На хвості Мантикори: фестиваль фантастики в Карпатах

Сиджу на фантастичному фестивалі. Перший Міжнародний Фестиваль метареалістичної літератури "Карпатська Мантикора-2011". Взагалі то, тут не кажуть «фестиваль», кажуть чомусь «конвент»...

 

Навколо гори, гори. Гуцульщина. Дзеленчать дзвіночки на коров’ячих шиях. Поважний письменник і культуролог з Москви малює на дошці мантикору. Фантастичну якусь істоту, яка буцім то жила у Карпатах в часи незапам’ятні.

 

Мантикора в нього виходить схожою на шматок ковбаси з хвостом, крильцями і цицьками. «Хижа тварюка, - коментує свій малюнок москвич. - Коли голодна, то сама себе жере». Інші поважні письменники йому підказують, що ще треба домалювати до «ковбаси». Всім весело. Фантасти – веселі люди.

 

Фантастика, як тепер розумію, буває різною. Колись, у дитинстві, читав «Вовкодава» Марії Семенової. Подобалось. Вовкодав мочив різних уродів. Був за справедливість.

 

Потім настав момент, коли придумані світи перестали хвилювати уяву. Реальний світ виявився яскравішим. Але останнім часом став її читати і перечитувати. Фантастику тобто. Стругацьких, Шеклі, Азімова, Бердника.

 

Якби свого часу люди більше прислухалися до фантастів, світ був би інакшим. Не таким заскоченим, як тепер. Але люди прислухаються до байкарів. Особливо політичних. А фантастика стала чимось на штиб релігії для тих освічених «ботаніків», кому незручно у церкві. Принаймні так стверджує видавець Глєб Гусаков, що також пише фантастику під псевдонімом «Вєров». Написав дев’ять романів. Я не дуже вірю в те, що між фантастикою і релігією можна поставити знак рівняння, але не буду сперечатися з Вєровим, автором фантастичним романів. Йому видніше.

 

Слухаю інших. Метрів, відомих письменників. Ладиженського, Громова, Галіну. Виявляється існує невідомий мені світ. Називається «фендом». Там тусують фантасти і фани (симпатики, фанатики) фантастів. Їх там сотні тисяч, мільйони. У них свої табелі рангів. Свої ідоли і своє, відмінне від традиційно-шкільного, мислення літератури. Вони знають, що і на якій сторінці написав Олді у «Шляху меча», а що Пєхов у «Шукачах вітру». Вони відрізняють ельфів Перумова від ельфів Толкіна (певно, за незнаними мені «ельфометричними ознаками»). І, взагалі, знають безліч такого, про що не знаємо ми, немешканці фендома.

 

«Жерці» їхнього світу цього разу зібралися в наших горах. На фестиваль (чи то конвент?) «Карпатська Мантикора». Приїхали в гості до наших фантастів – до Єшкілєва, Щерби, Деркачової.

 

Наші, у свою чергу, постаралися. Прийняли колег по першому розряду. Готель «Коруна». Напівлюксові і люксові номери. Екскурсії і сауна. Банош з бринзою, форель і білі гриби під добру горілку. Подейкують, що спонсором виступила фірма «Декра». Та сама, що вже багато років спонсорує фестивалі ковалів в Івано-Франківську. Принаймні, координатором проекту альманаху фантастики «Мантикора», презентованого на фестивалі, зазначено  власника «Декри» Віктора Вінтоняка. Згадується і Культурологічна Фундація «Цинамоновий Хрущ».

 

Список гостей «Карпатської Мантикори» достаньо поважний. Особливо, якщо згадати, що фестиваль проводять уперше. У прес-релізі вказані Олексій Пєхов, Генрі Лайон Олді, Марія Галіна, Ярослав Вєров, Андрій Щербак-Жуков, Олена Бичкова, Михайло Бойко, Наталія Турчанінова, Ігор Сід (це той, що малював ковбасоподібну мантикору), Катерина Дайс, Аркадій Штепель, Скай, Іраклій Вахтангішвілі.

