Андрєй Макарєвіч: Подорож дилетанта. Репортаж зі сходу України

 

 

«Что заставило вас отправиться в эту поездку?»

Все без исключения журналисты начинали с этого вопроса.

Ну, во-первых, меня попросили спеть для беженцев. А беженцы — это всегда горе, где бы они ни находились. Поэтому помогать им надо. Во-вторых, единственный способ составить собственное мнение о происходящем — увидеть это собственными глазами. Особенно применительно к событиям на Украине.

Добраться до места оказалось непросто. Место расположено в Донецкой области, в ста двадцати километрах от Харькова, в окрестностях Святогорского монастыря. Воздушное пространство закрыто, в Харьков самолеты из Москвы не летают, из Киева — через раз. Поэтому лечу до Белгорода, далее на машине через границу до Харькова. Недалеко.

Границу (и нашу, и украинскую) проходим, вопреки ожиданиям, очень быстро и доброжелательно. Через час мы уже в Харькове.

Честно говоря, последний раз я был в Харькове полтора года назад, когда никакой войной еще и не пахло. И очень боялся увидеть знаки этой войны в нем сегодня — она шла совсем неподалеку, в ста километрах. Я не увидел ничего: афиши концертов, рестораны, кафе, по улицам гуляют нарядные девушки — Харьков как Харьков. В гостинице меня передают волонтеру, который теперь отвечает за мою транспортировку. В миру он бизнесмен, занимается сельским хозяйством. Назовем его Дмитрий. Мы пересаживаемся в другую машину, на переднем сиденье — человек с коротким АКМом. Становится немного не по себе. Нет-нет, все в порядке, в местах, куда мы едем, боевые действия закончились три недели назад, но они должны перестраховаться, быть готовы к любой провокации. Война.

Едем по потрясающе красивым местам — поля зрелых подсолнухов до горизонта. Будут убирать? Будут.

Волонтеры — удивительные люди. Одна общая беда собирает людей разных профессий, разного возраста. Они работают сами по себе — государство им не мешает, но и не помогает. И им удается сделать то, что не могут сделать другие. Им не преграда ни минные поля, ни блокпосты. Впрочем, на блокпостах их знают в лицо и пропускают без разговоров. Они выводят беженцев из зоны боевых действий, помогают им с расселением, собирают для них гуманитарную помощь. Из последнего боя на гражданской машине вывезли раненых, пока военные чухались.

Дмитрий жалуется, что украинские средства массовой информации проигрывают российским информационную войну. Наши тоже подвирают, говорит он. Но наши приукрашивают реальность, а ваши занимаются пропагандой, врут от вольного. И оказывается, полуправда не работает, а пропаганда — на все сто.

Интересное наблюдение. Умничка Геббельс.

Спрашиваю Дмитрия, когда, по его мнению, закончится война. При самом благоприятном стечении обстоятельств — к зиме, но это очень маловероятно. Вообще настроен он совсем не оптимистично. Я осторожно спрашиваю: а почему бы в конце концов не отгородиться забором, и пусть они живут своей республикой? Он грустно смотрит на меня и говорит: они не остановятся. Их первое условие: уберите оружие, отойдите. Армия один раз попробовала — они сразу ломанулись вперед.

Волонтеры очень не любят сепаратистов. Пресловутых фашистов они тоже очень не любят, называют ушлепками. Большой любви и веры к новому президенту я также не заметил.

Поди разберись.

Кстати, результаты крымского референдума (по мнению Дмитрия) — вовсе не боязнь этих самых фашистов, которых в Крыму отродясь не было, просто очень их достали донецкие хозяева. Творили что хотели. Ну, положим, я еще года за два до Майдана имел счастье наблюдать действия братвы Януковича в Днепропетровске — отбирали все, что нравится: рестораны, предприятия. Нагло, ничего не боясь.

Мы въезжаем в Славянск. Замечаю, что все вокруг произносят это название с ударением на первый слог — СлАвянск (а по-украински будет вообще Сло’вяньск — тоже на первый). А почему у нас по телевизору — СлавЯнск? Так это же мудрый пиар, говорят мне, СлавЯнск, славянский мир, единое пространство…

Действительно, мудро.

