Богдан ЛОГВИНЕНКО: «Наші поїздки – це не "тури-путівки", це справжні мандри й пригоди»

 

Журналіст, промоутер і арт-менеджер Богдан Логвиненко побував у 36 країнах світу. Це не були подорожі за принципом «all inclusive». Де автостопом, де пішки, нічліг, де випаде, – так Богдан пройшов всю Україну, автостопом подорожував Росією, Францією, Грузією, Албанією, Малайзією – список довгий.

Півроку тому Богдан попрощався з польським Познанем, де прожив кілька років, працюючи в галузі арт-менеджменту, і вирушив у Малайзію, де живе дотепер, займаючись екстремальним, а не «матрацним» туризмом.

Ми подумали собі: а чому б і не поїхати до Малайзії, і поговорили з Богданом на цю тему й про подорожі взагалі.

 

 

– Що тебе тягне в різні кутки планети? Ти залежний від адреналіну, це пошуки себе і свого місця в світі, чи, може, в тебе в роду цигани були?

Та це ж цікаво – сів і поїхав кудись. Є в цьому якийсь глибокий екзистенційний сенс. Навіть коли їси шашлик із крокодила, в цьому ж теж є якийсь сенс. Отак якось з'їси крокодила, собаку чи восьминога на базарі, а тоді думаєш собі: то було моє, отже, я себе знайшов. Не шукав, але знайшов. Насправді, в усіх куточках світу я постійно зустрічаю не циганів. Зі Східної Європи це здебільшого поляки і чехи, і практично ніколи не зустрічаю росіян чи українців. Це я натякнув на свої корені в ЄС, може, єврокомісари прочитають цю розмову і дадуть мені якийсь добрий паспорт (сміється).

 

– І як смакує шашлик із крокодила?

Як великі крокодилячі сльози Едуарда Успенського, батька крокодила Гени: гострий, як лезо, і прісний, як виноград. В мене взагалі не дуже зі смаком, насправді.

 

– Тобто така річ, як екзотична їжа національних кухонь, тобі чужа? Що ж тебе приваблює в подорожах найбільше?

Найбільше мене цікавлять люди. Вони скрізь різні. Я кайфував від людей, їздячи спершу всією Україною. Я не дуже люблю говорити, можу час від часу щось написати, але найбільша приємність для мене – слухати.

Історії українців переважно про те, хто кого і як надурив, кинув, зрадив, образив. Єдина різниця в тому, що на Заході це більш оптимістичні розповіді, а на Сході і Півдні це передсуїцидальні зізнання. В Росії, наприклад, незалежно від того, який регіон - Башкортостан, Пермський край чи Підмосков'я, це будуть міжнародні дипломатичні роздуми на тему імперіалізму, а в Європі вже не все так однозначно. У кожній країні і в регіонах - свої історії, інші люди, безліч зацікавлень, розмови про спільну музику і кіно, літературу і філософію - це я знову натякаю на свою причетність до Великої європейської унії. В Грузії - розмови про історію і кухню. В Туреччині спершу ми обмінюємось контактами у Фейсбуці, а потім знайомимось. В Індонезії все взагалі дуже непередбачувано: в одному регіоні шахтарі мають по 3-4 тисячі доларів зарплати, а за 10 кілометрів племена з луками, стрілами і каменями закидають офіс національного парку - з такими вже важче спілкуватись.

 

– Де найбільш небезпечно?