 

Відкрив фестиваль голова Івано-Франківської обласної організації Спілки письменників України Євген Баран. Відкриття фестивалю відбулося на «Лейбовій горі» під фантастичні пейзажі Карпат. Знаючи, що Баран фантастики не пише, поцікавився в Деркачової, чому він тут. Пані Ольга люб’язно пояснила, що він є офіційним представником місцевої письменницької громади. І що, насправді, фантастику Баран таки пише. Отакої.

 

Ще на фестивалі презентували новий часопис – називається (ну, зрозуміло) «альманах фантастики «Мантикора». Товстий такий, чотириста сторінок. Виданий розкішно, на глянцевому папері. Все – виключно українською мовою (до речі, вперше в Україні, де у фантастиці традиційно царює російська). Окрім художніх творів є критика і літературні огляди. В альманасі домінує (ну, зрозуміло) Єшкілєв. Майже половину обсягу часопису займає його новий роман «Тінь попередника». Зазначено, що це скорочений варіант. Можна собі уявити, яким за обсягом буде повний. Роман про космічне майбутнє людства. В ньому усі прибамбаси, знайомі по «Зоряним війнам» - галактичний імператор, ненажерливі чудиська і загадкові планети. Можна читати у поїзді.

 

Ще в часописі вміщено оповідання переможців конкурсу «Золота Мантикора». Перше місце зайняв худенький хлопець на прізвище Венгловський. Йому урочисто вручили відзнаку першої премії – «Велику Залізну мантикору». Направду велику. Величезну. Вагою десь кілограмів шість. З бронзи і мармуру штукенція. Переможець ледве її втримав.

 

Ще дві дівчини отримали маленьких «мантикор». Було видно, що дівчата дуже щасливі. Ще б пак! Отримати нагороди у присутності таких знаменитостей, як Олді, Галіна і Пєхов! А організатори заявили, що супер-пупер приз – «Золоту Мантикору» нікому не дали. За їх твердженням, не було такого твору, який би вразив журі, від якого журі дістало би «колективний оргазм». Не було і крапка. Будемо сподіватися, що колись напишуть щось таке. Єдине питання – скільки ж важитиме ота «золота» статуетка? Й чи зможе лауреат її відірвати від столу?

 

Я встигнув прочитати кілька оповідань з того конкурсу. Нічо’ так, цікаві. Відчувається вплив метрів, але все одно непогано. Добре, що україномовні фантасти тепер матимуть друкований майданчик для презентації своїх творів. Організатори обіцяють також, що робитимуть сайт «Мантикора». Також добре.

 

Один із днів фестивалю (п’ятницю, 22 липня) фантасти присвятили питанню чи заглядає до їхнього фендому сяка-така метафізика. З цього приводу зробили вісім доповідей. Я не все з того зрозумів, але, здається, дійшли висновку, що метафізика фантастиці не потрібна, бо сама теперішня фізика стала чимось на кшталт метафізики. Що в сучасній фізиці пощезало все зрозуміле і впевнене. Залишилась тільки якась темна енергія, про яку ніхто нічого не знає. Порішивши з тим, фантасти пішли на банкет. Де все було реальним. І світлим, як миска з баношем і бринзою.

 

Тому що в Карпатах усе добре закінчується баношем і бринзою. Тобто, чистісіньким позитивом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Кількість переглядів - 6140
27.07.2011 13:47
Система Orphus

Поділитись новиною:

