Сцена Обласної філармонії знову стала місцем для уможливлення музичного дива. 25 квітня, тут відбувся концерт Муніципального камерного хору «Галицькі передзвони», камерного хору «Воскресіння» Катедрального Собору Святого Воскресіння Христового та Симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії.
Програма перед-Пасхальна. Зокрема були заявлені «Страсті Господа нашого Ісуса Христа» О. Козаченка, «Три псалми» О. Семковича та інші хорові і симфонічні твори.
Цікавою подією концерту було те, що директор Філармонії Андрій Савка як співак брав участь в хоровому співі.
В антракті ми з колегами сиділи в філармонійному кафе і обмінювалися враженнями… Неймовірні речі відбуваються в Івано-Франківську, - згадали камерні барочні концерти, нещодавну оперну прем’єру «Весілля Фігаро» за Моцартом… Щодо поточного концерту – хтось сказав: «Бомба! Ще б сюди додати «Реквієм» Моцарта….» В програмі концетру цей твір зазначений не був…
А саме «Реквієм» і став кодою концерту, апофеозом... – близько ста виконавців – співаків і музикантів на сцені, – два хори та симфонічний оркестр виконали безсмертний «Реквієм» Вольфганга Амадея Моцарта.
Рідко коли у нашому місті звучала музика такої фундаментальної сили. При перших звуках грізно-урочистої фуги Kyrie eleison згадалося, що Моцарт писав «Реквієм» практично одночасно з містичною «Чарівною флейтою». Присутні почули інший бік «музичної містики» – не прозору у своєму людському вимірі містерію богів Дня і Ночі, а космічну безнадію приреченої на руйнування матерії, де вже немає місця порятунку ані для людей, ані для богів.
Зростання трагічної теми Вселенської загибелі у хорових фугах захопило. Напруження, народжене музикантами і співаками досягло апогею у Dies irae, коли темряву безнадії, здавалось, можна було відчути фізично. І тут у грандіозну звукову будівлю апокаліпсису вступили сопрано і альт Tuba mirum, розпочинаючи тему всесвітньої самотності людської душі перед порогом смерті. Тої самотності, котра страшніша та безмірніша за всю катастрофічну велич «Дня гніву».
Ця тема злетіла на крилах хорової фуги Lacrimosa dies illa, досягла того слізного катарсису, котрий не залишив незворушним жодного з присутніх у залі філармонії. Сльози завжди промовистіші за аплодисменти. І фуга «Слізного дня» вирвала нас зі спокою весняного вечора, дивно співзвучна з просвітлено-трагічним настроєм Великого посту. Катарсис відбувся, диво сталося.
Коли закінчився концерт і затихли овації глядачі в ряду позаду якийсь молодий хлопчина дякував своїй подрузі: «Добре, що ти мене затягнула на цей концерт!… Я ніколи не думав, що щось таке буває… Неймовірно… Просто «......ся і не жити»!!! (безперечно - в хорошому значенні – очевидно, від захоплення і щастя:) - Фіртка)…», - хлопчина говорив тихо і сподівався, що ніхто не чує:). Насправді враження від потужності звучання хору та симфонічного оркестру передати в форматі тексту просто неможливо (хто як вміє:)) – треба слухати.
30 квітня в Філармонії ще один перед-Пасхальний концерт – «Гармонія Нобіле» гратиме оркестровий пансіон «Сім слів Спасителя на хресті» Й. Гайдна. Це варто послухати!!!
Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони» та камерний хор «Воскресіння» Катедрального Собору Святого Воскресіння Христового
Камерний хор «Воскресіння» Катедрального Собору Святого Воскресіння Христового. Цікаво - четвертий справа - директор Філармонії Андрій Савка
Сто виконавців на сцені... - "Реквієм" Моцарта у виконанні Муніципального камерного хору «Галицькі передзвони», камерного хору «Воскресіння» Катедрального Собору Святого Воскресіння Христового та Симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: