Андрєй Макарєвіч: Подорож дилетанта. Репортаж зі сходу України

 

 

«Что заставило вас отправиться в эту поездку?»

Все без исключения журналисты начинали с этого вопроса.

Ну, во-первых, меня попросили спеть для беженцев. А беженцы — это всегда горе, где бы они ни находились. Поэтому помогать им надо. Во-вторых, единственный способ составить собственное мнение о происходящем — увидеть это собственными глазами. Особенно применительно к событиям на Украине.

Добраться до места оказалось непросто. Место расположено в Донецкой области, в ста двадцати километрах от Харькова, в окрестностях Святогорского монастыря. Воздушное пространство закрыто, в Харьков самолеты из Москвы не летают, из Киева — через раз. Поэтому лечу до Белгорода, далее на машине через границу до Харькова. Недалеко.

Границу (и нашу, и украинскую) проходим, вопреки ожиданиям, очень быстро и доброжелательно. Через час мы уже в Харькове.

Честно говоря, последний раз я был в Харькове полтора года назад, когда никакой войной еще и не пахло. И очень боялся увидеть знаки этой войны в нем сегодня — она шла совсем неподалеку, в ста километрах. Я не увидел ничего: афиши концертов, рестораны, кафе, по улицам гуляют нарядные девушки — Харьков как Харьков. В гостинице меня передают волонтеру, который теперь отвечает за мою транспортировку. В миру он бизнесмен, занимается сельским хозяйством. Назовем его Дмитрий. Мы пересаживаемся в другую машину, на переднем сиденье — человек с коротким АКМом. Становится немного не по себе. Нет-нет, все в порядке, в местах, куда мы едем, боевые действия закончились три недели назад, но они должны перестраховаться, быть готовы к любой провокации. Война.

Едем по потрясающе красивым местам — поля зрелых подсолнухов до горизонта. Будут убирать? Будут.

Волонтеры — удивительные люди. Одна общая беда собирает людей разных профессий, разного возраста. Они работают сами по себе — государство им не мешает, но и не помогает. И им удается сделать то, что не могут сделать другие. Им не преграда ни минные поля, ни блокпосты. Впрочем, на блокпостах их знают в лицо и пропускают без разговоров. Они выводят беженцев из зоны боевых действий, помогают им с расселением, собирают для них гуманитарную помощь. Из последнего боя на гражданской машине вывезли раненых, пока военные чухались.

Дмитрий жалуется, что украинские средства массовой информации проигрывают российским информационную войну. Наши тоже подвирают, говорит он. Но наши приукрашивают реальность, а ваши занимаются пропагандой, врут от вольного. И оказывается, полуправда не работает, а пропаганда — на все сто.

Интересное наблюдение. Умничка Геббельс.

Спрашиваю Дмитрия, когда, по его мнению, закончится война. При самом благоприятном стечении обстоятельств — к зиме, но это очень маловероятно. Вообще настроен он совсем не оптимистично. Я осторожно спрашиваю: а почему бы в конце концов не отгородиться забором, и пусть они живут своей республикой? Он грустно смотрит на меня и говорит: они не остановятся. Их первое условие: уберите оружие, отойдите. Армия один раз попробовала — они сразу ломанулись вперед.

Волонтеры очень не любят сепаратистов. Пресловутых фашистов они тоже очень не любят, называют ушлепками. Большой любви и веры к новому президенту я также не заметил.

Поди разберись.

Кстати, результаты крымского референдума (по мнению Дмитрия) — вовсе не боязнь этих самых фашистов, которых в Крыму отродясь не было, просто очень их достали донецкие хозяева. Творили что хотели. Ну, положим, я еще года за два до Майдана имел счастье наблюдать действия братвы Януковича в Днепропетровске — отбирали все, что нравится: рестораны, предприятия. Нагло, ничего не боясь.

Мы въезжаем в Славянск. Замечаю, что все вокруг произносят это название с ударением на первый слог — СлАвянск (а по-украински будет вообще Сло’вяньск — тоже на первый). А почему у нас по телевизору — СлавЯнск? Так это же мудрый пиар, говорят мне, СлавЯнск, славянский мир, единое пространство…

Действительно, мудро.

Ребята хотят показать мне, как восстановили город за три недели — это и их работа. Действительно, в самом городе все в порядке, только воронки на мостовой, напоминающие открытые люки, еще не заделали. Завалы разгребли, мусор убрали. На центральной площади бьет фонтан, из репродукторов играет музыка, дети катаются на педальных автомобильчиках. Две девушки кидаются ко мне фотографироваться. Одна из них оказывается сотрудником психологической службы. Нет, конечно не так все хорошо. Но люди возвращаются в дома. Здесь — кончилось.

