Людина стає залежною.
На різних рівнях: спочатку на рівнях результату та цікавості, потім фізіології, потім розчарування, потім формах адаптацій та випадкових ситуацій, потім від професії та сім'ї, від соціальної роботи та моментах виживання.
Робота здебільшого вже в мережі, тому Джойс був правий в перспективах ІТ-менеджменту; хоча особисто відчуваю, що вже давно створений альтернативний світ - де про тебе знають більше, аніж ти сам знаєш, зроблені усі висновки та визначені діагнози.
Колись про це думали, зокрема один із філософів вважав життя тюрмою, це був Фуко, інший казав, що ті, котрі не працюють є божевільними, бо все ж таки це один із головних чинників гарантії ствердження - тому, певно скоротив життя самогубством. Як і усілякі східні практики, які пропогують момент концетрацій й пасіонарного центрування, що за Гуссерлем є знову ж таки простим "ламанням стіни", коли б'єш в одну точку.
Медитацією займаються ті, які прагнуть стабільності й консервацій - не хочуть поринути в божевілля дійсного програмного абсурду.
Абсурд дивовижно конструктивний й чудово сформований за усіма законами відповідності контінуумам й сталим формам - можна називати все своїми іменами й своїми ситуаціями - світ від цього змінюватиметься якось по-своєму.
Думки змінюють усе - помилково думати, що від нас нічого не залежить - все навколо є результатом нашого голодного сухого розуму й бажання виокремлення - хоча принцип непомітності є найвищим благом.
Усе, що ми є дали нам батьки та добрі люди.
Людей добрих багато, якщо їх було б мало - цей світ давно би знищили й зробили всесвітнє рабство. Усе має сенс й утримується на розумінні, навіть , якщо цей альтернативний світ й буде прообразом світу ідей чи світу мріянь - всеодно він має право на життя...