На півдні Франції і в деяких регіонах Росії. Довбані расистські кримінальні країни. В Дагестані. Там закон кинджала. Племена в Індонезії більш цивілізовані. Вони бідніші, виглядають страшніше і їдять сире м'ясо, але в них більш людяні відносини. Ще дуже непевно в Красному Лучі і Антрациті. Згадую всі ці місця з великою надією більше там не опинитися. Хоча на південь Франції я потрапив у дуже неспокійний час, але, судячи з новин, там і далі не все окей. З людьми порозумітися там було найважче. Всі бояться, араби злі і агресивні. Найбезпечніші місця, в яких я був, - це Грузія, велика частина Польщі, Албанія, Білорусь, більша частина Індонезії, Малайзія. Але тут все дуже двозначно. Я впевнений, що якщо їхати у дорогі готелі Франції і Росії, орендувати авто чи приватний літак, з вами нічого не трапиться, майже скрізь буде безпечно. І навпаки - в бідних країнах, на кшталт тої ж Грузії чи Албанії, вже буде не так безпечно "при баблі". Але якщо ви спускаєтесь до низів, які є, насправді, обличчям нації, відображенням звичаєвих традицій, мовних особливостей і простих історій життя, - впевнений, що наш досвід збігатиметься.

 

– Що таке проект «I Love Asia»? Розкажи детальніше – так, аби вже завтра з Франківська до вас почали звертатись з бажанням співпрацювати.

Я насправді зараз відкриваю свою тему – це об'єднання більше, ніж «I Love Asia», і ми скоро вже її презентуємо. Воно називається "Служба пригод" – і це об'єднання експертів з всього світу. Ми починаємо з Європи, Азії і Америки, але вже дуже скоро з'явиться Африка. "Служба пригод" (prygody.com.ua) – це об'єднання експертів-мандрівників. Насправді, це спільнота друзів, дуже різних, але надзвичайно цікавих і харизматичних особистостей, які знаються на певних цікавих регіонах світу.

Мій регіон – Південно-Східна Азія і Східна Європа, але я планую розширити власну географію, як тільки ті комісари мене нарешті почують і будь-який, ну хоча б дипломатичний, паспорт видадуть. Наші поїздки – це не "тури-путівки", це справжні мандри й пригоди, кожен у них отримує свій персональний досвід. Ми збираємо групи мандрівників на певні маршрути або розробляємо індивідуальний маршрут. У наших поїздках люди живуть на деревах у Лаосі, тиждень перебувають на острові з джунглями і скелями без будь-якого зв'язку, електрики і інших благ цивілізації. Ми не тримаємо офісу і не маємо витрат на рекламу. Ми взагалі не живемо в Україні, це дорого! Наше об'єднання - це як лоу-кост авіалінії. Всі роблять замовлення через кнопку на сайті. Люди до нас приходять з Фейсбуку, сарафанного радіо, і це набирає обертів без будь-якого промо. Тому зі мною їздять індонезійці Індонезією, з гідом Катею у Шрі-Ланку їздять індуси і непальці. Для них це дешево, це дешевше, ніж їхні місцеві туристичні агенції.

 

– Якщо я завтра захочу поїхати в ту ж Малайзію, що я повинен зробити? Що гарантуєте ви, про що я сам повинен подбати, на яку суму розраховувати і яку подорож ти мені запропонуєш?

Завтра не вийде, на цей рік у нас вже немає місць. Є групи з чітко прописаним маршрутом. Ціни – це теж іноді конструктор: є дешеві перельоти – в Індію і Шрі Ланку за 500-600 доларів в обидва боки, в Малайзію – 700-900, але якщо летіти лише з одною пересадкою, то сам переліт може вже бути 1300. Подорож на три тижні в Індонезію із щоденними переїздами, відвідинами храмів, вулканів, островів, чотирма внутрішніми перельотами, десятком переплавів на великих і маленьких човнах, частковою їжею і повністю забезпеченим проживанням - це приблизно 1300 доларів. Але я насправді нічого не продаю і навіть рідко рекламую свої групи, на них і так немає місць.

 

– Насамкінець, ти якось говорив про концепцію зайвих речей. В чому суть?

Кілька років тому я переглянув популярну тоді в «LJ» передачу про львівських рагулів, і от там була одна фраза, з якої я дуже довго сміявся. Ця фраза просто не давала мені спокою –"лишні речі зайві". Вона настільки неперевершена, ця фраза, що я довго не міг викинути її з голови, і хоч, напевно, так жодного разу її не озвучив, але, тим не менше, вона залишилась десь глибоко в мені сидіти.