А вот на окраинах картина жутковатая: взорванные дома, завод, мост, обрушившийся в реку. Здесь гибли люди. С обеих сторон. Не придумало еще человечество оружия, которое поражает противника и оставляет нетронутым здание, в котором он укрылся. Смотреть на это очень тяжело, потому что это не кино. Справа от взорванного моста наведен новый, пока понтонный. По нему переезжаем реку и двигаемся в сторону Святогорского монастыря. Дмитрий рассказывает, что на территории Украины сейчас более ста тысяч беженцев с юго-востока: они и в Киеве, и в Харькове, и во Львове, и в Ивано-Франковске, где их, кстати, никто не режет. В окрестностях Святогорска — около двадцати тысяч, в основном по пионерлагерям.

Монастырь — четвертая святыня Украины, с древней и богатой историей. Стена его повторяет изгиб склона горы над рекой, это невероятно красиво. Мне приходит в голову, что религиозные различия всегда помогали политикам ссорить народы — на протяжении всей истории. Единая вера тем не менее что-то не очень помогает их помирить. А если над верой приоритетна политика, то какая же это, к черту, вера?

Мы почти бегом прорываемся через толпу людей — все ждут артистов, со мной приехали украинские звезды, я узнаю Машу Гойю — она пела в программе «Голос». Мне дают гитару, я выхожу на сцену и замираю: зал переполнен детьми. То есть в нем одни дети — где-то от восьми до четырнадцати лет, между ними кое-где видны молодые то ли мамы, то ли воспитательницы. Начинаю лихорадочно вспоминать: а были у меня детские песни? И решаю ничего не менять.

Принимали — что вам сказать? Мне давно так не хлопали.

Эти дети три недели назад сидели в подвалах под бомбежкой. Потом со многими работали психологи. И вот сейчас я видел на их лицах радость. И они снова были обычными детьми.

Не знаю я, как про это написать.

В общем, я сделал то, что был должен. В сентябре буду опять петь для беженцев — уже в Москве.

Из обратной дороги запомнился какой-то особенно унизительный шмон в московском аэропорту — через самую узкую дверцу, через два паспортных контроля.

Что поделаешь — война.

 

Андрей Макаревич,

snob.ru


15.08.2014 1254 5
Коментарі (5)

Георгий Степанов 2014.08.16, 19:53
Поза-вчора небайдужими громадянами нашого міста за оперативною інформацією були затримані два волонтери які збирали грошові кошти від Івано-Франківської самооборони для відправки на схід нашим хлопцям які відстоюють честь України, ці особи один представився позивний "Вампір" другий відмовився представлятися, після проведеної з ними бесіди виявилося що ці молоді люди на "широку ногу" тратять зібрані кошти які мали б іти на допомогу нашим воїнам ... після цього було повідомлено координатора області самооборони позивний "шашлик" Наваляний Ярослав Ігорович і його заступника позивний "тихий" Лоп'янецький Юрій Михайлович але не дивлячись на всю серйозність ситуації, їх м'яко кажучи не здивував факт крадіжки їхніми товаришами грошей в сумі 980 грн. та 30 (штук) поповнень на мтс, керівництво самооборони всіляко пробувало замнути дану ситуацію, переходячи від прохань до погроз у випадку розголошення цієї інформації, мотивуючи це тим що зі своїми підлеглими вони поступлять по всій строгості закону і передадуть їх правохоронним органам. Після даної ситуації того ж вечора ми власне вирішили перевірити, що трапилося зі злодіями і де вони знаходяться зараз але як виявилося в ОДА (тимчасовий дисклокаційний пункт самооборони) злодіїв просто відпустили і всіх хто перебував в ОДА "проконсультували" що якщо будуть запитувати то таких людей з такими позивними в самообороні ніколи не було. Небайдужі громадяни міста Івано-Франківська вимагають від структури яка називає себе "Самообороною" пояснень про непершоразовий факт зникнення грошових коштів громадян!!!
Славко Атаманюк 2014.08.17, 14:47
Степанов забув поміняти прізвище на українське
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:38
нормальные пацаны... уроды!
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:38
реальные уроды!
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:40
два предыдущие комментария - по поводу действий волонтеров Івано- Франківської самооборони. Макаревичу спасибо - не незаангажированность мнений, за выражение собственного мнения.
14.01.2026
Вікторія Косович

Заступник міського голови Святослав Никорович розповів журналістці Фіртки, як місто перетворює власний потенціал на туристичну перевагу.

