14 лютого, вже традиційно, у світі відзначають свято усіх закоханих – День Святого Валентина.
У багатьох країнах цей день сприйнявся більшістю суспільства. З кожним роком народжуються нові звичаї. У кожній країні день Валентина має свої особливості.
У цей день усі закохані пари намагаються зробити подарунки, приємно здивувати одне одного. Дехто навіть одружується, таким чином роблячи св. Валентина захисником своєї сім’ї.
Проте, мало хто знає звідки саме в Україну прийшло це свято й яким воно було насправді сотні років тому.
За церковною легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст.). Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною.
Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих.
За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.
Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарлю.
1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в'язниці віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.
Втім, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання. За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.
Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов'язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають – «солодкий».
Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір'ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.
Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне Богослужіння.
В Японії на День св. Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад.
Літнє покоління сприймає його як чудернацьку примху погано виховання дітей та онуків або як шкідливий імпортований звичай Західної цивілізації.
В Україні якихось своїх особливостей святкування Дня святого Валентина не спостерігається. Як правило, тут ми запозичуємо звичаї західного світу.
Щодо того як потрібно й чи взагалі потрібно святкувати це свято існують різні твердження. Ні для кого не секрет, що з кожним роком воно все більше матеріалузується. Індустрія розваг тільки й чекає цього дня – ще одна нагода заробити копійчину.
Та й у пересічних людей підхід до святкування стає все прагматичнішим. Подарував валентинку – проявив свої почуття. От і все.
Принагідно зазначимо, що серед франківців свято є доволі популярним. Ще на минулому тижні в крамницях й місцевих ринка з’явилися традиційні атрибути свята – валентинки, різноманітні сувеніри у формі сердець й тематичні подарунки.
Ціни на ці свідчення великого і світлого кохання коливаються у найрізноманітніших діапазонах. Місцеві ресторани пропонують спеціальні пропозиції до дня всіх закоханих, а нічні клуби розважальні програми.
Цьогоріч, 14 лютого нас чекає багато цікавих подій, різноманітних конкурсів й цілункових рекордів. Проте, попри, начебто дійсно популяризаторську суть проектів, й бажання розвинути серед громадськості відчуття свята, вони, зазвичай, будуть засобом піару для організаторів.
Виникає думка, що сьогодні день святого Валентина потрібен тільки для тих, хто заробляє на цьому гроші.
Й думки стосовно доцільності святкування у франківців доволі різняться.
Для одних – це дійсно знакове свято, для інших – звичайний робочий день.
Більшість вважає свято закоханих гарною нагодою людей виявити свої почуття. Проте, зазначають, що було б краще якби цей день носив більш духовних характер, як це було раніше, а не перетворювався на звичайну розвагу.
Найвідчайдушніші стверджують, що день святого Валентина – це закріплена в календарі можливість зробити все не так. Це шанс справжній події увірватися в чийсь уповільнений побут, це своєрідний виклик емоційній байдужості. А тому в цей день вони заготували особливу програму для своїх половинок.
Є й такі, хто вважає, що якщо люди кохають одне одного, то вияв почуттів не можливо прив’язати до якоїсь конкретної дати. Якщо люди цінують одне одного, то приємне хочеться робити кожного дня.
Проте, дійсно хотілось би зазначити, що почуття любові повинно бути присутнім у міжлюдських відносинах завжди, його не можливо приурочити до якоїсь дати. Сучасний світ потребує щирих почуттів, які здатні змінити його, принести в буденність відчуття довіри, захищеності, а найголовніше, потрібності оточуючим.