Пам'ятаю, десь тоді я переїжджав з одної київської квартири на іншу і збирав речі – виявилось, що треба замовляти велику "газель", для того щоб ці всі речі перевезти. Я, звичайно, їх всі перевіз, але потім більшість із них просто викинув, а що пошкодував – завіз до мами і запхнув у свою стару шафу. Потім знову переїзд – і вже довелося брати невелику машину, а тоді ще один – того разу вже з країни в країну, з України в Польщу, тоді я просто спакував два рюкзаки на 70 і 30 літрів і переїхав автостопом.

Тепер у мене немає майже нічого, ніяких речей, ніякої прив'язаності, жодних сувенірів, жодних баночок і пасочок, статуеток і грамот, я роздав більшу частину своїх книжок і зараз, купуючи книгу і прочитуючи її, просто віддаю її комусь читати далі. Мені достатньо одного рюкзака, недавно я купив другий, аби не ходити з великим по місту, все, що в мене залишилося, - це звичайні речі: засоби зв'язку, гігієни, обігріву, медичні засоби, і більше нічого немає. Я інколи заходжу в супермаркет, і мене просто вражає, скільки там усього, скільки непотрібних речей, які треба проходити, аби дістатися до їжі. В мене весь цей непотріб не викликає жодних емоцій, я не зупиняюсь, аби роздивитися його, мене нічого не зацікавлює - я купую тільки їжу і книжки, інколи одяг, якщо старий псується. Буває я кілька днів поспіль сплю на відкритому повітрі і кожні кілька днів переїжджаю з місця на місце. Люди, з якими я спілкуюсь, не вимагають жодної прив'язаності – від найвіддаленіших до найближчих стосунків, навіть ті, хто може про мене сказати: «Та я знаю його, як ніхто інший!». Це просто спалахи відвертості, любові, ніжності, але з усіма я залишаюсь завжди на відстані. Ми не зідзвонюємося щодня і навіть щотижня, не переписуємося, тільки коли в мене з'являється час, я пишу, читаю, телефоную, відправляю листівки. Це дуже серйозна зміна сприйняття світу, це стан, в якому можеш сконцентруватися на чомусь або на комусь, не думаючи ні про що, не думаючи про жодні обставини і речі, які нас стримують, про людей, які безпідставно вимагають нашої уваги. Це відчуття, що ти можеш відірватися від землі у стрибку, маючи за плечима усі необхідні для життя речі. В Джакарті мене дуже приємний чоловік запросив на виставку картин і почав мене переконувати їх придбати. «Але я не можу їх купити, - сказав я йому, - вони дуже гарні, правда, але в мене немає дому». «В тебе немає дому? З тобою все нормально? Але ж ти подорожуєш?» - здивувався він. «Так, я подорожую, постійно переїжджаю з місця на місце і мені просто не потрібен дім, розумієш?» - «Не розумію», - сказав він, і я продовжив розглядати картини в тиші. І от я нещодавно подумав: а все-таки дуже хороша ця фраза, яка колись в'їлась мені у мозок, – «Лишні речі зайві». Одна фраза – як весь цей текст. У тексті так багато літер, а там три слова, і все зрозуміло.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ,

Галицький кореспондент


02.11.2013 1617 0
Коментарі (0)

28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

759
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

2993
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

2912 5
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2401 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3151
17.05.2025
Лука Головенський

Фіртка поспілкувалася з Володимиром Війтовичем, отцем-адміністратором катедрального храму Української Греко-Католицької Церкви в Мюнхені про церковне життя, хвилі еміграції, історію українства в Мюнхені та ставлення німецького народу та влади до України та українців. 

2983 2

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

199

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

709

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1357

Забобони  або марновірство  — це ті  низинні вірування в певні сили чи предмети, які нібито мають здатність впливати на наше життя.  

1466
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

885
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

582
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

952
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

490
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43792
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3299
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1279
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35502 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

82
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

468
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

570
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

782