Ребята хотят показать мне, как восстановили город за три недели — это и их работа. Действительно, в самом городе все в порядке, только воронки на мостовой, напоминающие открытые люки, еще не заделали. Завалы разгребли, мусор убрали. На центральной площади бьет фонтан, из репродукторов играет музыка, дети катаются на педальных автомобильчиках. Две девушки кидаются ко мне фотографироваться. Одна из них оказывается сотрудником психологической службы. Нет, конечно не так все хорошо. Но люди возвращаются в дома. Здесь — кончилось.

А вот на окраинах картина жутковатая: взорванные дома, завод, мост, обрушившийся в реку. Здесь гибли люди. С обеих сторон. Не придумало еще человечество оружия, которое поражает противника и оставляет нетронутым здание, в котором он укрылся. Смотреть на это очень тяжело, потому что это не кино. Справа от взорванного моста наведен новый, пока понтонный. По нему переезжаем реку и двигаемся в сторону Святогорского монастыря. Дмитрий рассказывает, что на территории Украины сейчас более ста тысяч беженцев с юго-востока: они и в Киеве, и в Харькове, и во Львове, и в Ивано-Франковске, где их, кстати, никто не режет. В окрестностях Святогорска — около двадцати тысяч, в основном по пионерлагерям.

Монастырь — четвертая святыня Украины, с древней и богатой историей. Стена его повторяет изгиб склона горы над рекой, это невероятно красиво. Мне приходит в голову, что религиозные различия всегда помогали политикам ссорить народы — на протяжении всей истории. Единая вера тем не менее что-то не очень помогает их помирить. А если над верой приоритетна политика, то какая же это, к черту, вера?

Мы почти бегом прорываемся через толпу людей — все ждут артистов, со мной приехали украинские звезды, я узнаю Машу Гойю — она пела в программе «Голос». Мне дают гитару, я выхожу на сцену и замираю: зал переполнен детьми. То есть в нем одни дети — где-то от восьми до четырнадцати лет, между ними кое-где видны молодые то ли мамы, то ли воспитательницы. Начинаю лихорадочно вспоминать: а были у меня детские песни? И решаю ничего не менять.

Принимали — что вам сказать? Мне давно так не хлопали.

Эти дети три недели назад сидели в подвалах под бомбежкой. Потом со многими работали психологи. И вот сейчас я видел на их лицах радость. И они снова были обычными детьми.

Не знаю я, как про это написать.

В общем, я сделал то, что был должен. В сентябре буду опять петь для беженцев — уже в Москве.

Из обратной дороги запомнился какой-то особенно унизительный шмон в московском аэропорту — через самую узкую дверцу, через два паспортных контроля.

Что поделаешь — война.

 

Андрей Макаревич,

snob.ru


15.08.2014 1337 5
Коментарі (5)

Георгий Степанов 2014.08.16, 19:53
Поза-вчора небайдужими громадянами нашого міста за оперативною інформацією були затримані два волонтери які збирали грошові кошти від Івано-Франківської самооборони для відправки на схід нашим хлопцям які відстоюють честь України, ці особи один представився позивний "Вампір" другий відмовився представлятися, після проведеної з ними бесіди виявилося що ці молоді люди на "широку ногу" тратять зібрані кошти які мали б іти на допомогу нашим воїнам ... після цього було повідомлено координатора області самооборони позивний "шашлик" Наваляний Ярослав Ігорович і його заступника позивний "тихий" Лоп'янецький Юрій Михайлович але не дивлячись на всю серйозність ситуації, їх м'яко кажучи не здивував факт крадіжки їхніми товаришами грошей в сумі 980 грн. та 30 (штук) поповнень на мтс, керівництво самооборони всіляко пробувало замнути дану ситуацію, переходячи від прохань до погроз у випадку розголошення цієї інформації, мотивуючи це тим що зі своїми підлеглими вони поступлять по всій строгості закону і передадуть їх правохоронним органам. Після даної ситуації того ж вечора ми власне вирішили перевірити, що трапилося зі злодіями і де вони знаходяться зараз але як виявилося в ОДА (тимчасовий дисклокаційний пункт самооборони) злодіїв просто відпустили і всіх хто перебував в ОДА "проконсультували" що якщо будуть запитувати то таких людей з такими позивними в самообороні ніколи не було. Небайдужі громадяни міста Івано-Франківська вимагають від структури яка називає себе "Самообороною" пояснень про непершоразовий факт зникнення грошових коштів громадян!!!
Славко Атаманюк 2014.08.17, 14:47
Степанов забув поміняти прізвище на українське
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:38
нормальные пацаны... уроды!
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:38
реальные уроды!
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:40
два предыдущие комментария - по поводу действий волонтеров Івано- Франківської самооборони. Макаревичу спасибо - не незаангажированность мнений, за выражение собственного мнения.
10.05.2026
Тетяна Ткаченко

