не вийшов на високий рівень, ввійшов до збірної Росії, і всі їхні намагання були марними. Усі спортсмени, які чогось досягнули в Україні, їдуть в інші країни. Чому? Тому що Україна їх не поважає і не збирається щось робити для них.

- Що стало причиною вашого конфлікту з українськими чиновниками?

- Щоб зростав результат, потрібні умови. Ми просили мінімального забезпечення – у федерації, міністерства. “Та ви що?” – такою була реакція керівництва. Проблема не вирішилася, стало тільки гірше. Мене відправили тренуватися до Шостки, звідки я родом, де немає ковзанки, крім тієї, яку взимку заливають на вулиці. Хотіли показати, хто в домі господар. Терпіти таке нахабство я не став. Зібрався і поїхав, адже знав, що маю високий результат. Крім того, в Україні мене ніхто обігнати не міг, що теж не сприяє росту результатів. А от в Росії конкуренція є.

- Якби чиновники пішли вам на поступки, створювали хай не відмінні, але кращі умови, ви б залишилися в Україні?

- Можливо. Адже конфлікт розпочався з того, що нам стали говорити: «Самі оплачуйте лід!» Оренда ковзанки коштує $200 — 400 за годину, а наші зарплати на той час становили $200 доларів на місяць. Українське керівництво взагалі не думає про розвиток шорт-треку. Навіть якщо гроші і є, то їх усе одно не виділять на це.

- Ті умови, в яких ви працюєте в Росії, і є мрією українського спортсмена?

- Так, ми завжди мріяли про тренування на базі, де все поряд. Тоді атлет націлений тільки не результат і повністю віддається справі. Нині я тренуюся на олімпійській базі, де все розташовано в одній будівлі — ковзанка, готель, їдальня. А в Україні ми жили в найдешевшому готелі, де після ліжка болить спина. Треба їздити на тренування в метро, де всі кашляють, хворіють. А під час піку форми імунітет спортсмена значно слабшає. Як наслідок — хворієш і пропускаєш змагання. Готувався даремно.

- Як ваші рідні відреагували на рішення переїхати до Росії?

- Батько підтримав, а мама і старенька бабуся були трохи проти. Доки бабуся була жива, мама залишалася в Україні, потім приїхала до нас в Клин. Мої батьки – тренери зі шорт-треку. Мама вже не тренує, а батько працює з дітьми. Серед його вихованців — чемпіони Росії у своїх вікових категоріях. А одружився я вже після переїзду з російською дівчиною.

- Як часто буваєте в Україні?

- Років два тому був — приїжджав до рідного брата в гості на пару днів у Київ. А от він у нас ще жодного разу не був.

- Коли ви били рекорд світу, стояли на п'єдесталі пошани чемпіонатів Європи, світу, етапів Кубку світу, не проскакувала у вас думка — от так би під прапором України?

- Чесно кажучи, ні. Я був величезним патріотом України, доки керівництво не опустило мене настільки, що нижче просто немає куди. Стільки бруду було вилито на нас! А збірна України вітає мене зі здобутими нагородами і каже, що молодець, що поїхав і виступаю за іншу країну, бо в Україні як не було нічого, так і не буде. Це дуже страшно. Якось читав інтерв'ю олімпійської чемпіонки з плавання Яни Клочкової, де вона розповідала, як говорила з депутатами про будівництво басейнів. Народні обранці відповіли їй: «Нам це не треба». Пам’ятаю, перед Олімпійськими іграми в Турині-2006 міністр спорту Юрій Павленко заявляв, що побудують бази. Минуло стільки часу, а ковзанок так і немає. Лише багато обіцянок. Шорт-трек в Україні знаходиться в кам’яному віці. Мабуть, навіть печерні люди бігали швидше або ж могли б позмагатися з українцями.

- А як же вам, представнику кам’яного віку, вдалося досить швидко себе реалізувати?

