Питання аварійності почало хвилювати людство ще з часів появи першого автомобіля. З кожним десятиліттям ця проблема зростає в геометричній прогресії.
Чим більше транспортних засобів, тим більше людських жертв. Чому на дорогах гинуть люди і що потрібно зробити, щоб аварійність зменшилася?
З цими та іншими запитаннями ми звернулися до новопризначеного керівника УДАІ УМВС в області майора міліції Ярослава Ковальчука.
– Ярославе Ігоровичу, з чого почали роботу на Прикарпатті?
– Робота, яку здійснює Державтоінспекція, практично всюди однакова, за винятком специфіки області. Частина Івано-Франківщини – це гірські райони, що вимагає більшої уваги на дорогах як з боку працівників ДАІ, так і з боку водіїв. Розвиток туризму на Прикарпатті зобов’язує працювати на рівні європейських норм і стандартів, удосконалювати профілактичну та освітню діяльність у цій сфері. Маю на увазі і належний стан утримання доріг і організація роботи працівників дорожньо-патрульної служби при нагляді за дорожнім рухом, при спілкуванні з людьми, надання їм допомоги. Я погоджуся з думкою про те, що працівник ДАІ певною мірою є візитівкою регіону. Які враження в туристів будуть від спілкування з автоінспектором, така ж думка складатиметься про наш край загалом. Тому все починається з роботи з особовим складом.
– Чи плануєте кадрові перестановки?
– Вони будуть, бо це звичайний робочий і людський процес. Хтось дослужився до пенсійного віку, пише рапорт і звільняється в запас за вислугою років і на їхнє місце приходять нові люди.
При призначенні на посаду в першу чергу ціную професіоналізм працівника. Якщо людина знає свою справу і зауважень до її служби немає – вона буде працювати, і навпаки, якщо є прорахунки в роботі, які через певний час не усуваються, таким потрібно шукати інше місце діяльності, де б вони могли себе краще проявити. Мені особисто, як керівникові і як людині, імпонують такі якості підлеглих, як чесність, порядність, відповідальність. Якщо працівник у чомусь некомпетентний, то це лише питання часу і він навчиться. Якщо ж безвідповідальний, то це, як кажуть, назавжди. Таким людям довіряти не можна.
– Над чим треба невідкладно працювати?
– Звичайно, це було і є питання аварійності. З початку року на дорогах області трапилося більше двох десятків ДТП із постраждалими особами. Тому допоки з доріг будуть надходити такі повідомлення, доти нам є над чим працювати.
– Які важелі впливу до порушників Правил дорожнього руху є найбільш дієвими?
– Як не парадоксально, але скільки ми говоримо про смертність на дорогах через порушення Правил, український водій і далі більше боїться штрафу, ніж потрапити в дорожньо-транспортну пригоду. В його свідомості не страх перед небезпекою, а перед інспектором, який оштрафує. З таким підходом до цієї проблеми ми однозначно не наведемо порядку на дорогах. Культура водіїв повинна закладатися на підсвідомому рівні. Ми не лякаємо людей, а застерігаємо, розказуємо про причини, наслідки ДТП і радимо, щоб вберегти від біди. Коли йдеться про людське життя то питання штрафної санкції у даному разі чисто риторичне. Тому вважаю, що найбільшим важелем впливу має бути наша з Вами свідомість. Усвідомлення найголовнішого – безповоротності скоєного, бо тільки каральним методом проблему аварійності не вирішити.
– Ярославе Ігоровичу, чи можете сказати, що на сьогоднішній день між учасниками дорожнього руху та інспекторами існують партнерські стосунки?
– Це дійсно актуальне питання. Особисто націлюю особовий склад підрозділів ДПС на те, що у водієві ми повинні бачити партнера, а не порушника, і було би приємно відчувати з боку громадян взаємність, що інспектор – помічник, а не «кат із жезлом». Якщо таких стосунків ми досягнемо в роботі, це буде тільки на користь усім, хоча, звісно, переламати стереотип нелегко. Тому проводимо соціологічні опитування громадян, щоб дізнатися про рівень довіри та оцінку нашої роботи, урахувати у подальшому побажання та зауваження громадян, якою вони хочуть бачити Державтоінспекцію. Тільки після позитивної оцінки можна сказати, що належно виконуємо обов’язки, покладені державою по забезпеченню безпеки в процесі дорожнього руху, і люди нам довіряють.
– Аби такі стосунки дійсно склалися, що має бути стимулом для роботи інспектора?
– Стимулом повинно бути бажання працювати, виходити до людей з позитивним настроєм. Це суто психологічний момент, як поведешся з людьми, тим вони і відповідають. Трапляються випадки і непорозумінь і конфліктних ситуацій, які породжують скарги на працівників, хоча останнім часом більше надходить подяк. Коли людина на своєму місці, то це вже стимул, щоб нормально працювати.
– На завершення нашої розмови, щоб Ви хотіли побажати, зауважити?
– Від працівників хотілося б самовіддачі роботі, якій ми присвятили своє життя, а від учасників дорожнього руху – усвідомлення того, що дорога не вибачає помилок, вона змушує сплачувати штраф тільки у кращому випадку. Тому безпечно на автошляхах буде тоді, коли кожний з нас докладе зусиль, дотримуючись Правил дорожнього руху. Тільки спільно можна запобігти аварійності, й тоді учасники руху почуватимуться спокійніше під захистом ДАІ, а ми зробимо все, щоб нам довіряли.
Розмову вела Мирослава БЕЛДИК
