Для івано-франківської красуні «Міс України-2013» Анни Заячківської рік, що минає, як і для усіх українців, пройшов під знаком Майдану.
Не вагаючись дівчина відклала на якийсь час свою кар’єру моделі і разом із мільйонами співвітчизників стала невід’ємною частинкою Революції гідності, одним з її творців, передає Фіртка з посиланням на Галичину.
Наприкінці найскладнішого для української нації року Анна розповіла про найщасливіші й найскладніші дні 2014-го, «постмайданні» зміни, які таки відбулися в житті країни та кожного українця, а також про бажання, які дівчина загадає у новорічну ніч.
— 2014 рік сміливо можна назвати одним з найважчих років в історії України та кожного українця зокрема. Яким він був для тебе?
— Не зовсім легким, бо на цей рік припала і Революція гідності, і війна на сході Україниѕ Я намагалася бути фізично і морально присутньою там, де потрібна допомога людям. Але насправді на Майдані нелегко було бути ночами в постійному русі. Ми і з потерпілими працювали, і чаї роздавали, і їжу готували, і в лікарні людей возилиѕ Була суцільна праця, за яку зовсім не шкодую. Прекрасно розумію, що цей рік міг бути спрямований на мій особистий розвиток, але він минув у руслі знакових і водночас трагічних для нашої держави подій. Тому моя присутність на Майдані — це мій особистий внесок у спільний розвиток нашої України.
Крім того, в 2014 році я закінчила університет (інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. — Авт.). Цей рік приніс мені багато змін та новий досвід. Ми всі стали сильнішими, мудрішими і навчилися бути відповідальними за свій вибір.
- Який день 2014 року був найстрашнішим для тебе, який — найщасливішим?
— Спочатку — про найщасливіші миті. Особливою, як на мене, була Новорічна ніч. Я була ведучою з Євгенією Стрижевською на сцені Вільного університету Майдану. Мені дуже сподобалося бачити, як горять людські очі, співати, говорити для них. А коли годинник пробив 12-ту годину, ми трималися за руки, співали гимн — це момент, про який неможливо забути і який складно описати. і також особливу радість відчувала, коли трагічні події лютого 2014-го завершилися. Усі мої переживання й радощі пов’язані з Революцією гідністю. А найстрашнішіѕ 18 лютого я вже працювала в медичній частині Майдану. Для мене було важко бачити закривавлених людей.
- Минув рік після Майдану... Як, на твою думку, Революція гідності змінила українське суспільство? Як вона змінила тебе, твоїх рідних, друзів?
— Перші місяці після Майдану зміни були очевидними, люди ще мали той дух протесту, боротьби. А тепер бачу: все потрохи спадає, люди вже стомилися чекати, вірити, надіятися. Не все здійснилося, на що ми сподівалися після Майдану. Когось вигнали з влади, хтось сам пішов, щось трохи змінилося в нашій свідомості, бо ми відчули себе єдиним народом, який може боротися. А сьогодні знову якесь болото, немає змін, очікування, тиша, війна на сході Україниѕ Я не зовсім задоволена теперішньою владою, всіма тими речами, які вона робить. Вважаю, що треба активніше та жертовніше ставитись до ситуації в країні, потрібно жити своїм народом, якнайбільше робити для миру. Поки що я не бачу конкретних дій, які б пасували цій ситуації. У нас немає часу тягнути: наших хлопців щодня вбивають!