Коментарі (10)
Raptor | 01.08.2011 22:12Це точно. Львову вставили по самі яйця! +++ | 29.07.2011 23:07У Львові такого конвента немає. Франек рулить! Мурчик | 29.07.2011 15:03Бачила у Карп'юка "Мантикору". Класно видали, вітаю! До Харьківа | 28.07.2011 19:56Про "застарілість" теорії струн тепер не розповідає хіба що дурний. Але ж, насправді, ніякої застарілості немає. Якщо взяти популярну в останні роки "модель Рендала-Сандрама", то вона дає, в принципі, таку ж картину світобудови, як і "струнна теорія". Згідно моделі Рендала-Сандрама гравітони (єдині реальні часточки кваркового світу спроможні проходити до світів вищої вимірності) так само концентруються біля мембран - тривимірних кордонів Всесвіту. Тількі вимірності в цій моделі не згорнуті у надмалі сингулярності (точковості), а розгорнуті у таку ж безкінечність,як і звичні нам виміри, включно із часом. Фантасти минулого були не такі вже й далекі від теперішньої фізики, коли писали про портали в інші світи. Портал - це гравітонна воронка на ізохроні такої космічної мембрани. Читайте Лема і Кларка, розширюйте свій світ! Ш.Холмс | 28.07.2011 18:39Мантикора (лат. Manticora, Epibouleus Oxisor) — вымышленное существо — чудовище с телом красного льва, головой человека и хвостом скорпиона. Существо с рыжей гривой, имеет три ряда зубов и глаза, налитые кровью. Хвост мантикоры заканчивается шипами, яд которых убивает мгновенно.

Мантикорой (в переводе с фарси — людоед) индийцы называли тигра-людоеда.Полагали, что мантикора является хищником и может охотиться на людей. Поэтому на средневековых миниатюрах часто можно увидеть изображение мантикоры с человеческой рукой или ногой в зубах.

--- | 28.07.2011 10:36Треба було назвати фестиваль "імені Олеся Бердника". було б доречно. Харьков | 28.07.2011 07:34К "рексу". Я был на конвенте "Карпатская мАнтикора-2011" и должен сказать, что дискуссия по проблеме метафизики была горячей. Особенно понравились пикировки между переводчиком Андреем Пустогаровым (физиком в прошлом) и обозревателем "Независимой газеты" Михаилом Бойко, который закончил физмат МГУ. Пустогаров выводил современное основание пределов физики из теории струн, а Бойко утверждал, что физическая картина мира рассыпается и ни одна из существующих теорий не может сегодня лечь в фундамент обновлённой картины мира. В конце концов оба спорщика пришли к схожим выводам о размытости границ между физикой и метафизикой и, соответственно, об актуализации в футурологических моделях (и в фантастике, в частности) гностицизма. Причём теперь гностицизм понимается уже не как богоискательство с непременным отрицанием позитивного присутствия Бога в истории, а поиск предельных оснований бытия, не противоречащих физической картине мира. Эта дискуссия вышла за пределы собственно обсуждения темы конвента, но была профессиональной и очень интересной. Надеюсь, что во втиором выпуске "Мантикоры" для неё найдётся несколько страниц. rex | 28.07.2011 00:04Цікаво було б послухати про метафізику у фантастиці. Чи планується розміщення доповідей конвенту десь на сайті або в друкованому виданні? н777 | 27.07.2011 23:17ЖЖ-сообщество довольно скептически отнеслось к провозглашению "Карпатской Мантикоры". Но, кажется, зря. Замутили нормально. Все спрашивают, где достать альманах. Ребята из ЗФ говорят, что там лучшая подборка молодых фантрайтеров за последние годы. Johannan | 27.07.2011 22:26В мене є знайома дівчина, яка преться від фантастики. То вона точно релігійна від фантастики на всю голову. В неї всі книжки фантастів вдома є (шість полиць, забитих Перумовим, Олді, Пеховим, Бичковою і тому подібним). Сама себе називає Ельдарою, типа ельфійською принцесою. Але це краще, ніж торчати на драпі, або цмулячити пивко із задрипаними лузерами. В інтернеті тих фанів - чорна хмара. Обговорюють все що з драконами і ельфами. Тепер обговорюють нашу Щербу, яка написала щось типу Гаррі Поттера. дітям це цікаво. Але, як на мене західна Україна найменше тим хвора. У нас цікавляться не ельфами, а тим посадять чи не посадять Жульку. Територія, невиліковно хвора на політику і одужання не видно. Тому такі фестивалі у нас знайдуть вузьку авдиторію.

Додати коментар

Щоб залишити коментар вам необхідно авторизуватися через:
Статті
Останнє в блогах
Всі блоги
Аномальна правда
Душа і тіло
Україна і світ
Квалифицированная охрана в Санкт-Петербурге от ЧОП Претор.