Андрєй Макарєвіч: Подорож дилетанта. Репортаж зі сходу України

 

 

«Что заставило вас отправиться в эту поездку?»

Все без исключения журналисты начинали с этого вопроса.

Ну, во-первых, меня попросили спеть для беженцев. А беженцы — это всегда горе, где бы они ни находились. Поэтому помогать им надо. Во-вторых, единственный способ составить собственное мнение о происходящем — увидеть это собственными глазами. Особенно применительно к событиям на Украине.

Добраться до места оказалось непросто. Место расположено в Донецкой области, в ста двадцати километрах от Харькова, в окрестностях Святогорского монастыря. Воздушное пространство закрыто, в Харьков самолеты из Москвы не летают, из Киева — через раз. Поэтому лечу до Белгорода, далее на машине через границу до Харькова. Недалеко.

Границу (и нашу, и украинскую) проходим, вопреки ожиданиям, очень быстро и доброжелательно. Через час мы уже в Харькове.

Честно говоря, последний раз я был в Харькове полтора года назад, когда никакой войной еще и не пахло. И очень боялся увидеть знаки этой войны в нем сегодня — она шла совсем неподалеку, в ста километрах. Я не увидел ничего: афиши концертов, рестораны, кафе, по улицам гуляют нарядные девушки — Харьков как Харьков. В гостинице меня передают волонтеру, который теперь отвечает за мою транспортировку. В миру он бизнесмен, занимается сельским хозяйством. Назовем его Дмитрий. Мы пересаживаемся в другую машину, на переднем сиденье — человек с коротким АКМом. Становится немного не по себе. Нет-нет, все в порядке, в местах, куда мы едем, боевые действия закончились три недели назад, но они должны перестраховаться, быть готовы к любой провокации. Война.

Едем по потрясающе красивым местам — поля зрелых подсолнухов до горизонта. Будут убирать? Будут.

Волонтеры — удивительные люди. Одна общая беда собирает людей разных профессий, разного возраста. Они работают сами по себе — государство им не мешает, но и не помогает. И им удается сделать то, что не могут сделать другие. Им не преграда ни минные поля, ни блокпосты. Впрочем, на блокпостах их знают в лицо и пропускают без разговоров. Они выводят беженцев из зоны боевых действий, помогают им с расселением, собирают для них гуманитарную помощь. Из последнего боя на гражданской машине вывезли раненых, пока военные чухались.

Дмитрий жалуется, что украинские средства массовой информации проигрывают российским информационную войну. Наши тоже подвирают, говорит он. Но наши приукрашивают реальность, а ваши занимаются пропагандой, врут от вольного. И оказывается, полуправда не работает, а пропаганда — на все сто.

Интересное наблюдение. Умничка Геббельс.

Спрашиваю Дмитрия, когда, по его мнению, закончится война. При самом благоприятном стечении обстоятельств — к зиме, но это очень маловероятно. Вообще настроен он совсем не оптимистично. Я осторожно спрашиваю: а почему бы в конце концов не отгородиться забором, и пусть они живут своей республикой? Он грустно смотрит на меня и говорит: они не остановятся. Их первое условие: уберите оружие, отойдите. Армия один раз попробовала — они сразу ломанулись вперед.

Волонтеры очень не любят сепаратистов. Пресловутых фашистов они тоже очень не любят, называют ушлепками. Большой любви и веры к новому президенту я также не заметил.

Поди разберись.

Кстати, результаты крымского референдума (по мнению Дмитрия) — вовсе не боязнь этих самых фашистов, которых в Крыму отродясь не было, просто очень их достали донецкие хозяева. Творили что хотели. Ну, положим, я еще года за два до Майдана имел счастье наблюдать действия братвы Януковича в Днепропетровске — отбирали все, что нравится: рестораны, предприятия. Нагло, ничего не боясь.

Мы въезжаем в Славянск. Замечаю, что все вокруг произносят это название с ударением на первый слог — СлАвянск (а по-украински будет вообще Сло’вяньск — тоже на первый). А почему у нас по телевизору — СлавЯнск? Так это же мудрый пиар, говорят мне, СлавЯнск, славянский мир, единое пространство…

Действительно, мудро.

Ребята хотят показать мне, как восстановили город за три недели — это и их работа. Действительно, в самом городе все в порядке, только воронки на мостовой, напоминающие открытые люки, еще не заделали. Завалы разгребли, мусор убрали. На центральной площади бьет фонтан, из репродукторов играет музыка, дети катаются на педальных автомобильчиках. Две девушки кидаются ко мне фотографироваться. Одна из них оказывается сотрудником психологической службы. Нет, конечно не так все хорошо. Но люди возвращаются в дома. Здесь — кончилось.

