Калушанин Роман Скрипак (34 роки) має вроджений діагноз ДЦП, а почав ходити з трьох з половиною років. Не зважаючи на ваду, чоловік давно не вважає, що відрізняється чимось від інших.
Роман захоплюється трейдингом на біржі, монтажем відео і SMM. Також Роман є невід’ємною частиною молодіжного театру «ЛюбАрт», в якому вже вісім років працює звукорежисером, пише Фіртка з посиланням на Вікна.
Віднедавна Роман Скрипак пробував себе на одному з інформаційних інтернет-сайтів. Друзі кажуть, що він вирізняється наполегливістю, силою волі та прагненням до саморозвитку. Цими рисами здатен надихати інших до життя.
З дитинства хлопчина був замкнутим у собі через обмежене коло спілкування. Навчався дистанційно в Калуському ліцеї №10. Згодом вступив на заочну форму в Тернопільську академію за спеціальністю «Облік і аудит».
З 14-ти років і до сьогодні калушанин із вродженим ДЦП займається спортом. Починав із двох маленьких гантельок вагою п’ять кілограмів, пригадує Роман. З часом постійно збільшував силові навантаження:
"Тоді не знав, для чого це все мені, але було велике бажання займатися. З 2013 року почав переборювати свої комплекси й пішов займатися в зал. Відразу відчув, що спастика зменшилась і я краще відчув своє тіло (спастичність — це комплекс симптомів, що характеризується підвищеним тонусом м'язів, надмірно активним глибокими сухожильними рефлексами, аномальними спінальними рефлексами й спазмами м'язів при скороченні, — авт.). Якимись особливими вправами не займаюся. Кожного сезону стараюсь взяти більшу вагу. Це для мене і є результатом".
Тривалий час Роман Скрипак намагався знайти роботу, проте тільки нещодавно це сталося: калушанин пробує свої сили у ЗМІ. Приємним бонусом є те, що йому вдається поєднувати роботу з обов’язками в театрі «ЛюбАрт», де він став незамінним, та заняттями спортом.
Режисерка «ЛюбАрту» Любов Липовська розповіла, як Роман познайомився з театром і став його невід’ємною частиною:
"У Союзі українок крутили фільми й Роман прийшов, бо дізнався, що в нас відбудеться така подія. Тоді підійшов до нас і сказав, що якщо його допомога згодиться театру, то він готовий. У результаті він нам допомагає як звукорежисер, підбирає музично-звукове оформлення".
У театр Роман прийшов з великим ентузіазмом. Його першими словами було:
«Я не хочу, щоб мене жаліли, я хочу працювати», каже режисерка «ЛюбАрту».
"Він пунктуальний, вимогливий до себе, працьовитий, творчий, інтуїтивний, ніколи не підводить. Поважаю його за мужність, вміння жити, замість того, щоб копатися у своїх проблемах", — характеризує Романа Любов Липовська.
«Любартівець» і фотограф Олександр Галькевич захоплюється силою волі Романа. Адже, не зважаючи ні на що, він знаходить в собі сили йти далі.
"Впавши на землю, він піднявся і пішов упевнено далі. Цієї наполегливості і любові до життя може кожен повчитися", — зауважив актор.
Акторка Вікторія Богуцька цінує у Романові позитив, творчість і хороше почуття гумору. Вважає, що оточуючі можуть повчитися в нього наполегливості та вмінню іти до своїх цілей. А Вікторія Перейма вважає звукорежисера «ЛюбАрту» цікавою особистістю, яка акцентує увагу на саморозвитку і старається постійно вдосконалювати себе.
Роман каже, що не впадає у відчай, а живе, насолоджуючись життям:
"Кожна проблема може стати причиною себе жаліти, а може стати джерелом нових можливостей. Наш мозок влаштований так, що знайде будь-яке виправдання, щоб тільки не працювати. Але коли від праці отримуєш задоволення, то мозок знайде тисячу варіантів, як це робити. Головне — знайти те, що вам хочеться робити, процес, який захоплює. Результат не так важливий. І тоді це дасть колосальний поштовх до розвитку".