В Івано-Франківську відбулися два мітинги — проти проєкту нового Цивільного кодексу та на підтримку традиційних цінностей. Що говорили учасники акцій — розповідає Фіртка.  

10040 1
04.05.2026

Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.  

7332
27.04.2026
Діана Струк

Про виникнення конфлікту, позиції сторін, перебіг справи та можливий подальший розвиток подій Фіртці розповів представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий. 

6711
24.04.2026
Вікторія Матіїв

«Він був не лише військовим, а передусім людиною — справедливою та принциповою. Упродовж усього життя вірив у незалежну Україну і вважав, що її потрібно відстоювати — у різні періоди й різними способами. Навіть ті, хто не поділяв його поглядів, розуміли: він діє не зі злості, а з глибокого переконання, — пригадує Наталія Савченко свого чоловіка, полеглого воїна Сергія Савченка.

3835
20.04.2026
Вікторія Косович

Сьогодні Артем Жицький поєднує фітнес і відновлення, працюючи з військовими, які повертаються до цивільного життя. Про мотивацію, виклики реабілітації та те, чому відновлення після війни є процесом без фінальної точки, ветеран розповів в інтерв'ю журналістці Фіртки.

2919
14.04.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалась з лікарем-генетиком, професором кафедри медичної біології та медичної генетики Івано-Франківського національного медичного університету Русланом Козовим про те, що насправді означає «спадковість», які генетичні дослідження сьогодні доступні в Україні, що хвилює пацієнтів, та як правильно планувати вагітність, щоб мінімізувати ризики.

5844

Рахманська країна мусить бути невідомо де, але не на земній кулі, бо на ній в принципі не може бути такого місця, де б гуцулові було краще, ніж у себе: поміж цих ґрунів і кичер, гірських річок і озер, толок і царинок, смерекових хат і полонин.

184

Війна  чітко показала хто ворог, і в яких  релігійних структурах він перебуває на території України, ми побачили  хто «розділяв і володарював». 

803

Івано-Франківськ в колаборації з Буковелем приймають вже третю за сто років Зимову Олімпіаду...

9918 2

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

1489
13.05.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

27653
08.05.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

4190
04.05.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

3738
13.05.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

20944
07.05.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

9249 1
04.05.2026

Дев'ятого травня у Погінському монастирі відбудеться XV проща випускників.

826
29.04.2026

У Пійлі відбудеться традиційна спільна молитва за повернення зниклих безвісти захисників України.  

2222
13.05.2026

Тур є продовженням проєкту «Вдома», який став однією з найпомітніших музичних подій початку 2026 року. Перша частина охопила 38 міст України, 30 із яких були з аншлагами, а завершальним етапом стали три великі концерти в київському Палаці спорту.

225
12.05.2026

11 травня 2026 року, між фракціями «Зелені — Рожевий список», «Соціал-демократична партія Німеччини» та «Вільні демократи — Вільні виборці» у міськраді Мюнхена відбулося підписання коаліційного договору, що позначає нову віху в мюнхенській та німецькій політичній історії, а також важливий урок для повоєнної України.   

581
04.05.2026

Всі говорять про нафту, про ціни на пальне, але є ще проблема добрив. Наразі про неї мовчать, адже вона поки що не вдарила по людях, як це відбулося з цінами на пальне…  

1097
29.04.2026

Коли кілька днів тому принц Гаррі з Києва звернувся до Трампа з закликом згадати про Будапештський меморандум та «зробити більше для підтримки України», президент США жорстко відповів та заявив, що саме він говорить від імені Великої Британії більше, ніж сам принц.

1305
20.04.2026

В Болгарії в неділю, 19 квітня, переконливу перемогу (44,7%) отримала коаліція "Прогресивна Болгарія" на чолі з колишнім президентом країни Руменом Радевим, якого вважають проросійським політиком.

2483