А вот на окраинах картина жутковатая: взорванные дома, завод, мост, обрушившийся в реку. Здесь гибли люди. С обеих сторон. Не придумало еще человечество оружия, которое поражает противника и оставляет нетронутым здание, в котором он укрылся. Смотреть на это очень тяжело, потому что это не кино. Справа от взорванного моста наведен новый, пока понтонный. По нему переезжаем реку и двигаемся в сторону Святогорского монастыря. Дмитрий рассказывает, что на территории Украины сейчас более ста тысяч беженцев с юго-востока: они и в Киеве, и в Харькове, и во Львове, и в Ивано-Франковске, где их, кстати, никто не режет. В окрестностях Святогорска — около двадцати тысяч, в основном по пионерлагерям.

Монастырь — четвертая святыня Украины, с древней и богатой историей. Стена его повторяет изгиб склона горы над рекой, это невероятно красиво. Мне приходит в голову, что религиозные различия всегда помогали политикам ссорить народы — на протяжении всей истории. Единая вера тем не менее что-то не очень помогает их помирить. А если над верой приоритетна политика, то какая же это, к черту, вера?

Мы почти бегом прорываемся через толпу людей — все ждут артистов, со мной приехали украинские звезды, я узнаю Машу Гойю — она пела в программе «Голос». Мне дают гитару, я выхожу на сцену и замираю: зал переполнен детьми. То есть в нем одни дети — где-то от восьми до четырнадцати лет, между ними кое-где видны молодые то ли мамы, то ли воспитательницы. Начинаю лихорадочно вспоминать: а были у меня детские песни? И решаю ничего не менять.

Принимали — что вам сказать? Мне давно так не хлопали.

Эти дети три недели назад сидели в подвалах под бомбежкой. Потом со многими работали психологи. И вот сейчас я видел на их лицах радость. И они снова были обычными детьми.

Не знаю я, как про это написать.

В общем, я сделал то, что был должен. В сентябре буду опять петь для беженцев — уже в Москве.

Из обратной дороги запомнился какой-то особенно унизительный шмон в московском аэропорту — через самую узкую дверцу, через два паспортных контроля.

Что поделаешь — война.

 

Андрей Макаревич,

snob.ru


15.08.2014 1137 5
Коментарі (5)

Георгий Степанов 2014.08.16, 19:53
Поза-вчора небайдужими громадянами нашого міста за оперативною інформацією були затримані два волонтери які збирали грошові кошти від Івано-Франківської самооборони для відправки на схід нашим хлопцям які відстоюють честь України, ці особи один представився позивний "Вампір" другий відмовився представлятися, після проведеної з ними бесіди виявилося що ці молоді люди на "широку ногу" тратять зібрані кошти які мали б іти на допомогу нашим воїнам ... після цього було повідомлено координатора області самооборони позивний "шашлик" Наваляний Ярослав Ігорович і його заступника позивний "тихий" Лоп'янецький Юрій Михайлович але не дивлячись на всю серйозність ситуації, їх м'яко кажучи не здивував факт крадіжки їхніми товаришами грошей в сумі 980 грн. та 30 (штук) поповнень на мтс, керівництво самооборони всіляко пробувало замнути дану ситуацію, переходячи від прохань до погроз у випадку розголошення цієї інформації, мотивуючи це тим що зі своїми підлеглими вони поступлять по всій строгості закону і передадуть їх правохоронним органам. Після даної ситуації того ж вечора ми власне вирішили перевірити, що трапилося зі злодіями і де вони знаходяться зараз але як виявилося в ОДА (тимчасовий дисклокаційний пункт самооборони) злодіїв просто відпустили і всіх хто перебував в ОДА "проконсультували" що якщо будуть запитувати то таких людей з такими позивними в самообороні ніколи не було. Небайдужі громадяни міста Івано-Франківська вимагають від структури яка називає себе "Самообороною" пояснень про непершоразовий факт зникнення грошових коштів громадян!!!
Славко Атаманюк 2014.08.17, 14:47
Степанов забув поміняти прізвище на українське
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:38
нормальные пацаны... уроды!
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:38
реальные уроды!
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:40
два предыдущие комментария - по поводу действий волонтеров Івано- Франківської самооборони. Макаревичу спасибо - не незаангажированность мнений, за выражение собственного мнения.
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2343
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

908
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

966
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

970 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2898 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1503

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

733

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

708

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

355

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1046
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2204
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1102
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

824
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

386
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15015
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7326
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

763
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

319
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

234
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

325
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

602
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1063