615
10.01.2026
Михайло Бойчук

Ексклюзивні офіційні дані поліції за 2024-2025 роки, ліквідація злочинного кол-центру в Івано-Франківську та поради, як не дати себе ошукати.  

1452
06.01.2026
Павло Мінка

Археологи Івано-Франківщини продовжують відкривати секрети минулого. Палац Потоцьких і «Давній Галич» стали центром найцікавіших розкопок 2025 року.  

12631 1
31.12.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала лікарку-кардіологиню Віталію Гутак про причини розвитку серцево-судинних хвороб, обстеження та підвищений тиск. 

2762
26.12.2025
Анастасія Батюк

Директор фірми привласнив бюджетні мільйони на ремонті спортивної бази «Заросляк», і це не єдиний випадок посягання на кошти платників податків в області.

13239
23.12.2025
Вікторія Матіїв

«Його знали як життєрадісного, позитивного «живчика». Що б не траплялося, він казав: «Все буде добре». Він любив життя і дуже хотів жити», — пригадує Олена Прокопишин свого чоловіка, полеглого військовослужбовця Миколу Прокопишина.

23575

І знову, як і щороку раніше, «журнал Ротшильдів» чи то передбачає, чи то кодує нас, конспірологічно-схвильовану публіку, своїм прогнозом на те, яким буде світ в 2026-му році. 

1412

Потішився тому, як Кемерон наклав біблійну історію про Авраама, що приносить в жертву сина, на культ Богині Ейви та засумував, що сценарій й далі обертається навколо ідеологем та фетишів світу, якого вже не існує.

741

Історія неодноразово доводила: там, де церква служить не Богові, а владі, народ завжди платить за це свободою й кров’ю. Роками українцям нав’язували «пушкіних», «достоєвських» і «лєрмонтових» з одного боку, та «нєвських», «царів» і «муромців» — з іншого. Усе це стало ідеологічною підготовкою до війни, у якій ці ж наративи використовують для виправдання вбивств українців.

676

Одного американського мільярдера запитали колись, що б він передав та рекомендував своїм двом донькам. Його відповідь була доволі банальною, але з небанальним кінцем – окрім освіти, зв’язків і здоров’я він зазначив і вивчення китайської мови.

1710
11.01.2026

Найкраще, щоб у раціоні переважала так звана «груба» їжа — продукти, багаті на клітковину. Йдеться про буряк, капусту, моркву, гриби, фрукти, овочі та зелень.     

6635 1
07.01.2026

Регулярне вживання алкоголю призводить до серйозних порушень роботи шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози, органів дихання, нирок і статевих залоз.

7791
02.01.2026

Зима – це час, коли наш організм потребує тепла, енергії та поживних речовин, щоб впоратися з холодом.   

8145
12.01.2026

Вірян запрошують на нічні чування в Погінський монастир.

743
07.01.2026

У храмі Святих апостолів Петра і Павла ПЦУ в Космачі не було різдвяного богослужіння ні 25 грудня, ні 7 січня. Натомість 7 січня у церкві провели спільну молитву за мир та припинення війни. 

3107
05.01.2026

Християни відзначають Другий Святвечір п’ятого січня, перед святом Богоявлення.

1571
02.01.2026

На переконання отця, справжню підтримку дають віра, молитва, Слово Боже, одновірці та щирі друзі. Важливо й самим бути поруч із тими, хто горює — підтримати присутністю, словом та молитвою.

8928
11.01.2026

Виступ в Івано-Франківську стане частиною масштабного різдвяного туру хору містами України, що триватиме з 4 по 24 січня.

4887
14.01.2026

Новиною номер один ввечері 13 січня в українських медіа стала інформація про обшуки, а пізніше й повідомлення про підозру керівниці фракції «Батьківщина» у Верховній Раді Юлії Тимошенко.  

532
10.01.2026

Кардинал Ватикану П'єтро Паролін зустрічався з послом США при Святому Престолі Браяном Берчем, і під час розмови він закликав, щоб Вашингтон дозволив президенту Венесуели Ніколасу Мадуро втекти до Росії.

460
08.01.2026

Сенатор Ліндсі Грем заявив, що президент США Дональд Трамп дав "зелене світло" двопартійному законопроєкту про санкції проти Росії.

470
03.01.2026

Ще за день до оголошення про перехід Кирила Буданова «на іншу роботу» практично всі інсайдери, які завжди «точно знають» всі розклади в коридорах влади пророкували крісло керівника Офісу Президента маловідомому чиновнику Владиславу Власюку, уповноваженому із санкційної політики.  

1665