Пол Даньєрі: «Внутрішня міграція допомогла би порозумітись Сходу та Заходу України»

Після розвалу СРСР Даньєрі працював у Львові за програмою академічних обмінів. У Львівському університеті він протягом 1993-1994-го років займався дослідницькою роботою. Даньєрі є автором праць з політичної історії України, досліджує міжнародну та внутрішню політику СРСР та Німеччини. Працював в Росії, Киргизстані та Азербайджані. З 2004-го року Пол Данієрі є деканом Коледжу вільних мистецтв та науки в Університеті Флориди.

Г.А.: Чи були в самій появі України як незалежної держави якісь особливі умови, що зумовили відмінність її подальшого розвитку від  шляху, яким пішли такі колишні радянські республіки як Литва, Латвія, або ж – в останній час – Грузія?

П.Д.: Не впевнений, чи саме це є вирішальним фактором, який зумовив подальший розвиток України, але варто зазначити, що та потужна група українських націоналістів, які з кінця 80-х років і до 91-го року активно виступали за незалежність, – складала меншість в тодішній УРСР.

На мою думку, більшості українців не прагнули незалежності, ті ж, які її прагнули, мали не меті щось на кшталт більшої автономії у складі більшого наддержавного утворення, того ж СРСР. Тому незалежність стала сюрпризом для дуже багатьох людей в Україні, навіть для тих, хто за неї голосував. Україна стала незалежною зненацька і було просто незрозуміло, що це значить, як бути далі.

Ситуація в Прибалтійських державах була зовсім іншою – там всі прагнули незалежності. Звісно були виключення – російські меншини, але взагалі прагнення до незалежності у Прибалтійських республіках об’єднувало більшість; воно мало значну історію і спиралось на чітке розуміння того, що її метою є повна незалежність від СРСР та суверенітет на міжнародній арені.



Г.А.: У чому полягає різниця між баченням України, української ідентичності, яке має українська діаспора (особливо представники хвиль еміграції, що передували незалежності) та сучасні українці?

П.Д.: Українська діаспора була носієм та виразником ідей українського націоналізму, прагнення до незалежності, важливості української мови в той час, коли всі ці ідеї були під забороною в Україні.

Матеріальна та інтелектуальна підтримка з боку діаспори відіграла значну роль в підтримці прагнення до незалежності всередині самої України. Особливо наприкінці 80-х, коли стало можливим відновлення публічного руху за незалежність.  

Водночас після 1991-го року стало зрозуміло, що між позицією значної частини діаспори щодо політики, мови та ін. та панівними настроями в українському політичному просторі є значні розбіжності.



Г.А.: Чи існує ймовірність того, що образ української держави, української ідентичності, який має діаспора, та відповідні моделі, які є всередині України, досягнуть спільного знаменника?

П.Д.: Я провів чимало часу у Львові – це той регіон України, звідки походить значна частина української діаспори. Водночас саме тут зв’язки з діаспорою найсильніші. Тож можна говорити про те, що значна частина України має те ж бачення державності та ідентичності, які має діаспора. Йдеться, зокрема, про такі питання, як мова та історія, хоча в питаннях економічної політики бачення діаспори все ж відмінне.

Водночас значна частина східної України не поділяє позицій західної України та діаспори.

Тож питання не в тому, що всередині України немає підтримки ідеям та цінностям діаспори. Просто в діаспорі є консенсус з приводу цих важливих питань, натомість Україна сильно поділена в ставленні до цих питань різних регіонів країни.


Г.А.: Якою є ймовірність того, що регіоналізацію всередині України буде подолано? Чи можлива така ідея нації, яка б відповідала прагненням усіх українців?

П.Д.: Не думаю, що це може статись швидко. Регіоналізація - це загальносвітове явище. Подивімося на США. Відмінності між півднем та північчю, які виникли 100-150 років тому, досі існують. Культура та політика на півдні та півночі США дуже відмінні.

В Америці існує так званий поділ штатів на червоні та блакиті – відповідно до того, яку з партій (республіканців, чи демократів) підтримують мешканці цих штатів. Тож ці речі не минають швидко.

Інший приклад – це Англія та Шотландія. Культурні та політичні відмінності зберігаються і навіть посилюються, незважаючи на сотні років спроб інтеграції та гомогенізації з боку Лондона.

Тож для України питання полягає в тому, які сили можуть протистояти регіоналізації. Це передусім внутрішня міграція, тобто щоб українці зі сходу переїздили до західної України і навпаки. Мені здається, цей процес в Україні відбувається дуже мляво.

З часом питання політики також в меншій мірі визначатимуться протистоянням між заходом та сходом країни. Втім, на мою думку, це також відбудеться не скоро.

