Багато можна зробити завдяки слову: надихнути, підтримати, захистити, навчити, але так само і принизити, образити, вбити.
Особисто мене дивує той факт наскільки широко розповсюджена нецензурна лексика серед дітей. І часто відео з такими дітьми набирають велику кількість переглядів в ТікТоку чи інших соцмережах.
Мабуть, дитина ще не знає значення багатьох звичайних слів і не завжди вміє правильно будувати речення, але лаятись, матюкатись вона вміє.
Ненормативна лексика, лайка, матюки — це неприпустима лексика, яка сприймається як відразлива.
В українській Вікіпедії сказано, що лайка і матюки — різні речі.
Лайка використовується для висловлювань різних емоцій і може бути цілком цензурною.
А матюки це — асоціативне поєднання із назвами статевих органів і грубого чи збоченського сексу.
Більшість слів, які ми називаємо матюками, прийшли до нас від північних колонізаторів і мають тюркське походження.
В Україні у XVIII ст. найпоширенішою лайкою були слова: «чорт», «дідько», «свиня» і «собака» — засвідчив османський мандрівник та письменник Евлія Челебі.
Власне оце російське «матюччя» витіснило українську лайку.
Церква, звісно, осуджує вживання нецензурної лексики в цілому. Тому погляньмо на слова з Біблії які застерігають вживання лайливих слів.
Апостол Павло застерігає, кажучи:
«Нехай жодне слово гниле не виходить з уст ваших». (Еф. 4,29).
Доволі поширеним виправдовуванням вживання матюків є вияв негативних емоцій.
Тут ми бачимо, що все-таки лайка має негативне забарвлення. Але також часто такі слова вживаються в жартах, анекдотах та інших розмовах.
На це також знаходимо відповідні слова апостола:
«Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете сумувати і плакати». (Як. 6,25).
У медицині зустрічається такий випадок коли людина, перенісши інсульт, втрачає здатність говорити, але при цьому чітко і добре вимовляє матюки.
Таке відбувається, коли були пошкодження лобних долей головного мозку, яка бере участь у нашому емоційному вираженні. Таке явище називається «лобна психіка».
Загальновідомо, що вимовлене слово має певну енергетику. Ось добре слово — позитивну, лихе слово або «мат» — негативну:
«Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опоганює людину» (Мт. 15:18).
В іншому місці ми знаходимо, що зло та негатив і тому ми повинні викорінювати, а не розповсюджувати за допомогою «міцного слова»:
«Ніяке погане слово нехай не виходить із уст ваших, лише гарне, що може збудувати в потребі, і що б вийшло на благо слухачам. Не засмучуйте Святого Духа Божого, якого печать ви одержали на день відкуплення.
Усяка гіркота, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом уз усією злобою...» (Еф 4, 29-31).
Є один факт, слово «блядь», яке часто використовується в лайці, можна зустріти в Острозькій Біблії (1581 р.).
Ця Біблія була надрукована церковнослов’янською мовою і в XVI ст. і це слово мало зовсім інший сенс і означало: обман, брехун, вигадка, базікало, пліткар, блуд:
«Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.» (Лк 24:11) (переклад І. Огієнка).
А в іншому місці: «А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши» (2Тим 3:13).
Набагато пізніше воно набуло сенсу «розпусної жінки».
Українська лайка містить в собі релігійні корені. У сенсі згадується істота, яка є коренем зла — «дідько», а також тварини, до яких зневажливе ставлення — свиня, собака, а російська, яка фактично витіснила українську — лайка «нижче пояса» і в порівнянні з українською більш гидотна.
Але це не повинно слугувати виправданням для вживання цього слова в лайці, адже саме зараз воно має вкрай негативне значення, яким принижує людину.
Святий Іоан Золотоустий говорив:
«Коли виходить із уст твоїх сквернослів’я, то виходить сморід, який в душі твоїй; скажи мені, як ти приступаєш до Таїн Господніх?
Ніщо так не прогнівляє Його (Божої) Святості, як такі слова; ніщо не робить людей наскільки нахабними і безсоромними, коли вони говорять і слухають подібні слова».
Важливо слідкувати за словами які промовляємо адже:
«За кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть відповідь судного дня за нього» (Мт. 12, 30-37).