- Це не було так швидко. Непогані результати я показував в Україні. У Шостці заливали лід, і він довго стояв – 3 – 3,5 місяці. Хоча було холодно, та ми могли готуватися. Враховуючи сучасні погодні умови, зараз лід, мабуть, і місяць не простоїть. Ми каталися багато, пробивалися у збірну Україну і мали можливість тренуватися на штучній ковзанці на зборах. Плюс виступи на Кубках світу, чемпіонатах Європи теж були багатим досвідом.

- Коли їхали в Росію, думали про те, що зможете змагатися на найвищому рівні?

- Звичайно. Я вірив, ще коли тренувався в Україні, що стану призером і чемпіонату Європи, й Олімпійських ігор. Тому успіхи мене не здивували. Я їх дуже довго чекав, не здався. Зараз рухаюся до заповітної цілі – перемогти на Олімпійських іграх. Ясна річ, спорт непередбачуваний, та ми очікуємо хорошого результату. В першу чергу, це 500 м. Та я спробую щастя і на дистанції вдвічі довшій – перемогти чи хоча б стати призером. Звісно, естафетна командна гонка – пріоритет.

- Сьогодні вважаєте себе вихованцем української школи шорт-треку чи російської?

- Звичайно, українська школа дуже багато мені дала - хорошу базу, техніку і багато іншого. Все-таки мене тренував батько, який мене підтримує і дає поради й досі. Я прислухаюся до нього. Та сам результат на такому високому рівні забезпечили інші люди - корейські, канадські, французькі тренери змусили по-іншому подивитися на наш вид спорту. І в першу чергу – це моральні якості, адже все залежить від голови, яка змушує рухатися ноги. Тому з головою треба дуже дружити.

- На змаганнях ви зустрічаєтеся зі своїми екс-колегами по збірній Україні. Спілкуєтеся?

- Так, дещо підказуємо. Проте тісного спілкування немає. Я в основному спілкуюся з Сергієм Ліфиренко. Він і тренується у нас у Кліну, проходить всю підготовку до сезону, бо в Україні в нього немає умов. Звісно, він сам оплачує все.

- Якби могли повернути час назад, що поміняли б у своєму житті?

- Я отримав хороший урок у житті. Були дуже тяжкі часи, дуже. Все хотілося кинути і піти. Та витримав, пройшов усю цю школу. Все так і мало бути. Я повинен був пройти всі ті етапи, які були на моєму шляху. Назад точно не треба нічого повертати.

 

Еспресо


05.02.2014 1222 0
Коментарі (0)

31.07.2025
Павло Мінка

Фіртка неодноразово викривала проблему булінгу в школах Івано-Франківської області. У продовження теми ми поспілкувалися із нальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Сергієм Безпалько та дитячими психологами.    

252
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

1150 1
28.07.2025
Павло Мінка

Фіртка розповідає, як незаконні заправки та контрафактне виробництво пального загрожують економіці й безпеці регіону.  

1696
22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

777
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

3410
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21444

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

627 1

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

370

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

999

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2363
25.07.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

2147
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

382
16.07.2025

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

12034
28.07.2025

У селищі Делятин на Івано-Франківщині відбулася знакова для громади подія — освячення храму Всіх Святих Українського Народу.  

642
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

342
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

984
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

958
23.07.2025

Програма промоції читання «Текстура» спільно з «Видавництвом Старого Лева» запрошують на розмову довкола абетки-енциклопедії «Антонич від А до Я» — книжки, що розповідає про поета, закоханого у світ, сонце й слово.  

253
25.07.2025

263 народні депутати підтримали законопроєкт, зокрема — дев’ятеро з Івано-Франківщини. Хто і як голосував, і якою була їхня реакція згодом — розповідає Фіртка.

1801 1
22.07.2025

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є ініціатором нових санкцій проти Росії, заявив, що президент США Дональд Трамп «надере зад» Володимиру Путіну, підписавши законопроєкт про вторинні санкції для країн-покупців російської нафти.  

567
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

1611 7
10.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2386 4