Українська політика визначається не ідеологічним протистоянням а боротьбою за владу, за контроль над економікою – це також, до певної міри, стирає регіональні відмінності.

Г.А.: Чи можливо прогнозувати розвиток ситуації в Україні на наступні 10 років? Які тенденції ви бачите всередині України?

П.Д.: Це дуже складно. Всі, хто досі робив спроби спрогнозувати розвиток України, зазнавали невдачі.

Після 2004-го року багато хто вважав, що Україна зробила вибір на користь демократії та Заходу. Але все виявилось інакше. Це примушує задуматись, чому Україна зберігає тенденцію руху до напівавторитарної (або ж гібридної) моделі держави - і коли хтось намагається спрямувати її у правильному напрямку, і в ситуації, коли Кучма вів країну до відверто авторитарного режиму.

Я прогнозую, що протягом наступних 10-ти років ми бачитимемо в Україні ті ж суперечки та протистояння, свідками яких ми були в попередні 10-ть років.

Боротьба буде точитись за контроль над політичними та економічними ресурсами. Надалі в центрі суперечок будуть стосунки з Росією та Заходом. Не зрозуміло звідки може прийти поштовх до фундаментальних змін в наступні 10 років. Тому, на мою думку, зміни будуть поступовими та еволюційними. Водночас напрямок руху України важко визначити.

Г.А.: Чи бачите ви передумови до соціальних заворушень в Україні?

П.Д.: Це дуже малоймовірно. Але – нагадаю,  що і в 2004-му році мало хто очікував, що результати виборів призведуть до вуличних протестів. Але все ж, я думаю, що люди навряд чи можуть вийти на вулиці саме тому, що Помаранчева революція зазнала невдачі, а ті, кого вона привела до влади дискредитувати себе.  

Вуличні протести можливі хіба що в ситуації, якщо уряд стане більш авторитарним та репресивним. Це мені здається малоймовірним, бо це означало би, що минулі помилки нічому не навчили владу.

І все ж, не треба відкидати і такий варіант. Прогнози щодо України рідко справджуються. Багато хто був впевнений, що Україна не стане незалежною і лишатиметься таким собі «меншим братом» Росії. Тож усталення України в перші 6 років її існування як незалежної держави – дуже значне досягнення, про яке не можна забувати. Незалежної України не хотіла не лише Росія. В перші роки незалежності США теж не надто тішились появою цієї країни

 

Голос Америки


24.07.2011 994 0
Коментарі (0)

10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

2007
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

1879
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

1878
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

5572 49
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

2170 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

1531

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

771

Американське видання The Washington Post 7 квітня 2024 р. опублікувало статтю під назвою «Інсайд щодо секретного плану Дональда Трампа щодо припинення українсько-російської війни».

835

Благодатний Вогонь (грец. Άγιο Φως, дослівно — Святе Світло, англ. Holy fire) — поширена у православ'ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. 

1044

Впевнено можна сказати, що з появою соцмереж  наш світ змінився. Він став трішки меншим, не виходячи з кімнати ми маємо зв'язок з найвіддаленішими куточками планети. Всі живемо в час швидкості та спрощення.

1022
16.04.2024

В Івано-Франківську традиційно у передвеликодній час проведуть ярмарок «Великодній кошик». Працюватиме він з першого по третє травня на площі Ринок.  

1794
11.04.2024

Цієї неділі, 14 квітня, в Івано-Франківській громаді розпочне роботу новий комунальний ринок сільськогосподарської продукції.  

3701
08.04.2024

Під час посту людина не вживає білкові продукти тваринного походження: м'ясо, рибу та молочні продукти. Натомість залишаються крупи, бобові, горіхи, фрукти та овочі.  

10287
17.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26175
14.04.2024

Нагадаємо, цьогоріч в Івано-Франківську запланували початок зведення богослужбової каплиці блаженного священномученика Симеона Лукача.  

10211 1
08.04.2024

Є перша заповідь Божа: «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене».  

7738
02.04.2024

Два тижні поспіль щонеділі франківці та гості міста збираються на пікнік біля міського озера, щоб висловити протест проти будівництва церкви УГКЦ.   

920
19.04.2024

Це — історія про дорослішання хлопця Тимофія у 1990-х роках. У центрі сюжету — його стосунки із сім’єю, друзями, коханою та колишнім контррозвідником Феліксом, який служив в Афганістані.  

254
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

283
16.04.2024

Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 15% підтримали б такі вибори, тоді як серед тих, хто не довіряє — 37%.

403
11.04.2024

Парламент остаточно ухвалив у другому читанні законопроєкт №10449 про мобілізацію і проходження військової служби.  

1305
07.04.2024

Всього опитали 2 000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України, крім окупованих територій, у віці 18 років і старше.   

903